Прип'ять

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Прип'ять
Pripyat near Mozyr.jpg
Прип'ять в місті Мозир, Білорусь
Dnepr basin-Ukr.png
Країни басейну Україна Україна, Білорусь Білорусь
Довжина 775 км
Середньорічний стік 450 м³/с
Площа басейну 121 000 км²
Притоки

Праві

Ліві


Категорія у Вікісховищі Прип'ять

При́п'ять (біл. Прыпяць) — річка в УкраїніВолинській, частково у Рівненській, Київській областях) та в Білорусі. Найбільша за площею басейну, довжиною і водністю права притока Дніпра (впадає в Київське водосховище).

Географія[ред.ред. код]

Довжина 775 км (на території України — 261 км), площа басейну 121000 км². Долина Прип'яті у верхів'ї виражена слабо, у пониззі чіткіша. Заплава розвинута на всьому протязі, виділяють дві надзаплавні тераси. Ширина заплави у верхній течії 2—4 км і більше; в окремі роки затоплюється на кілька місяців. У пониззі ширина заплави сягає 10—15 км. Річище у верхів'ї каналізоване; нижче — звивисте, утворює меандри, стариці, багато проток (однією з них сполучена з оз. Нобель); є піщані острови. Ширина річки у верхній течії до 40 м, у середній — 50—70 м, у пониззі 100 — переважно 250 м, при впадінні у Київське водосховище — 4—5 км. Дно піщане та піщано-мулисте. Похил річки 0,08 м/км. Живлення мішане.

Для водного режиму характерна тривала весняна повінь, короткочасна літня межень, що порушується дощовими паводками та майже щорічними осінніми підняттями рівня води. На весну припадає 60—65 % річного стоку, вода підіймається на 1—4 м, на ділянках із звуженою заплавою — на 7 м. Пересічна витрата води в гирлу 450 м³/с. Замерзає на початку грудня, скресає наприкінці березня. Колір води визначається переважанням у басейні річки торфово-болотних ґрунтів. Судноплавна на 577 км, Дніпровсько-Бузьким каналом сполучена з р. Мухавцем (бас. Західного Бугу).

Prypiac.jpg

Розташування[ред.ред. код]

Бере початок поблизу с. Голядин Шацького району Волинської області. Тече переважно Поліською низовиною на схід, у пониззі — на південний схід.

Притоки[ред.ред. код]

Сточище Прип'яті має добре розвинуту гідрографічну сітку (10,5 тис. річок та струмків). Більшість приток повністю або частково каналізовано. Правобережні притоки течуть, в основному, територією України, лівобережні — територією Білорусі.

Населені пункти[ред.ред. код]

На Прип'яті — міста Пінськ, Мозир (Білорусь), Прип'ять, Чорнобиль (Україна).

  • 1986 у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС річка та її сточище зазнали радіактивного забруднення; уздовж берегів Прип'яті споруджено десятки кілометрів дамб для захисту річки від радіоактивних речовин.

Іхтіофауна[ред.ред. код]

В межах Рівненської області (20 км) рибне населення річки представлене 34.видами риб із 9 родин і одним видом круглоротих — міногою українською (Eudontomyzon mariae Berg, 1931), яка внесена до Червоної книги України у категорії зникаючих видів. Окрім міноги, охоронний статус в іхтіофауні річки мають ялець звичайний (Leuciscus leuciscus L.), карась звичайний (Carassius carassius L.) та минь річковий (Lota lota L.) у категорії вразливих, а також бистрянка російська (Alburnoides rossicus Berg, 1924), гольян озерний (Eupallasella percnurus Pallas, 1814), марена дніпровська (Barbus borysthenicus Dybowski, 1862) у категорії зникаючих. Здебільшого траплються поодинокі екземпляри рідкісних видів, окрім карася звичайного, який трапляється часто. А найчисленнішими у річці є щука, плітка, краснопірка, верховка, верховодка, плоскирка, лящ, в'юн та окунь звичайний. Поодиноко трапляється інвазивний вид — головешка ротань (Perccottus glenii Dybowski, 1877).

Етимологія назви[ред.ред. код]

Існує багато версій щодо походження назви річки Прип'ять. Ось декілька з них: Корені пр та стр мали однакове значення — вода, річка, та часто вживаються в українській та інших мовах. Багато слів з цими коренями означають швидкий рух, наприклад: спритний, прудкий, прагнути. Тож присутність кореня пр може свідчити про те, що слово означає текуча вода, або просто річка.[1]

Первісний корінь пр маємо також у словах прати (у давнину прали переважно в річці), періщити (про дощ), порскати, пирскати, бризкати, оче­видно, й у назві бога Перун, який нашими предками-хліборобами мислився як такий, що посилає дощ. Наведені слова да­ють підстави вважати, що елемент прь колись означав «текуча вода, ріка».[2]

Передбачуваною первинною формою слова могло бути слово припєть, від праслов'янського pri-pe-ti, що має значення притока.

В. А. Жучкевіч пов'язує назву з давньо-російським припєчь — у значенні «піщаний берег річки, не покритий чагарником, те ж саме, що і пляж».[3]

Ця ж версія трапляється й у інших білоруських дослідників топоніміки:

Від слова припічки — тобто піщані коси, які припікає сонце. Оскільки Прип'ять намиває перед собою дуже багато мілин, впродовж неї існує багато таких ділянок, що могли називатися «припічками».[4]

Від слів три на п'ять. Вважалося, що в Прип'ять впадає п'ятнадцять річок. П'ятнадцять в старовину означало три на п'ять. Згодом словосполучення три на п'ять могло перетворитися на Прип'ять.

Від скіфського слова Пората, що перекладається як «велика вода, море».

Від давньоіндійського падати, лити. Імовірні­ше, в основі назви індоєвропейське швидко рухатися.[5]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.