Перейти до вмісту

Принцип Гюйгенса — Френеля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Заломлення світла згідно з принципом Гюйгенса.
Дифракція на щілині згідно з принципом Гюйгенса.

Принцип Гюйгенса — Френеля — фізичний принцип, згідно з яким будь-яка точка простору, якої досягла хвиля, є джерелом вторинних хвиль, що поширюються в усіх напрямках[1]. Названий на честь Християна Гюйгенса і Огюстена Жана Френеля.

Принцип Гюйгенса пояснює багато оптичних явищ, серед яких прямолінійне поширення світла, заломлення, дифракція.

Випромінені кожною точкою простору хвилі додаються, підсилюючи одна одну в певних напрямках, взаємно гасячись в інших, залежно від різниці фаз коливань.

Принцип Гюйгенса є наближенням, яке при певному вмінні можна використовувати для розгляду оптичних явищ замість розв'язування часткових диференціальних рівнянь.

За хвильовою теорією Гюйгенса світло — це хвилі, що поширюються у світовому ефірі — гіпотетичному пружному середовищі, який заповнює увесь простір і проникає всередину всіх тіл. Основний недолік теорії полягав у тому, що вона ґрунтувалась на уявленні про світло як про механічну поперечну хвилю, для поширення якого необхідна наявність певного середовища — ефіру. Френель в 1815 році доповнив принцип Гюйгенса, що дозволило розглядати дифракцію за допомогою принципу Гюйгенса — Френеля.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ В.Г. Колобродов (2017). ХВИЛЬОВА ОПТИКА. Київ: КПІ імені І. Сікорського. с. 210. {{cite book}}: Зовнішнє посилання в |title= (довідка)