Приз принца Уельського
| Приз принца Уельського | |
 | |
| Впроваджено | Сезон 1923—1924 |
| Поточний володар | «Флорида Пантерс» (2) |
| Найбільше перемог | «Монреаль Канадієнс» (25) |
| Вручається | Вручається чемпіону Східної конференції, тобто клубу, який пройшов до фіналу Кубку Стенлі від Східної конференції. |
Приз принца Уельського[1] (англ. Prince of Wales Trophy) — нагорода Національної хокейної ліги (НХЛ), яка вручається чемпіону Східної конференції, тобто клубу, який пройшов до фіналу Кубку Стенлі від Східної конференції. «Нью-Йорк Рейнджерс», які виграли серію плей-оф Східної конференції у «Монреаль Канадієнс» з рахунком 4-2, є поточними володарями кубку. Вперше був вручений у 1924 році.
Принц Уельський (король Георг V) подарував приз лізі у 1924 році. Вперше був подарований переможцю плей-оф НХЛ (замінив Приз О'Браєна), а потім став нагородою для переможців плей-оф Західної хокейної ліги (ЗХЛ)[2].
Коли ж ЗХЛ припинила своє існування, Кубок Стенлі вручався лише переможцям плей-оф НХЛ, а Призом принца Уельського почали нагороджувати переможців регулярного сезону НХЛ. Починаючи з сезону 1927—1928 його вручали переможцю регулярного сезону Американського дивізіону, а приз О'Браєна у Канадському дивізіоні. Після того, як у лізі скасовувати поділ на дивізіони (сезон 1937—1938), нагороду почали вручати переможцю регулярного сезону НХЛ[2].
З приходом Нової Ери та розширенням ліги (сезон 1967—1968), створено нові дивізіони: Східний та Західний. Проте лише переможці регулярного чемпіонату Східного дивізіону отримували приз принца Уельського. У 1975 році знову змінився поділ команд у лізі: замість дивізіонів створено конференції Принца Уельського (Уельс) і Кемпбела відповідно. Тепер володарем призу міг стати клуб-переможець регулярного чемпіону конференції Уельс. У 1981 році було вирішено вручати нагороду переможцю конференції Уельс за результатами плей-оф. У сезоні 1993—1994 конференцію Уельс перейменували на Східну, і до сьогоднішніх днів Приз принца Уельського отримує команда, яка пройшла до фіналу Кубку Стенлі від Східної конференції.[2]
Приз вручає заступник комісіонера НХЛ капітанові команди. Проте, серед гравців НХЛ є повір'я, що неможна торкатися чи підіймати трофей (аналогічно у Західній конференції та з призом Кларенса С.Кемпбела), коли вони виграли звання чемпіонів конференції. Вони вважають, що Кубок Стенлі — єдина нагорода у НХЛ і лише його можна підіймати.[3]
| Перемог | Команда |
|---|---|
| 25 | Монреаль Канадієнс |
| 18 | Бостон Брюїнс |
| 13 | Детройт Ред-Вінгс |
| 6 | Піттсбург Пінгвінс |
| 5 | Нью-Джерсі Девілс |
| Тампа-Бей Лайтнінг | |
| 4 | Філадельфія Флайєрс |
| Нью-Йорк Айлендерс | |
| Флорида Пантерс | |
| 3 | Баффало Сейбрс |
| Нью-Йорк Рейнджерс | |
| 2 | Кароліна Гаррікейнс |
| Чикаго Блекгокс | |
| Торонто Мейпл-Ліфс | |
| Вашингтон Кепіталс | |
| 1 | Монреаль Марунс |
| Оттава Сенаторс | |
| Оттава Сенаторс (перші) |
| Сезон | Переможець | Пер# |
|---|---|---|
| 1923-24 | Монреаль Канадієнс | 1 |
| 1924-25 | Монреаль Канадієнс | 2 |
| 1925-26 | Монреаль Марунс | 1 |
| Сезон | Переможець | Пер# |
|---|---|---|
| 1926-27 | Оттава Сенаторс (перші) | 1 |
| Сезон | Переможець | Пер# |
|---|---|---|
| 1927-28 | Бостон Брюїнс | 1 |
| 1928-29 | Бостон Брюїнс | 2 |
| 1929-30 | Бостон Брюїнс | 3 |
| 1930-31 | Бостон Брюїнс | 4 |
| 1931-32 | Нью-Йорк Рейнджерс | 1 |
| 1932-33 | Бостон Брюїнс | 5 |
| 1933-34 | Детройт Ред-Вінгс | 1 |
| 1934-35 | Бостон Брюїнс | 6 |
| 1935-36 | Детройт Ред-Вінгс | 2 |
| 1936-37 | Детройт Ред-Вінгс | 3 |
| 1937-38 | Бостон Брюїнс | 7 |
| Сезон | Переможець | Пер# |
|---|---|---|
| 1938-39 | Бостон Брюїнс | 8 |
| 1939-40 | Бостон Брюїнс | 9 |
| 1940-41 | Бостон Брюїнс | 10 |
| 1941-42 | Нью-Йорк Рейнджерс | 2 |
| 1942-43 | Детройт Ред-Вінгс | 4 |
| 1943-44 | Монреаль Канадієнс | 3 |
| 1944-45 | Монреаль Канадієнс | 4 |
| 1945-46 | Монреаль Канадієнс | 5 |
| 1946-47 | Монреаль Канадієнс | 6 |
| 1947-48 | Торонто Мейпл-Ліфс | 1 |
| 1948-49 | Детройт Ред-Вінгс | 5 |
| 1949-50 | Детройт Ред-Вінгс | 6 |
| 1950-51 | Детройт Ред-Вінгс | 7 |
| 1951-52 | Детройт Ред-Вінгс | 8 |
| 1952-53 | Детройт Ред-Вінгс | 9 |
| 1953-54 | Детройт Ред-Вінгс | 10 |
| 1954-55 | Детройт Ред-Вінгс | 11 |
| 1955-56 | Монреаль Канадієнс | 7 |
| 1956-57 | Детройт Ред-Вінгс | 12 |
| 1957-58 | Монреаль Канадієнс | 8 |
| 1958-59 | Монреаль Канадієнс | 9 |
| 1959-60 | Монреаль Канадієнс | 10 |
| 1960-61 | Монреаль Канадієнс | 11 |
| 1961-62 | Монреаль Канадієнс | 12 |
| 1962-63 | Торонто Мейпл-Ліфс | 2 |
| 1963-64 | Монреаль Канадієнс | 13 |
| 1964-65 | Детройт Ред-Вінгс | 13 |
| 1965-66 | Монреаль Канадієнс | 14 |
| 1966-67 | Чикаго Блекгокс | 1 |
| Сезон | Переможець | Пер# |
|---|---|---|
| 1967-68 | Монреаль Канадієнс | 15 |
| 1968-69 | Монреаль Канадієнс | 16 |
| 1969-70 | Чикаго Блекгокс | 2 |
| 1970-71 | Бостон Брюїнс | 11 |
| 1971-72 | Бостон Брюїнс | 12 |
| 1972-73 | Монреаль Канадієнс | 17 |
| 1973-74 | Бостон Брюїнс | 13 |
| Сезон | Переможець | Пер# |
|---|---|---|
| 1974-75 | Баффало Сейбрс | 1 |
| 1975-76 | Монреаль Канадієнс | 18 |
| 1976-77 | Монреаль Канадієнс | 19 |
| 1977-78 | Монреаль Канадієнс | 20 |
| 1978-79 | Монреаль Канадієнс | 21 |
| 1979-80 | Баффало Сейбрс | 2 |
| 1980-81 | Монреаль Канадієнс | 22 |
| Сезон | Переможець | Пер# |
|---|---|---|
| 1981-82 | Нью-Йорк Айлендерс | 1 |
| 1982-83 | Нью-Йорк Айлендерс | 2 |
| 1983-84 | Нью-Йорк Айлендерс | 3 |
| 1984-85 | Філадельфія Флайєрс | 1 |
| 1985-86 | Монреаль Канадієнс | 23 |
| 1986-87 | Філадельфія Флайєрс | 2 |
| 1987-88 | Бостон Брюїнс | 14 |
| 1988-89 | Монреаль Канадієнс | 24 |
| 1989-90 | Бостон Брюїнс | 15 |
| 1990-91 | Піттсбург Пінгвінс | 1 |
| 1991-92 | Піттсбург Пінгвінс | 2 |
| 1992-93 | Монреаль Канадієнс | 25 |
| Сезон | Переможець | Пер# |
|---|---|---|
| 1993-94 | Нью-Йорк Рейнджерс | 3 |
| 1994-95 | Нью-Джерсі Девілс | 1 |
| 1995-96 | Флорида Пантерс | 1 |
| 1996-97 | Філадельфія Флайєрс | 3 |
| 1997-98 | Вашингтон Кепіталс | 1 |
| 1998-99 | Баффало Сейбрс | 3 |
| 1999—2000 | Нью-Джерсі Девілс | 2 |
| 2000-01 | Нью-Джерсі Девілс | 3 |
| 2001-02 | Кароліна Гаррікейнс | 1 |
| 2002-03 | Нью-Джерсі Девілс | 4 |
| 2003-04 | Тампа-Бей Лайтнінг | 1 |
| 2004-05 | Не розігрувався через локаут | - |
| 2005-06 | Кароліна Гаррікейнс | 2 |
| 2006-07 | Оттава Сенаторс | 1 |
| 2007-08 | Піттсбург Пінгвінс | 3 |
| 2008-09 | Піттсбург Пінгвінс | 4 |
| 2009-10 | Філадельфія Флаєрс | 4 |
| 2010-11 | Бостон Брюїнс | 16 |
| 2011-12 | Нью-Джерсі Девілс | 5 |
| 2012-13 | Бостон Брюїнс | 17 |
| 2013-14 | Нью-Йорк Рейнджерс | 4 |
| 2014-15 | Тампа-Бей Лайтнінг | 2 |
| 2015-16 | Піттсбург Пінгвінс | 5 |
| 2016-17 | Піттсбург Пінгвінс | 6 |
| 2017-18 | Вашингтон Кепіталс | 2 |
| 2018-19 | Бостон Брюїнс | 18 |
| 2019-20 | Тампа-Бей Лайтнінг | 3 |
| Сезон | Переможець | Пер# |
|---|---|---|
| 2020-21 | Тампа-Бей Лайтнінг | 4 |
| 2021-22 | Тампа-Бей Лайтнінг | 5 |
| 2022-23 | Флорида Пантерс | 2 |
| 2023-24 | Флорида Пантерс | 3 |
| 2024-25 | Флорида Пантерс | 4 |
- ↑ Приз принца Уельського [Архівовано 23 квітня 2006 у Wayback Machine.] на hhl.com (англ.)
- ↑ а б в Legends of Hockey.net. History of the Prince of Wales Trophy [Архівовано 6 грудня 2003 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Coffey, Phil (2006-06-02). NHL.com - Ice Age: Having another trophy in mind[недоступне посилання з квітня 2019] (англ.)
Нагороди та призи НХЛ | ||
|---|---|---|
| Командні |  | |
| Особисті | Нагорода Джека Адамса · Трофей Арта Росса · Трофей Колдера · Трофей Гарта · Приз Вільяма М. Дженнінгса · Трофей Кінга Кленсі · Трофей Леді Бінг · Трофей Білла Мастертона · Нагорода Марка Мессьє · Приз Джеймса Норріса · Нагорода Теда Ліндсея · Нагорода Лестера Патрика · Трофей Моріса Рішара · Приз Френка Селке · Трофей Везини · Трофей Конна Смайта | |
| Колишні | ||