Придворна співацька капела

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Придворна співацька капела — хорова капела при царському дворі в Санкт-Петербурзі, яка була створена 1713 і постійно брала участь у двірцевих богослужіннях. Комплектувалася з найкращих співаків, зокрема з маленьких хлопчиків із добрими голосами, яких набирали в різних регіонах Російської імперії, перш за все в Україні. Протягом 18 ст. набір музично обдарованих хлопчиків з України для капели відбувався систематично. Для того, щоб українські діти приїжджали в Росію з музичною підготовкою, за розпорядженням російської влади (1730) в Глухові було відкрито «Школу співу та інструментальної музики». Згідно з царським указом (1738), в П.с.к. щорічно відправляли із цієї школи 10 дітей. У 1770-х рр. центром підготовки в Україні півчих для П.с.к. став клас вокальної та інструментальної музики Харківського казенного училища. Цією справою займалися композитори М.Концевич, А.Ведель. Для П.с.к. набирали півчих і в Києві та Новгороді-Сіверському (А.Рачинський). Капела складалася з дуже добрих співаків, більшість з яких у 18 ст. були українцями. У той час регентами й керівниками капели також часто були українці, найвидатніші з них — М.Полторацький, Д.Бортнянський. Співці П.с.к., які прибули з України, брали участь у виставах придворного театру разом з італійськими співаками (М.Полторацький, М.Березовський, Д.Бортнянський). Деякі вихідці з України, котрі співали в П.с.к., мали композиторський талант і стали видатними композиторами. Серед них — М.Березовський, Д.Бортнянський, С.Давидов та ін.

Джерела та література[ред.ред. код]