Придніпровська залізниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Придніпровська залiзниця
Повна назва: Регіональна філія «Придніпровська залiзниця» ПАТ «Укрзалізниця»
ДП Придніпровська залізниця.png
Роки функціонування: 1873 (144 роки)
Країна: Україна Україна
Штаб-квартира: Дніпро
Статус: діюча
Підпорядкування: ПАТ «Укрзалізниця»
Залізничний код приписки (Чисельний код): 45—47[1]
Експлуатаційна довжина колій: 3275,9 км
Залізниці України (територіальний поділ).png
Ширина колії: 1520 мм
Кількість станцій: 244 (2012)[2]
Телефон: + 380 (56) 793-01-00
dp.uz.gov.ua
Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Схеми Придніпровської залізниці
Searchtool.svg    Схема-1. Закачати Файл_469
Searchtool.svg    Схема-2. Закачати Файл_489

Регіонáльна фíлія «Придніпро́вська залізни́ця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» — підприємство, регіональна філія у складі ПАТ «Укрзалізниця», що обслуговує Дніпропетровську та Запорізьку області, а також окремі райони ще п'яти областей України (Донецької, Харківської, Кіровоградської, Миколаївської та Херсонської). До анексії Криму Росією підприємство також опікувалося залізницями Автономної Республіки Крим та Севастополя.

Історичні назви[ред.ред. код]

Структура[ред.ред. код]

Головний офіс регіональної філії «Придніпровська залізниця» розташований за адресою: 49602, Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 108.

Дирекції[ред.ред. код]

Управління залізниці в Катеринославі. Початок ХХ ст.

У складі Придніпровської залізниці діє 3 дирекції залізничних перевезень[8]:

До 2014 року у повній мірі діяла Кримська дирекція залізничних перевезень (ДН-4), на час тимчасової окупації Криму дільниці Кримської дирекції на материковій частині обслуговуються сусідніми дирекціями.

Загальна інформація[ред.ред. код]

Загальна протяжність залізничних колій становить понад 3250 км, з них 58,3 % електрифіковано, 83,5 % колій обладнано автоматичним регулюванням руху. 90 % станцій мають електричну централізацію.

Перевізна робота виконується 244 станціями, з них 4 сортувальні, 7 пасажирських, 67 вантажних, 19 дільничних[2].

Список станцій, відкритих для вантажних операцій

Межі залізниці[ред.ред. код]

Придніпровська залізниця межує із залізницями:

Залізниці Стикові пункти
Донецька залізниця Комиш-Зоря включно
Чаплине включно
Покровськ виключно
Південна залізниця Пост 939 км виключно
Красноград виключно
Одеська залізниця П'ятихатки-Стикова включно
Тимкове виключно
Апостолове включно
Нововесела включно
Кримські ділянки*
Кримської дирекції залізничних перевезень
Сиваш включно

Примітка: * Кримські ділянки залізниці розташовані на тимчасово окупованій російськими військами території України.

До 2014 року Придніпровська залізниця межувала з Одеською залізницею по станції Вадим (виключно) та з Північно-Кавказькою залізницею по порому Крим — Кавказ.

Історія[ред.ред. код]

У 1862 році перший міністр шляхів сполучення Росії висунув проект будівництва залізниці від Катеринослава до Донбасу.

15 листопада 1873 року відкрито регулярний рух поїздів дільницями Лозова — Олександрівськ та Синельникове I — Катеринослав на Лозово-Севастопольській залізниці.

22 квітня 1875 року уряд затвердив план будівництва дільниць дороги від станції Казанка до станції Катеринослав (Нижньодніпровськ) і від станції Ясинувата до станції Синельникове.

18 травня 1884 року відкрито рух поїздів дільницями Ясинувата — Синельникове і Казанка — Катеринослав. Зданий в експлуатацію залізничний міст через Дніпро.

У 1898 році побудовано залізничну лінію Колачевске — П'ятихатки — Любомирівка (Верхівцеве).

У 1899 році відкрито рух поїздів у напрямку Чаплине — Бердянськ.

У 1904 році введено в експлуатацію другу Єкатерининську залізницю: Кривий Ріг — Олександрівськ — Царекостянтинівка (Комиш-Зоря).

22 лютого 1908 році зданий в експлуатацію Кічкаський міст через річку Дніпро в Олександрівську. Відкрито наскрізний рух по другій Катерининській залізниці.

Катеринославський вокзал на початку ХХ століття

У 1913 році Катерининська залізниця перевезла 2 млрд 300 млн пудів різних вантажів, одержавши прибуток у 40 млн карбованців — рекорд залізничного транспорту в Росії.

Перед Першою світовою війною почала діяти одноколійна гілка від Царекостянтинівки до Федорівки, яка забезпечила прямий шлях з Донбасу до Криму.

1915 року закінчено будівництво залізничної лінії Євпаторія — Сарабуз (Острякове).

У грудні 1917 року на залізниці встановлено самоврядування. Посада начальника залізниці скасована.

1920 року введена в експлуатацію дільниця Джанкой — Армянськ.

У 1922 році колективу Катерининської залізниці вручені ордена Трудового Червоного Прапора УРСР за дострокове відновлення Кічкаського моста.

Вокзал Олександрівськ I (1920-ті роки)

У 1927 році стала до ладу лінія Нижньодніпровськ — Костянтиноград.

1930 року відкрито сортувальну станцію Нижньодніпровськ-Вузол.

У 1932 році закінчено будівництво локомотивного депо Нижньодніпровськ-Вузол.

1932 року розпочалися роботи з електрифікації лінії Запоріжжя — Нікополь — Кривий Ріг. До листопада 1934 року було завершено спорудження лінії електропередачі напругою 35 кВ і на тягові підстанції Запоріжжя-Ліве та Канцерівка подали напругу. 10 березня 1935 року дільницею Запоріжжя — Нікополь почали курсувати поїзди на електричній тязі. Їх повели вітчизняні електровози ВЛ19. Згодом зовнішнє енергопостачання 35 кВ отримали підстанції Підстепне, Апостолове та Долгинцево. Електрифікацію було завершено 25 жовтня — поїзди пішли на всій дільниці від Запоріжжя до Довгинцевого — найбільшої на той час електрифікованої магістралі СРСР[9].

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Схеми
Searchtool.svg Сталінська залізниця (1940)
Searchtool.svg Сталінська залізниця (1940)
Searchtool.svg Сталінська залізниця (1945)
Searchtool.svg Сталінська залізниця (1952)

Відповідно до постанови ЦВК СРСР від 4 січня 1936 року та наказом НКШС № 3Ц Катерининську залізницю перейменовано на Сталінську[5][10].

9 травня 1944 року радянська армія завершила звільнення Сталінської залізниці від нацистських військ.

23 вересня 1946 року на залізниці утворено п'ять відділень: Дніпропетровське, Довгинцівське, Запорізьке, Мелітопольське, Сімферопольське.

У 1953 році утворено службу електрифікації та енергозабезпечення.

Вказівкою МШС № 1359 від 15 листопада 1961 року Сталінську залізницю перейменовано на Придніпровську[10].

27 грудня 1965 року стала до ладу відновлена дільниця Павлоград I — Новомосковськ-Дніпровський.

Електропоїзд ЕР1-54 на перегоні Інкерман I — Мекензієві Гори (2007)

3 лютого 1971 року президія Верховної Ради СРСР нагородила Придніпровську залізницю орденом Леніна за забезпечення високих показників у роботі.

15 листопада 1973 року Придніпровська залізниця відзначила 100-річчя заснування. Відновлено випуск дорожньої газети «Придніпровська магістраль».

У грудні 1991 року утворено Державну адміністрацію залізничного транспорту України — «Укрзалізниця», до складу якої входить Придніпровська залізниця.

Залізничний міст через озеро Сиваш, через який припинено рух поїздів з 27 грудня 2014 року

11 березня 2014 року було захоплено адміністративну будівлю Кримської дирекції залізничних перевезень[11].

З 1 квітня 2014 року керівництво Кримської дирекції залізничних перевезень (невизнаної Кримської залізниці) обмежило маршрути курсування приміських поїздів, що з'єднували півострів з материковою частиною України, до станції Солоне Озеро[12].

З 26 грудня 2014 року введено конвенції про заборону перевезення залізничним транспортом будь-яких вантажів між материковою частиною України та Кримом. З 27 грудня 2014 року з метою забезпечення безпеки руху обмежено маршрут курсування поїздів кримського напрямку до станцій Новоолексіївка та Херсон[13].

Після анексії Криму Росією на базі підрозділів Кримської дирекції, розташованих на півострові, було засновано Кримську залізницю. У січні 2016 року підприємство перетворено у ФДУП «Кримська залізниця» (рос. ФГУП «Крымская железная дорога»)[14]. Дільниці Кримської дирекції, розташовані на материковій частині України (у Херсонській та Запорізькій областях), відійшли до Запорізької дирекції залізничних перевезень.

1 грудня 2015 року розпочалась господарська діяльність ПАТ «Укрзалізниця»; державне підприємство «Придніпровська залізниця» втратило статус окремої юридичної особи і продовжило діяльність як регіональна філія[15].

Перейменування станцій[ред.ред. код]

Сучасна назва Попередня назва Дата перейменування[16]
Запоріжжя-Кам'янське Баглій 02017-03-23 23 березня 2017
Петропавлівка Брагинівка 02017-03-23 23 березня 2017
Ерастівка Желєзнякове 02017-03-23 23 березня 2017
Рясна Єлізарове 02017-03-23 23 березня 2017
Кам'янське Дніпродзержинськ 02017-03-23 23 березня 2017
Кам'янське-Лівобережне Дніпродзержинськ-Лівобережний 02017-03-23 23 березня 2017
Кам'янське-Пасажирське Дніпродзержинськ-Пасажирський 02017-03-23 23 березня 2017
Дніпро-Головний Дніпропетровськ 02017-06-29 29 червня 2017
Дніпро-Вантажний Дніпропетровськ-Вантажний 02017-06-29 29 червня 2017
Дніпро-Лоцманська Дніпропетровськ-Південний 02017-06-29 29 червня 2017
Дніпро-Ліски Дніпропетровськ-Ліски 02017-06-29 29 червня 2017

Електрифікація[ред.ред. код]

Електрифікація Придніпровської залізниці[10]
Рік Дільниця Довжина, км
Катерининська залізниця
1935 Запоріжжя — Довгинцеве[E 1] 202,3
Сталінська залізниця
1948 Довгинцеве — Нікополь 98,0
1949 Нікополь — Марганець 20,0
1950 Марганець — Канцерівка 37,3
1952 Канцерівка — Запоріжжя 47,0
1955 Довгинцеве — Мудрувата 1,3
1958 Нижньодніпровськ-Вузол — П'ятихатки 205,0
1959 Нижньодніпровськ-Вузол — Чаплине 120,4
1960 Верхівцеве — Довгинцеве — Червоне 116,2
1961 П'ятихатки — Мудрувата 92,6
Придніпровська залізниця
1962 П'ятихатки — Знам'янка 112,3
1965 Лозова — Синельникове 106,4
Синельникове — Запоріжжя 95,6
1968 Красноармійськ — Павлоград I 114,0
Павлоград I — Новомосковськ 49,0
Новомосковськ — Дніпродзержинськ-Пасажирський 97,0
1969 Запоріжжя — Мелітополь 112,1
1970 Мелітополь — Сімферополь 244,3
1972 Сімферополь — Севастополь 80,8
1973 Острякове — Євпаторія 60,4
1977 Приворот — Кам'яне Поле 4,3
1978 Дніпропетровськ — Кайдацька 2,4
1982 Кривий Ріг — Тимкове 54,0
1984 Мусіївка — Інгулець 19,5
1985 Грекувата — Мусіївка 34,1
1986 Новоолексіївка — Генічеськ 15,1
 ?[17] Дніпропетровськ — Сурське
Запоріжжя — Кирпотине
Грекувата — Савро
Нижньодніпровськ-Вузол — Новомосковськ-Дніпровський
 ? Зустрічний — Сухачівка
 ? Станції та перегони запорізького залізничного вузла
  1. Електрифікацію демонтовано у 1941 році, відновлено у 1948 році.

Усі дільниці, за виключенням лінії Знам'янка — П'ятихатки, були електрифіковані постійним струмом напругою 3 кВ.

Керівники[ред.ред. код]

Катерининська залізниця
19 вересня 1883[18] 18 листопада 1901 Верховцев Олександр Апполонович
1902 1906 Шмідт Федір Іванович
1906 1907 Міхін С. І.
1907 1910 Стульгінський Владислав Ігнатович
7 вересня 1910[19]  ? Ваніфат'єв Кирило Миколайович
1920 1920 Шелехес Ілля Савелійович (комісар залізниці)
1922 1924 Іванов Костянтин Геннадійович
1924 1926 Ковилкін Степан Терентійович
1926 1928 Мальгінов Петро Михайлович
1928 1933 Кузовлєв К. М.
1933 1936 Білик Павло Борисович
Сталінська залізниця
1936 1936 Білик Павло Борисович
1936 1937 Трестер Фріц Фрідріхович
1938 1950 Закорко Микола Тихонович
1951 1969 Коломійцев Костянтин Гаврилович
Придніпровська залізниця
1969 1972 Ломоносов Віктор Олександрович
1973 1990 Алімов Анатолій Андрійович
1990 1998 Євдокіменко Руслан Якович
1998 2000 Суліма Станіслав Дмитрович
28 квітня 2000 25 квітня 2001 Макаренко Михайло Володимирович
2001 2005 Момот Олександр Іванович
17 жовтня 2005 2006 Сергієнко Микола Іванович
25 вересня 2006 2008 Гладкіх Ігор Веніамінович
31 січня 2008 2010 Лоза Петро Олексійович
12 квітня 2010 19 листопада 2012[20] Момот Олександр Іванович
28 листопада 2012[21] 27 травня 2014[22] Гладкіх Ігор Веніамінович
4 червня 2014 22 липня 2015 Тищенко Юрій Григорович (ТВО)
22 липня 2015[23] 20 січня 2016[24] Федорко Іван Петрович
20 січня 2016 23 квітня 2017 Тищенко Юрій Григорович (ТВО)
з 24 квітня 2017[25] Кужавський Микола Сергійович

Основні станції[ред.ред. код]

Рухомий склад[ред.ред. код]

Фірмові потяги[ред.ред. код]

Вагонні депо Придніпровської залізниці обслуговують чотири фірмових потяга: у напрямку Києва — «Дніпро», «Запоріжжя» та «Криворіжжя»; у напрямку Одеси — «Скіфія».

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Соответствие кодов ЕСР железным дорогам государств СНГ и Балтии (рос.)
  2. а б Придніпровська залізниця[недоступне посилання] : [арх. 10.05.2012] // Укрзалізниця.
  3. Постанова Президії Центрального Виконавчого Комітету СРСР від 20 липня 1926 року «Про переназвання міс. Катеринослава на „Дніпропетровськ“, ст. Катеринослав на ст. „Дніпропетровськ“ і Катерининської залізниці на „Дніпропетровську залізницю“»
  4. Постанова Президії Центрального Виконавчого Комітету СРСР від 10 грудня 1926 року «Про зміну постанови Президії ЦВК Союзу РСР з 20 липня 1926 р. про переназвання м. Катеринослава на «Дніпропетровськ», ст. Катеринослав на станцію «Дніпропетровськ» і Катерининської залізниці на «Дніпропетровську» залізницю»
  5. а б Постановление ЦИК СССР от 4 января 1936 г. «О переименовании Екатерининской железной дороги в Сталинскую железную дорогу»
  6. Афонина, 1996, с. 116
  7. Афонина, 1996, с. 164
  8. Дирекції // Придніпровська залізниця
  9. Электрический подвижной состав // История железнодорожного транспорта России и Советского Союза. Том 2: 1917—1945 гг. — СПб., 1997.
  10. а б в Афонина, 1996
  11. «Бойовики Аксьонова» захопили будівлю Кримської дирекції залізничних перевезень // УНІАН. — 2014. — 11 березня.
  12. З 1 квітня 2014 року Кримська дирекція залізничних перевезень в односторонньому порядку скоротила обсяги руху у приміському сполученні // Укрзалізниця. — 2014. — 2 квітня.
  13. Для безпеки пасажирів Укрзалізниця обмежує маршрут курсування поїздів кримського напрямку до станцій Новоолексіївка та Херсон // Укрзалізниця. — 2014. — 26 грудня.
  14. У Криму спростували інформацію про приватизацію залізниці // УНН. — 2016. — 8 листопада.
  15. Відсьогодні ПАТ «Укрзалізниця» розпочинає господарську діяльність // Укрзалізниця. — 2015. — 1 грудня.
  16. Перейменування роздільних пунктів : [арх. 25.07.2017] // Укрзалізниця.
  17. История электрификации железных дорог СССР (2000—2004) // Паровоз ИС.
  18. рос. дореф. Списокъ личнаго состава Министерства Путей Сообщенія. Изданіе канцеляріи Министра. С.-Петербург. 1896 г. — 1518 с.
  19. рос. дореф. Списокъ личнаго состава Министерства Путей Сообщенія. Центральные и мѣстныя учрежденія. Изданіе канцеляріи Министра. Петроград. 1916 г. — 609 с., (стор. 270)
  20. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 915-р
  21. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.11.2012 № 944-р
  22. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.05.2014 № 515-р "Про звільнення Гладкіх І. В. з посади начальника Державного підприємства «Придніпровська залізниця»
  23. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2015 № 733-р "Про призначення Федорка І. П. виконуючим обов'язки начальника державного підприємства «Придніпровська залізниця»
  24. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 33-р "Про звільнення Федорка І. П. від виконання обов'язків начальника державного підприємства «Придніпровська залізниця»
  25. Обрано директорів регіональних філій ПАТ «Укрзалізниця» // Укрзалізниця. 24 квітня 2017
  26. Електровози // Придніпровська залізниця.
  27. Тепловози // Придніпровська залізниця.
  28. Електропотяги // Придніпровська залізниця.
  29. Вантажні вагони // Придніпровська залізниця.

Карти та схеми[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Фотогалереї та бази даних рухомого складу[ред.ред. код]

Фотогалерея станцій та зупинних пунктів[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]