Пригожин Йосип Ігорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пригожин.
Пригожин Йосип Ігорович
Ім'я при народженні рос. Иосиф Игоревич Пригожин
Народився 2 квітня 1969(1969-04-02) (55 років)
Махачкала, РРФСР, СРСР
Країна  Росія
 СРСР
Діяльність музичний продюсер, виробник, керівник, телепродюсер, театрознавець
Alma mater Російський університет театрального мистецтва
Знання мов російська
Жанр поп
У шлюбі з Валерія
IMDb ID 3026817
Сайт prigozhingroup.com

Йосип Ігорович Пригожин (нар.. 2 квітня 1969, Махачкала, Дагестанська АРСР, Російська РФСР, СРСР) — російський музичний продюсер співачки Валерії, Вахтанга Кікабідзе, Миколи Носкова, Олександра Маршала, Авраама Руссо, Крістіни Орбакайте, Дідюлі та багатьох інших. Засновник рекорд-лейбла NOX Music, організатор російських музичних фестивалів, концертів, телевізійних програм.

Внесений до «чистилища» бази «Миротворець»[1]. З 7 січня 2023 року перебуває під санкціями РНБО за антиукраїнську діяльність[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 2 квітня 1969 року в Махачкалі.

Змішаного ашкеназького і горського єврейського походження[3]. Батько — Ігор Матвійович Пригожин (1938—1990), мати — Дінара Якубівна Пригожина (нар. 1940)[3]. Свою трудову діяльність розпочав у 12 років — працював перукарем[3], у 16 років приїхав до Москви. У комсомол не вступав[4].

У 1986 році закінчив московську вечірню школу № 87 на Ізмайловському бульварі. Займався в театрі-студії «Гамма». Потім була перша спроба вступити до ГІТІС.

У 1994 році вступив до ГІТІС імені Анатолія Луначарського. Отримав вищу освіту, закінчивши у 2000 році інститут за спеціальністю «театрознавець-менеджер».

У 1987—1990 роках працював тур-менеджером концертних програм. Одночасно сам співав на естраді, випустив аудіокасету із записом своїх пісень.

З 1988 року почав гастрольне життя — організував понад 1,5 тисячі концертів всією територією колишнього СРСР. За його словами, залишив кар'єру виконавця, бо не знайшов образ, який міг би зацікавити публіку[5].

У 1989 році — адміністратор і організатор першого показу моделей Валентина Юдашкіна в московському Театрі естради. Продюсерський дебют Пригожина відбувся в 1991 році, коли на каналі «Останкіно» вийшли в ефір організоване ним «Супершоу-1991» і телевізійна програма «Клуб Т». У 1992 році за порадою свого друга звернув увагу на співачку Sona і став її продюсером[5][6]. Того ж року продюсував музичне шоу, присвячене чемпіонату Європи з мотоболу в місті Видне.

У 1993 році виступив ініціатором створення Фонду «Отчий дім», який очолював до 1995 року. До складу Опікунської ради фонду увійшли Архієпископ Солнєчногорський Сергій, Головний муфтій Росії Равіль Гайнутдін, Головний рабин Росії Адольф Шаєвич, народні артисти СРСР Тихон Хрєнников, Олександра Пахмутова, Йосип Кобзон, Людмила Зикіна, Махмуд Есамбаєв, вчені, юристи. Благодійний Фонд допомагав соціально незахищеним верствам російського населення, привертав увагу громадськості до становища біженців з ближнього зарубіжжя і вимушених переселенців.

У 1996 році був продюсером концерту, присвяченого Дню незалежності Грузії, а також ювілейних концертів, присвячених 50-річчю творчої діяльності Людмили Зикіної та 10-річчю гурту «А'Студіо», перших сольних концертів Тетяни Буланової в Театрі естради, премії «Золотий грамофон» (1996—1998). Був виконавчим продюсером святкового концерту, присвяченого триріччю ОРТ (1998), урочистого концерту на честь святкування Дня 8 березня (1999).

У травні 1999 року — продюсер церемонії закладення зірки народного артиста Грузії Вахтанга Кікабідзе на «Площі зірок» на честь 60-річчя артиста.

Створив одну з найбільших аудіокомпаній Росії «ОРТ-Рекордз». З червня 1997 року по липень 1999 року Йосип Пригожин — генеральний продюсер компанії, а з березня 1998 року по червень 1999 року — генеральний директор. За підсумками 1998 року, «ОРТ-Рекордз» була удостоєна Національної музичної премії «Овація» в номінації «Найкраща звукозаписна компанія». За кілька місяців роботи «ОРТ-Рекордз» були видані альбоми Йосипа Кобзона, Льва Лещенка, Вахтанга Кікабідзе, Олександра Маршала, Миколи Носкова, Кріса Кельмі, груп «А'Студіо», «На-На», «Сплин», «Божья коровка», «Отпетые мошенники», «Шао? Бао!», «2x2», Маші Распутіної, Олексія Глизіна, Євгена Осіна, Валерія Дідюлі, Валерія Сюткіна, Олександра Сєрова, Олени Свиридової.

У 1998 році удостоєний премії «Овація» як найкращий продюсер року. У тому ж році журнал «Компанія» визнав його найкращим бізнесменом року у сфері шоубізнесу.

1 червня 2000 року створив рекорд-лейбл NOX Music (Національне об'єднане культурне співтовариство). Як керівник Nox Music займався продюсуванням і випуском альбомів російських артистів, проведенням презентацій альбомів, організацією концертів на великих концертних майданчиках. Певні етапи своєї творчої діяльності пов'язали з Йосипом Пригожиним таких виконавців як: Альона Свиридова, Наталія Власова, гітарист Дідюля, Олександр Маршал, Вахтанг Кікабідзе, Микола Носков, Крістіна Орбакайте, Філіп Кіркоров, група «Парк Горького», група «Король і Шут», група «Восьме березня», група «Дюна», група «Квартал», група «Сплін», група «Нічні снайпери», Маша Распутіна, Євген Осін, Авраам Руссо, Андрій Макаревич, Вікторія Морозова, Олександр Сєров, Олексій Глизін, Валерій Сюткін. Головною артисткою, яка представляє Nox Music, стала співачка Валерія. Зустріч з нею відбулася з 12 березня 2003 року, і вже 7 квітня того ж року вони підписали контракт про подальше співробітництво. У жовтні 2003 року Nox Music випустив новий альбом Валерії «Країна любові».

Уночі 24 листопада 2002 року на Пригожина було скоєно замах: на Тверській вулиці був підірваний його «Мерседес-220»[7]. Під час вибуху ніхто не постраждав.

У 2004 році став генеральним директором російського лейбла звукозапису REAL Records[8]. У 2007 році — продюсер і ідейний натхненник програми «Ты суперстар!» на каналі «НТВ».

23 березня 2011 року подружжя в місті Перм відвідало тяжкохвору двома видами раку крові Ксенію Кисельову, а Валерія дала цього ж дня концерт на честь дівчинки[9]. Після цього перм'яки в рамках благодійної витівки «Дедморозим!» зібрали на лікування дівчинки близько 12 млн рублів.

У вересні 2017 року Очолив телеканал «Авто Плюс»[10].

У червні 2019 року став Найкращим продюсером десятиліття, на думку премії «МУЗ-ТВ»[11].

Громадська позиція[ред. | ред. код]

11 березня 2014 року підписав звернення діячів культури Російської Федерації на підтримку політики президента Російської Федерації В. В. Путіна в Україні та в Криму[12]. Утім, у серпні 2016 року він заявив, що ні він, ні його дружина, співачка Валерія (справжнє ім’я — Алла Юріївна Перфілова), — не підписували жодних документів, які схвалюють окупацію Росією Криму[13].

У серпні 2015 року Служба безпеки України внесла Пригожина до списку діячів культури, дії яких створюють загрозу національній безпеці України[14].

У 2017 році нелегально перетнув державний кордон України.

Під час президентських виборів 2018 року був довіреною особою Володимира Путіна на четвертий термін[15]. На виборах мера Москви у вересні 2018 року був довіреною особою переобраного мера Сергія Собяніна на третій термін[16].

25 березня 2023 року у ЗМІ широко поширився 35-хвилинний аудіозапис розмови між, імовірно, Йосипом Пригожиним і мільярдером Фархадом Ахмедовим. У записі обидва співрозмовники в нецензурній формі критикують керівництво Росії[17][18][19]. 26 березня Пригожин виступив із заявою, що запис є «фейком» із використанням нейромереж[20].

Критика[ред. | ред. код]

  • Йосип Пригожин назвав солістів групи «Біс» «солоденькими педиками»[21]. Відверті образи з його боку на адресу інших людей стали предметом критики[22]. Пригожин відверто ображав Філіпа Кіркорова[23][24], Ксенію Собчак[25][26].
  • Пригожин гостро сприймає будь-яку критику на адресу своєї дружини, ображаючи тих, хто її озвучує[27][28]. Відомий випадок, коли Пригожин побив журналіста, який звинуватив продюсера в піарі своєї дружини шляхом обману[27][29]. Подальший судовий розгляд стало резонансною подією[30].
  • Журналіст Отар Кушанашвілі вкрай негативно відгукнувся про Пригожина[31]. Дуже емоційно Пригожина розкритикувала Лоліта Мілявська[32]. Авраам Руссо звинуватив Пригожина у кримінальних методах роботи[33]. Усі ці звинувачення Пригожин заперечує[34].
  • У серпні 2015 року СБУ внесла Пригожина в список діячів культури, дії яких створюють загрозу національної безпеки України[35].

Нагороди та премії[ред. | ред. код]

З 1994 року Йосип — член Асоціації музичних продюсерів, доктор Академії мистецтв альтернативних наук. У 1998 році удостоєний премії «Овація» як найкращий продюсер року. У тому ж році журнал «Компанія» визнав його «Найкращим бізнесменом року у сфері шоубізнесу.

Санкції[ред. | ред. код]

7 січня 2023 року доданий до санкційного списку України[36][37].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Йосип Пригожин і Валерія на церемонії Top Beauty Awards 2010 у готелі The Ritz-Carlton» 19 травня 2010 року
  • Перша дружина Олена Євгенівна Пригожина (нар. 14 липня 1965) — домогосподарка, із забезпеченої сім'ї.
    • Син Дмитро Пригожин (нар. 22 квітня 1989 року)[38].
    • Дочка Даная Пригожина (нар. 4 березня 1997 року)[39].
  • Друга громадянська дружина Лейла Фаттахова (прожили разом 7 років) — працювала менеджером по підбору артистів у компанії «Союз», потім стала власницею одного з PR-агентств Москви
    • дочка Єлизавета Пригожина (нар. 15 січня 1999)[40]
  • Третя дружина Валерія[3][41]. Йосип вважає дітей Валерії рідними.

Книги[ред. | ред. код]

У 2001 році у видавництві «АСТ» вийшла книга Йосипа Пригожина «Політика — вершина шоу-бізнесу».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Пригожин Иосиф Игоревич / Пригожин Йосип Ігорович / Prigozhin Iosif Igorevich(рос.)
  2. ↑ Указ Президента України від 7 січня 2023 року № 4/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 січня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"»
  3. ↑ а б в г Пригожин Иосиф Игоревич. Знаменитости. Архів оригіналу за 9 червня 2013. Процитовано 9 червня 2013.
  4. ↑ .
  5. ↑ а б Советское телевидение. ГОСТЕЛЕРАДИОФОНД России (17 квітня 2018). Секреты музыкального продюсирования Иосифа Пригожина (1992). Процитовано 17 квітня 2018.
  6. ↑ SONA. Официальный сайт. Sona.ru. Архів оригіналу за 9 червня 2013. Процитовано 9 червня 2013.
  7. ↑ На продюсера кристины орбакайте иосифа пригожина совершено покушение. fakty.ua (рос.). Процитовано 2 квітня 2023.
  8. ↑ Иосиф ПРИГОЖИН ушел из `Real Records`. Все версии неожиданного ухода | Гуру Кен Шоу. Новости шоу-бизнеса
  9. ↑ Певица Валерия и Иосиф Пригожин навестили Ксюшу Киселёву. Пермский мост. 23 березня 2011. Архів оригіналу за 25 березня 2011. Процитовано 9 червня 2013.
  10. ↑ Башарова С. Иосиф Пригожин возглавил телеканал про автомобили. «Life Бизнес», 18.09.2017.
  11. ↑ Премия МУЗ-ТВ 2019: Полный список победителей. web.archive.org. 13 серпня 2019. Архів оригіналу за 13 серпня 2019. Процитовано 27 березня 2023.
  12. ↑ Деятели культуры России — в поддержку позиции Президента по Украине и Крыму [Архівовано 2014-03-11 у Archive.is] // Официальный сайт Министерства культуры Российской Федерации
  13. ↑ Немає жодного підпису Пригожина і співачки Валерії про анексію Криму, — російський продюсер намагається відмовитися від своєї позиції. ВІДЕО
  14. ↑ Мінкульт назвав прізвища росіян, які загрожують нацбезпеці України
  15. ↑ ЦИК озвучил дополнительный список доверенных лиц Путина. Из уральских регионов — Максим Фадеев и лидер «Уральских пельменей» «URA.ru», 22.01.2018
  16. ↑ Валерия и Пригожин проголосовали на выборах мэра Москвы. «Москва 24», 09.09.2018.
  17. ↑ Перший запис невдоволення олігархів Росії: що означає скандальна розмова Пригожина та Ахмедова. 24 Канал (укр.). Процитовано 27 березня 2023.
  18. ↑ Прослушка Пригожина и миллиардера Ахмедова: «Путин – сатана, пустышка! Страну просрали» (uk-UA) , процитовано 27 березня 2023
  19. ↑ Пригожин и Ахмедов о Путине и войне | Настроение российских элит (English subtitles) @Max_Katz (uk-UA) , процитовано 27 березня 2023
  20. ↑ Запис розмови продюсера Пригожина та екссенатора РФ Ахмедова з критикою влади РФ справжній – ЗМІ. gordonua.com. Процитовано 27 березня 2023.
  21. ↑ Иосиф Пригожин сравнил группу «БиС» со «слащавыми педиками». GAY.ru. 2 листопада 2008. Архів оригіналу за 9 червня 2013. Процитовано 9 червня 2013.
  22. ↑ Итоги дня. выпуск 61. Финам. 9 серпня 2012. Архів оригіналу за 9 червня 2013. Процитовано 9 червня 2013.
  23. ↑ После Тимати Киркоров напал на Пригожина. Zahvat.ru. 19 квітня 2012. Архів оригіналу за 9 червня 2013. Процитовано 9 червня 2013.
  24. ↑ Компромат на Киркорова ждёт своего часа. НТВ.Ru. 2 липня 2012. Архів оригіналу за 9 червня 2013. Процитовано 9 червня 2013.
  25. ↑ Пригожин: Собчак сходит с ума без секса. Delfi. 17 серпня 2012. Архів оригіналу за 9 червня 2013. Процитовано 9 червня 2013.
  26. ↑ Дорофеев, Николай. (12 квітня 2013). Иосиф Пригожин рассказал про аборты Ксении Собчак. TOPDAYnews. Архів оригіналу за 9 червня 2013. Процитовано 9 червня 2013.
  27. ↑ а б Филимонов, Михаил. (2008). Пригожин запретил называть альбом Валерии «говном». ФиЛимонка.ru. Архів оригіналу за 9 червня 2013. Процитовано 9 червня 2013.
  28. ↑ Иосиф Пригожин назвал поведение Земфиры «свинским». Татар-информ. 8 червня 2011. Архів оригіналу за 9 червня 2013. Процитовано 9 червня 2013.
  29. ↑ Пономарёв, Вадим. (6 червня 2008). Иосиф Пригожин избил журналиста. NEWSmuz.com. Процитовано 9 червня 2013.
  30. ↑ Филимонов, Михаил. (27 червня 2010). Пригожин простил попавшего на 230 тысяч журналиста. LiveInternet. Процитовано 9 червня 2013.
  31. ↑ Кушинашвили: обстрел Руссо заказал Пригожин?. KM.ru. 22 серпня 2006. Архів оригіналу за 9 червня 2013. Процитовано 9 червня 2013.
  32. ↑ Дело Киркорова. Лолита против Пригожина
  33. ↑ Иосиф Пригожин: За то, что несет Руссо, набил бы ему морду!
  34. ↑ «Ты лицемер и негодяй»: Иосиф Пригожин публично обратился к Аврааму Руссо
  35. ↑ Минкульт назвал фамилии россиян, угрожающих нацбезопасности Украины (рос.). Украинская правда. 8 августа 2015. Архів оригіналу за 8 серпня 2015. Процитовано 8 серпня 2015.
  36. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №4/2023 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 січня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
  37. ↑ ПРИГОЖИН Йосип Ігорович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 27 березня 2023.
  38. ↑ iosif prigozhin в Instagram: «С Днем рождения, сынок! @dmitry_prigozhin» (рос.). Instagram. Процитовано 22 квітня 2018.
  39. ↑ Ɗαηαẏα Ꭾჩίǥợ乙Ꮵίηα ❤ в Instagram: «Happy Birthday to me❤️💋💐 #21год #деньрождения #данаяпригожина» (рос.). Instagram. Процитовано 22 квітня 2018.
  40. ↑ Публикация VALERIYA в Instagram • Янв 15, 2018 at 9:54 UTC (рос.). Instagram. Процитовано 16 січня 2018.
  41. ↑ Настоящая жена Пригожина узнала о его свадьбе с Валерией из газет!. Гуру Кен Шоу. Новости шоу-бизнеса. 24 червня 2004. Архів оригіналу за 9 червня 2013. Процитовано 9 червня 2013.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пригожин_Йосип_Ігорович&oldid=40422780