Прикладна фізика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Експеримент з використанням аргонового лазера
Комп'ютерне моделювання повернення «Спейс Шаттл»
Томографічне зображення голови

Прикладна фізика — комплекс наукових дисциплін, розділів і напрямів фізики, які мають своєю метою розв'язання фізичних проблем для конкретних технологічних і практичних застосувань. Їх найважливішою характеристикою є те, що конкретне фізичне явище розглядається не заради вивчення, а в контексті технічних і міждисциплінарних проблем. «Прикладна» фізика відрізняється від «чистої», яка концентрує свою увагу на фундаментальних дослідженнях. Прикладна фізика базується на відкриттях, зроблених під час фундаментальних досліджень, і зосереджується на вирішенні проблем, що стоять перед технологами, з тим, щоб найбільш ефективно використовувати ці відкриття на практиці[1]. Іншими словами, прикладна фізика сягає корінням у основоположні істини і основні поняття фізичної науки, але пов'язана з використанням цих наукових принципів у практичних пристроях і системах. Прикладні фізики можуть бути зацікавлені також у вирішенні проблем для наукових досліджень. Наприклад, люди, що працюють в галузі фізики прискорювачів, вдосконалюють їх для проведення досліджень в галузі будови матерії.

Галузі досліджень[ред. | ред. код]

Відомі наукові центри[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]