Приголосний звук

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Приголосний)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

При́голосний звук, су́гласник, співзвук, шелесті́вка[1]звук, що твориться за допомогою голосу й шуму або тільки шуму.

При його вимові струмінь видихуваного повітря, проходячи через ротову порожнину, натрапляє на різноманітні перешкоди. Приголосний звук має напружену артикуляцію.

В українській мові є 32 приголосні фонеми.

За акустичною ознакою[ред. | ред. код]

За місцем творення[ред. | ред. код]

За способом творення[ред. | ред. код]

За додатковою артикуляцією[ред. | ред. код]

  • М'які (палаталізовані)
  • тверді
  • аспірати (придихові)
  • абруптивні
  • огублені (лабіалізовані)

За тривалістю мовлення[ред. | ред. код]

  • довгі приголосні
  • короткі приголосні

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]