Принцип максимізації енергії Лотки-Одума-Пінкертона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Принцип максимізації енергії Лотки-Одума-Пінкертона свідчить, що в конкуренції з іншими екологічними об'єктами виживають (зберігаються) ті з них, які найкращим чином сприяють надходженню енергії в них і використовують максимальну її кількість найбільш ефективним способом. "З цією метою система:

  • Створює накопичувачі (сховища) високоякісної енергії;
  • Витрачає певну кількість накопиченої енергії на забезпечення надходження нової енергії;
  • Забезпечує кругообіг різних речовин;
  • Створює механізми регулювання, що підтримують стійкість системи і її здатність пристосування до мінливих умов;
  • Налагоджує з іншими системами обмін, необхідний для забезпечення потреби в енергії спеціальних видів"[1].

Слід зауважити, що цей принцип справедливий і щодо інформації, а ось максимальне надходження речовини як такої не гарантує успіху екологічному об'єкту в конкурентній боротьбі з іншими аналогічними об'єктами.

Література[ред. | ред. код]

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Одум Г., Одум Э. Энергетический базис человека и природы. — М.: Прогресс, 1978. — 379 с.