Прикус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

При́кус — співвідношення верхніх і нижніх зубних рядів при їх змиканні (оклюзії).

Людський[ред. | ред. код]

За анатомічними і функціональними ознаками прикус поділяють на фізіологічний та патологічний, або аномальний, які встановлюються тільки при наявності всіх постійних зубів.

При фізіологічному прикусі в людині молочні й постійні передні зуби верхньої щелепи злегка перекривають передні зуби нижньої щелепи, а бічні зуби верхньої щелепи виступають назовні по відношенню до нижніх; кожний зуб верхньої щелепи контактує з двома зубами нижньої, виняток становлять 5-ті зуби в молочному прикусі і 8-мі (мудрості) у постійному. Фізіологічний прикус може бути 4 типів (ортогнатія, ортогенія, прямий прикус, опістогнатичний), але всі зуби при цьому стикаються у правильному співвідношенні, що забезпечує відкушування твердої їжі й повноцінне її жування.

При патологічних типах прикусу (прогенія, прогнатія) порушується жування. Ці типи є природженими аномаліями розвитку зубо-щелепної системи або наслідком видалення зубів, хвороб чи травми щелеп.

Прямий прикус[ред. | ред. код]

Прямий прикус характеризується прямим розміщенням ріжучих країв фронтальної групи зубів, зуби будуть контактувати з ріжучими краями верхніх фронтальних зубів, а не з оральними горбами. (всі інші ознаки з оклюзією).

Джерела[ред. | ред. код]