Прикордонна смуга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Прикордонна смуга — ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

9 листопада 2016 року Кабінет Міністрів України запровадив нові дорожні знаки «Початок прикордонної смуги», «Кінець прикордонної смуги», «Початок контрольованого прикордонного району» та «Кінець контрольованого прикордонного району».[1] Відповідно до постанови КМУ №790 від 09.11.2016[2] ці знаки були введені до Правил дорожнього руху України. У ДСТУ 4100:2021 ці знаки остаточно з'явились у новому стандарті дорожніх знаків України.

Відповідно до пункту 2.4-3 Правил дорожнього руху України на ділянках доріг у межах прикордонної смуги та контрольованого прикордонного району на вимогу уповноваженої особи Держприкордонслужби водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред’явити для перевірки документи, зазначені в підпункті “б” пункту 2.1; дати можливість оглянути транспортний засіб і перевірити номери його агрегатів.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кабмін запровадив нові дорожні знаки для прикордонних районів. LB.ua. Процитовано 6 квітня 2023.
  2. Про внесення змін до Правил дорожнього руху. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). 9 листопада 2016. Процитовано 6 квітня 2023.
  3. Постанова Кабінету Міністрів України від 01.12.2023 року № 1306 «Про Правила дорожнього руху §2.43».

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]