Перейти до вмісту

Принцип суперпозиції (квантова механіка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

При́нцип суперпози́ції — одна із фундаментальних засад квантової механіки. Згідно з принципом суперпозиції, якщо квантова система може перебувати в станах і , то вона може перебувати також і в стані , де та  — будь-які комплексні числа, які задовольняють умову нормування [1].

Приклад

[ред. | ред. код]

Принцип суперпозиції може звучати незвично для людини, вихованої на класичній фізиці, але його розуміння є необхідним для розуміння квантової механіки.

Розглянемо, наприклад, частку, яка в одному стані має імпульс (позначимо його кет-вектором ), а в іншому імпульс (позначимо його ). Згідно із принципом суперпозиції дана частка може також перебувати, наприклад, у стані . Яким у такому випадку буде імпульс частинки? Висновок квантової механіки полягає в тому, що імпульс в такому стані невизначений. Якщо його виміряти, то можна з однаковою ймовірністю отримати або значення , або ж значення .

Таким чином, приходимо до важливого для квантової механіки висновку, що для квантової системи значення фізичної змінної може бути невизначеним.

Хвильова функція Ψ12 (q1,q2) у денситометріїелектронної хмарки виникає через суперпозицію хвильової функцій зовнішнього електронного променя Ψ1 (q1) та хфильової функції електронів в атомі Ψ2 (q2)[2].

Система, що складається з двох частин

[ред. | ред. код]

Для системи, що складається з двох частин, імовірності координат q1 першої частини незалежні від імовірності координат q2 другої частини, тому розподіл ймовірностей для системи в цілому повинен дорівнювати добутку імовірності її частин[3]. Тобто, хвильова функція Ψ12 (q1,q2) системи може бути представлена у вигляді добутку хвильових функцій Ψ1 (q1) та Ψ2 (q2) її частин:

Ψ12 (q1,q2) = Ψ1 (q1) Ψ2 (q2) .

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Вакарчук І. О. (2012). Квантова механіка (PDF) (вид. 4). Львів: ЛНУ. с. 872.(укр.)
  2. Kucherov, Olexandr (2022). Direct visualization of individual molecules in molecular crystals by electron cloud densitometry. Applied Functional Materials. 2 (1): 36—43.
  3. Л. Д. Ландау, Є. М. Ліфшиць, Л. П. Пітаєвський(інші мови), В. Б. Берестецький(інші мови), Л. М. П'ятигорський(інші мови). Теоретична фізика. — 2026.(укр.)

Джерела

[ред. | ред. код]