Природоохоронна територія Нґоронґоро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Природоохоронна територія Нґоронґоро
Ngorongoro Conservation Area
 
Категорія МСОПVI (Територія контрольованого природовикористання)
Кратер Нґоронґоро
3°11′ пд. ш. 35°34′ сх. д. / 3.183° пд. ш. 35.567° сх. д. / -3.183; 35.567Координати: 3°11′ пд. ш. 35°34′ сх. д. / 3.183° пд. ш. 35.567° сх. д. / -3.183; 35.567
Розташування: Аруша, Танзанія
Площа: 8,288 км²
Заснований: 1959
Керівна
організація:
Адміністрація природоохоронної території Нґоронґоро
Веб-сторінка: ngorongorocrater.org
Країна Flag of Tanzania.svg Танзанія
Світова спадщина ЮНЕСКО
Країна: Flag of Tanzania.svg Танзанія
Тип: Природний
Критерії: vii, viii, ix, x
Об'єкт №: 39bis 39, 39bis
Регіон ЮНЕСКО: Африка
Зареєстровано:

1979

 (3 сесія)
Під загрозою 1984-1989
Розташування парку на мапі
Розташування парку на мапі
Природоохоронна територія Нґоронґоро Ngorongoro Conservation Area. Карта розташування: Земля
Природоохоронна територія Нґоронґоро Ngorongoro Conservation Area
Природоохоронна територія Нґоронґоро
Ngorongoro Conservation Area
Дата створення: 1959
Статус (до анулювання): Адміністрація природоохоронної території Нґоронґоро
Дата анулювання: 1959
Причина анулювання: Адміністрація природоохоронної території Нґоронґоро

Природоохоронна територія Нґоронґоро у Вікісховищі?

Природоохоронна територія Нґоронґоро (англ. Ngorongoro Conservation Area або NCA) — природоохоронна територія, розташована за 180 км на захід від Аруша на Кратерному нагір'ї в Танзанії. Територія управляється Адміністрацією природоохоронної території Нґоронґоро, урядовою організацією Танзанії. Площа території — 8 288 км². Центральним елементом парку є Кратер Нґоронґоро — найбільша у світі цільна незатоплена вулканічна кальдера.

Кратер[ред. | ред. код]

Топографія кратера

Кратер сформувався в результаті вибуху гігантського вулкана 2-3 млн років тому, формуючи кальдеру глибиною 610 м і площею 260 км²[1]. За оцінками висота вулкана становила від 4500 до 5800 м[2][3]. Дно кратера знаходиться на висоті 1800 метрів над рівнем моря.[4]

Кратер вважається природною замкнутою системою, де зібрано численні види місцевої фауни. Проте, деякі види все ж таки активно мігрують, наприклад, до 20 % популяції антилоп гну (Connochaetes taurinus) і половина популяції зебр (Equus burchelli) залишають кратер протягом вологого сезону. До популяції тварин у кратері входить більшість видів, поширених у Східній Африці, проте серед них немає імпал (Aepyceros melampus), топі (Damaliscus lunatus), орібі (Ourebia oribi), жирафів (Giraffa camelopardalis) або крокодилів (Crocodylus niloticus)[5].

На «стінах» кратера, що звернені до східних вітрів, випадає 800–1200 мм опадів щорічно. Вони здебільшого вкриті лісом, тоді як на більш пологих західних схилах випадає лише 400–600 мм опадів, ці схили вкрито лугами й кущами, інколи тут зустрічаються дерева Euphorbia bussei. Дно кратера переважно вкрито відкритими лугами, лише дві невеликі ділянки вкриті гаями Acacia xanthophloea[5].

Річки[ред. | ред. код]

Струмок Мандж витікає з кратера Ольмоті, і є головним джерелом води в Нґоронґоро, де він впадає у сезонне солоне озеро в центрі кратера. Це озеро відоме під двома назвами: Макат, як його називають масаї, що означає «сіль» або «солоне», і Маґаді[6]. Струмок Лераї бере початок у вологих лісах на південь від кратера й закінчується в лісі Лераї на дні кратера, а під час злив — в озері Маґаді. Використання води струмка готелями і службами парку Нґоронґоро зменшує кількість води цього струмка приблизно на чверть[7].

Флора та фауна[ред. | ред. код]

Чорні носороги в кратері

Іншим важливим джерелом води в кратері є джерело Нґоїтокіток, біля східної стіни кратера. Біля джерела розташована територія, відкрита для туристів. Вода джерела потрапляє у велике болото, де мешкають бегемоти, слони, леви та багато інших тварин. На краях кратера є багато інших невеликих джерел, що є важливими як для тварин, так і для місцевих мешканців народу масаї, особливо під час посухи.

Крім стад зебр, газелей і антилоп гну, у кратері водяться такі великі тварини, як носороги, леви, леопарди, слони і африканські буйволи. Також тут широко представлені сервали.

Тут водяться майже всі види тварин Східної Африки, за оцінками загальна кількість ссавців у кратері становить 25 тисяч особин, переважна більшість яких є унгулятами, у тому числі: гну блакитний (7 000 у 1994 році), зебра Гранта (4 000), канна звичайна, газель Гранта і газель Томсона (3 000).

Поза кратером Нгоронгоро[ред. | ред. код]

У заповідній зоні Нгоронгоро проживає здорова популяція більшості видів диких тварин. У районі озера Ндуту, розташованому на захід від заповідної зони, особливо сильні популяції гепардів і левів. Поширеними в цьому районі є конгоні, плямисти гієни і шакали. Сервали широко поширені на рівнинах на захід від кратера Нгоронгоро.

Щорічна міграція копитних тварин проходить через заповідник Нгоронгоро, при цьому 1,7 мільйона гну, 260 000 зебр і 470 000 газелей просуваються на південь в грудні і рухаються на північ у червні.

Охорона природи[ред. | ред. код]

Штучні пожежі використовуються для контролю рослинності в кратері.

За рекомендаціями наукового комітету, створеного після посухи 2000 року, у кратері регулярно створюють пожежі, що випалюють до 20 % території лугів кратера[8]. Масаям зараз дозволено випасати свою худобу в кратері, проте вони повинні щоденно залишати кратер[9].

Панорама кратера Нґоронґоро

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Africa's Great Rift Valley. Nigel Pavitt. 2001. pages 135–139. Harry N. Abrams, Incorporated, New York ISBN 0-8109-0602-3
  2. Africa's Great Rift Valley. Nigel Pavitt. 2001. page 135. Harry N. Abrams, Incorporated, New York ISBN 0-8109-0602-3
  3. Northern Tanzania with Kilimanjaro and Zanzibar. Phillip Briggs. 2006. page 197. ISBN −10: 1 84162 146 3
  4. "The historical ecology of the large mammal populations of Ngorongoro Crater, Tanzania, east Africa", Mammal Review, authored by Louise Oates and Paul A. Rees, 2012
  5. а б R.D. Estesa, J.L. Atwoodb, A.B. Estesc (2006). Downward trends in Ngorongoro Crater ungulate populations 1986–2005: Conservation concerns and the need for ecological research. Biological Conservation 131: 106–120. Архів оригіналу за 7 вересень 2016. Процитовано 22 грудень 2017. 
  6. Ngorongoro conservation area: Lakes within the area. Архів оригіналу за 30 листопада 2018. Процитовано 22 грудня 2017. 
  7. Management of Black Rhino in the Ngorongoro Crater
  8. R.D. Estesa, J.L. Atwoodb, A.B. Estesc (2006). Downward trends in Ngorongoro Crater ungulate populations 1986–2005: Conservation concerns and the need for ecological research. Biological Conservation 131: 106–120. Архів оригіналу за 7 вересень 2016. Процитовано 22 грудень 2017. 
  9. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 грудень 2007. Процитовано 22 грудень 2017.