Прилуцька округа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Прилу́цька окру́гаадміністративно-територіальна одиниця УСРР з центром у Прилуках, утворена 7 березня 1923 року.

Історія[ред.ред. код]

До Прилуцької округи увійшли 14 волостей Прилуцького повіту, 12 волостей Пирятинського повіту, 2 волостей Лохвицького повіту Полтавської губернії та 3 волостей Переяславського повіту Київської губернії, внаслідок чого на місці колишніх 31 волості та 274 сільрад створено 12 районів і 160 сільрад.

Поділялася на райони: Березоворудський (Теплівський), Варвинський (Гнідинський), Іваницький, Лихнівський, Малодівицький, Пирятинський, Прилуцький, Срібнянський, Турівський, Харковецький, Яблунівський, Яготинський. Площа округи становила 6,9 тис. км², населення — 510,1 тис. осіб (1930), із них 8,2% міських жителів. Українців було 95,7%, євреїв — 3%.[1]. У Прилуках було 28,6, а у Пирятині 12,2 тис. жителів.

З червня 1925 року у зв’язку з ліквідацією Золотоніської округи її Драбівський і Ковалівський (згодом — Бирлівський) райони передано Прилуцькій окрузі, а Лихнівський район Прилуцької округи віднесено до Київської округи.

Станом на 1925 рік Прилуцька округа складалася з 13 районів і 188 сільрад. 1928 року розформовано Харковецький район, а його територію розподілено між Пирятинським і Варвинським районами.

13 червня 1930 Прилуцьку округу розформовано, а її територію включено до складу Лубенської округи.

Економіка[ред.ред. код]

Промисловість була слабо розвинена, переважала буряко-цукрова, борошняна, тютюнова. Із корисних копалин видобувалися глина та торф.

На 1930 рік в окрузі було дві лінії Південної залізниці довжиною 179 км.

Зернові культури займали 82% посівної площі (33,4% — жито, 19,8% — овес, 13,9% — пшениця, 8,2% — гречка, 6,4% — трави, 3,3% — буряки). Великої рогатої худоби 141,2 тис. голів, серед них 72,1 корів.

Національний склад[ред.ред. код]

Населення та національний склад районів округи за переписом 1926 року[2]

населення українці євреї росіяни білоруси поляки цигани
м. Прилуки 28 621 63,3 31,4 3,8 0,2 0,3 0,1
Березоворудський район 33 215 98,8 0,2 0,6 0,1 0,1
Бирлівський район 38 495 98,7 0,1 0,7 0,1 0,1
Варвинський район 36 125 99,1 0,2 0,4 0,1
Драбівський район 45 438 98,5 0,4 0,8 0,1 0,1
Іваницький район 24 321 99,0 0,2 0,5 0,2
Малодівицький район 34 216 99,4 0,1 0,4
Пирятинський район 46 823 89,4 8,4 1,5 0,2 0,2 0,1
Прилуцький район 40 143 98,9 0,1 0,8
Срібнянський район 42 179 99,2 0,2 0,4 0,1
Турівський район 38 657 98,4 0,1 0,9 0,2 0,2
Харківецький район 17 189 99,2 0,1 0,6
Яблунівський район 39 349 98,8 0,1 0,7 0,1 0,1
Яготинський район 45 293 95,1 3,3 1,1 0,1 0,1
Прилуцька округа 510 064 95,7 3,0 0,9 0,1 0,1 0,1

Мовний склад[ред.ред. код]

Рідна мова населення Прилуцької округи за переписом 1926 року[2]

населення українська російська інша
м. Прилуки 28 621 62,2 11,2 26,6
Березоворудський район 33 215 98,9 0,7 0,4
Бирлівський район 38 495 98,9 0,8 0,3
Варвинський район 36 125 99,1 0,5 0,4
Драбівський район 45 438 98,7 0,8 0,5
Іваницький район 24 321 98,9 0,6 0,5
Малодівицький район 34 216 99,3 0,5 0,2
Пирятинський район 46 823 90,0 3,7 6,3
Прилуцький район 40 143 98,9 0,9 0,2
Срібнянський район 42 179 99,1 0,4 0,4
Турівський район 38 657 98,2 1,3 0,5
Харківецький район 17 189 99,2 0,5 0,2
Яблунівський район 39 349 98,6 1,1 0,4
Яготинський район 45 293 95,1 1,4 3,5
Прилуцька округа 510 064 95,7 1,7 2,7

Примітки[ред.ред. код]

  1. Малая Советская Энциклопедия. Том шестой. Огневки—Пряжа. — М.: .: Акционерное об-во "Советская Энциклопедия", 1930.— С. 861.
  2. а б Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]