Пригоже

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Пригоже
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Барвінківський район
Рада/громада Гаврилівська сільська рада
Код КОАТУУ 6320481509
Облікова картка Пригоже 
Основні дані
Засноване 1861-1863
Населення 524
Площа 0,871 км²
Густота населення 601,61 осіб/км²
Поштовий індекс 64742
Телефонний код +380 5757
Географічні дані
Географічні координати 48°49′31″ пн. ш. 36°45′22″ сх. д. / 48.82528° пн. ш. 36.75611° сх. д. / 48.82528; 36.75611Координати: 48°49′31″ пн. ш. 36°45′22″ сх. д. / 48.82528° пн. ш. 36.75611° сх. д. / 48.82528; 36.75611
Середня висота
над рівнем моря
178 м
Місцева влада
Адреса ради 64740, Харківська обл., Барвінківський р-н, с.Гаврилівка, вул.Привокзальна,24, тел. 4-13-69; 96-2-31
Сільський голова Потапенко Тетяна Іванівна
Карта
Пригоже. Карта розташування: Україна
Пригоже
Пригоже
Пригоже. Карта розташування: Харківська область
Пригоже
Пригоже
Пригоже. Карта розташування: Барвінківський район
Пригоже
Пригоже

Приго́же — село в Україні, в Барвінківському районі Харківської області. Населення становить 524 осіб. Орган місцевого самоврядування — Гаврилівська сільська рада.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Пригоже знаходиться на залізничній лінії Близнюки-Барвінкове, залізнична зупинна платформа Пригоже. Через село проходить автомобільна дорога Т 2113. По селу протікає пересихаючий струмок (балка Придорожна, Варавин яр) системи річки Сухей Торець, на якому створено кілька загат (~ 9 га).

Історія[ред. | ред. код]

Датою заснування села Пригоже вважається початок 60-х років століття, і заснування села пов’язують із реформою 1861 року[1]. Перші відомості про Пригожанське товариство тимчасово зобов’язаних селян датовані 1863 роком[2]. Згідно зі списком населених місць Харківської губернії 1864 року, у власницькому селі Пригоже, що по праву сторону від Кримського путівця, у 27 дворах проживали 137 чоловіків і 120 жінок[3].

Перші згадки про залізничний роздільний пункт в районі села Пригоже датовані 1910 роком – саме тоді він вказаний на схемі Південних залізниць як блок-пост на 23-й версті[4]. Пізніше, в документах 1913-1925 років, він числиться під різними назвами: блок-пост Богданове, блок-пост 24 верста[5][6]. Втім, зупинку потягів приміського сполучення Пригоже було обладнано лише після Другої Світової війни.

Станом на 1927 рік, в селі Пригоже (центр сільради) було 140 дворів, де проживали 780 чоловік. В залізничних будках №№ 879, 880, 881 проживало 17 осіб. В селі існувало споживче товариство (112 осіб, обіг - 32000 крб.), сільськогосподарське товариство (885 осіб, обіг - майже 90,5 тис. крб.), паровий млин, школа (2 вчителі, 92 учні) і сільбуд[7].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв в Богдановому, Гаврилівці та Пригожому — 175 людей[8].

В радянські часи в Пригожому знаходилася центральна садиба колгоспу ім. Котовського. За колгоспом в 60-ті роки ХХ століття було закріплено 7,6 тис. га сільгоспугідь, у т.ч. 5,5 тис. га оранки. Основний напрямок господарства - зерно-молочне; в селі працювала олійниця. За радянських часів в селі також відкрилися: 8-річна школа, будинок культури, бібліотека, фельдшерський пункт, дитсадок, майстерні побутового комбінату[9].

Економіка[ред. | ред. код]

  • В селі є молочно-товарна та свино-товарна ферми.

Культура[ред. | ред. код]

  • Школа
  • Будинок культури

Також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Пригоже, Барвінківський район, Харківська область. Історія міст і сіл УРСР. 
  2. Я.Голяховский (1863). Памятная книжка Харьковской губернии на 1863 год. Х. 
  3. Н.Штиглиц (1869). Харьковская губерния. Список населённых мест по сведениям 1864 года. СПб. 
  4. Материалы по обследованию железных дорог. Южные железные дороги. СПб. 1910. 
  5. Справочник для железнодорожных статистических отделов. СПб. 1913. 
  6. Административное деление Донецких железных дорог на 1 октября 1925 г. Х. 1925. 
  7. Довідник Ізюмщини. Ізюм. 1927. 
  8. Мартиролог. Харківська область, ст. 385—389
  9. Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. К. 1966. 

Посилання[ред. | ред. код]