Принцип відносності

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Класична механіка
\bold{F} = \frac{d\bold{p}}{dt}
Другий закон Ньютона
Історія класичної механіки

Принцип відносності — це фундаментальний фізичний принцип, що включає в себе такі постулати:

  1. Існують інерційні системи відліку (СВ) — такі СВ в яких вільний рух (при якому на тіло не діє ніяка сила) відбувається рівномірно і прямолінійно
  2. Всі закони природи однакові в інерційних СВ.

Відрізняють два принципи відносності:

  • принцип відносності Галілея, в якому робиться припущення, що взаємодія між тілами відбувається миттєво. Цей принцип лежить в основі класичної механіки, з нього також випливає, що час абсолютний — він протікає однаково у будь-якій СВ;
  • принцип відносності Ейнштейна, в якому робиться припущення, що взаємодія між тілами поширюється з скінченною швидкістю. Цей принцип лежить в основі СТВ,створеної Енштейном. Як наслідок, в цій теорії поняття абсолютного часу немає — одна і та ж подія відбувається(триває) різний час в різних СВ.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Принцип относительности. Сборник работ классиков релятивизма. М.,1935. С.19
  • Принцип относительности. М.,1935. С.23
  • Ландау Л. Д., Лифшиц Е. М. Теория поля // Теоретическая физика. — М.: Физматлит, 2006. — Т. 2. — 536 с.
  • Мёллер К. Теория относительности. — М.: Атомиздат, 1975. — 400 с.
  • Einstein, A., Lorentz, H. A., Minkowski, H., & Weyl, H. (1952). The Principle of Relativity: a collection of original memoirs on the special and general theory of relativity. Courier Dover Publications, p. 111. ISBN 0-486-60081-5.

Посилання[ред.ред. код]