Природоохоронна територія Нґоронґоро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Природоохоронна територія Нґоронґоро
Ngorongoro Conservation Area
 
Категорія МСОПVI (Територія контрольованого природовикористання)
Кратер Нґоронґоро
3°11′ пд. ш. 35°34′ сх. д. / 3.183° пд. ш. 35.567° сх. д. / -3.183; 35.567Координати: 3°11′ пд. ш. 35°34′ сх. д. / 3.183° пд. ш. 35.567° сх. д. / -3.183; 35.567
Розташування: Аруша, Танзанія
Площа: 8,288 км²
Заснований: 1959
Керівна
організація:
Адміністрація природоохоронної території Нґоронґоро
Веб-сторінка: ngorongorocrater.org
Країна Flag of Tanzania.svg Танзанія
Світова спадщина ЮНЕСКО
Країна: Flag of Tanzania.svg Танзанія
Тип: Природний
Критерії: vii, viii, ix, x
Об'єкт №: 39bis 39, 39bis
Регіон ЮНЕСКО: Африка
Зареєстровано:

1979

 (3 сесія)
Під загрозою 1984-1989
Розташування парку на мапі
Розташування парку на мапі
Природоохоронна територія Нґоронґоро Ngorongoro Conservation Area. Карта розташування: Земля
Природоохоронна територія Нґоронґоро Ngorongoro Conservation Area
Природоохоронна територія Нґоронґоро
Ngorongoro Conservation Area
Дата створення: 1959
Статус (до анулювання): Адміністрація природоохоронної території Нґоронґоро
Дата анулювання: 1959
Причина анулювання: Адміністрація природоохоронної території Нґоронґоро

Природоохоронна територія Нґоронґоро у Вікісховищі?

Природоохоронна територія Нґоронґоро (англ. Ngorongoro Conservation Area або NCA) — природоохоронна територія, розташована за 180 км на захід від Аруша на Кратерному нагір'ї в Танзанії. Територія управляється Адміністрацією природоохоронної території Нґоронґоро, урядовою організацією Танзанії. Площа території — 8 288 км². Центральним елементом парку є Кратер Нґоронґоро — найбільша у світі цільна незатоплена вулканічна кальдера.

Кратер[ред. | ред. код]

Топографія кратера

Кратер сформувався в результаті вибуху гігантського вулкана 2-3 млн років тому, формуючи кальдеру глибиною 610 м і площею 260 км²[1]. За оцінками висота вулкана становила від 4500 до 5800 м[2][3]. Дно кратера знаходиться на висоті 1800 метрів над рівнем моря.[4]

Кратер вважається природною замкнутою системою, де зібрано численні види місцевої фауни. Проте, деякі види все ж таки активно мігрують, наприклад, до 20 % популяції антилоп гну (Connochaetes taurinus) і половина популяції зебр (Equus burchelli) залишають кратер протягом вологого сезону. До популяції тварин у кратері входить більшість видів, поширених у Східній Африці, проте серед них немає імпал (Aepyceros melampus), топі (Damaliscus lunatus), орібі (Ourebia oribi), жирафів (Giraffa camelopardalis) або крокодилів (Crocodylus niloticus)[5].

На «стінах» кратера, що звернені до східних вітрів, випадає 800–1200 мм опадів щорічно. Вони здебільшого вкриті лісом, тоді як на більш пологих західних схилах випадає лише 400–600 мм опадів, ці схили вкрито лугами й кущами, інколи тут зустрічаються дерева Euphorbia bussei. Дно кратера переважно вкрито відкритими лугами, лише дві невеликі ділянки вкриті гаями Acacia xanthophloea[5].

Річки[ред. | ред. код]

Струмок Мандж витікає з кратера Ольмоті, і є головним джерелом води в Нґоронґоро, де він впадає у сезонне солоне озеро в центрі кратера. Це озеро відоме під двома назвами: Макат, як його називають масаї, що означає «сіль» або «солоне», і Маґаді[6]. Струмок Лераї бере початок у вологих лісах на південь від кратера й закінчується в лісі Лераї на дні кратера, а під час злив — в озері Маґаді. Використання води струмка готелями і службами парку Нґоронґоро зменшує кількість води цього струмка приблизно на чверть[7].

Флора та фауна[ред. | ред. код]

Чорні носороги в кратері

Іншим важливим джерелом води в кратері є джерело Нґоїтокіток, біля східної стіни кратера. Біля джерела розташована територія, відкрита для туристів. Вода джерела потрапляє у велике болото, де мешкають бегемоти, слони, леви та багато інших тварин. На краях кратера є багато інших невеликих джерел, що є важливими як для тварин, так і для місцевих мешканців народу масаї, особливо під час посухи.

Крім стад зебр, газелей і антилоп гну, у кратері водяться такі великі тварини, як носороги, леви, леопарди, слони і африканські буйволи. Також тут широко представлені сервали.

Тут водяться майже всі види тварин Східної Африки, за оцінками загальна кількість ссавців у кратері становить 25 тисяч особин, переважна більшість яких є унгулятами, у тому числі: гну блакитний (7 000 у 1994 році), зебра Гранта (4 000), канна звичайна, газель Гранта і газель Томсона (3 000).

Поза кратером Нгоронгоро[ред. | ред. код]

У заповідній зоні Нгоронгоро проживає здорова популяція більшості видів диких тварин. У районі озера Ндуту, розташованому на захід від заповідної зони, особливо сильні популяції гепардів і левів. Поширеними в цьому районі є конгоні, плямисти гієни і шакали. Сервали широко поширені на рівнинах на захід від кратера Нгоронгоро.

Щорічна міграція копитних тварин проходить через заповідник Нгоронгоро, при цьому 1,7 мільйона гну, 260 000 зебр і 470 000 газелей просуваються на південь в грудні і рухаються на північ у червні.

Охорона природи[ред. | ред. код]

Штучні пожежі використовуються для контролю рослинності в кратері.

За рекомендаціями наукового комітету, створеного після посухи 2000 року, у кратері регулярно створюють пожежі, що випалюють до 20 % території лугів кратера[8]. Масаям зараз дозволено випасати свою худобу в кратері, проте вони повинні щоденно залишати кратер[9].

Панорама кратера Нґоронґоро

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Africa's Great Rift Valley. Nigel Pavitt. 2001. pages 135–139. Harry N. Abrams, Incorporated, New York ISBN 0-8109-0602-3
  2. Africa's Great Rift Valley. Nigel Pavitt. 2001. page 135. Harry N. Abrams, Incorporated, New York ISBN 0-8109-0602-3
  3. Northern Tanzania with Kilimanjaro and Zanzibar. Phillip Briggs. 2006. page 197. ISBN −10: 1 84162 146 3
  4. "The historical ecology of the large mammal populations of Ngorongoro Crater, Tanzania, east Africa", Mammal Review, authored by Louise Oates and Paul A. Rees, 2012
  5. а б R.D. Estesa, J.L. Atwoodb, A.B. Estesc (2006). Downward trends in Ngorongoro Crater ungulate populations 1986–2005: Conservation concerns and the need for ecological research. Biological Conservation 131: 106–120. Архів оригіналу за 7 вересень 2016. Процитовано 22 грудень 2017. 
  6. Ngorongoro conservation area: Lakes within the area
  7. Management of Black Rhino in the Ngorongoro Crater
  8. R.D. Estesa, J.L. Atwoodb, A.B. Estesc (2006). Downward trends in Ngorongoro Crater ungulate populations 1986–2005: Conservation concerns and the need for ecological research. Biological Conservation 131: 106–120. Архів оригіналу за 7 вересень 2016. Процитовано 22 грудень 2017. 
  9. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 грудень 2007. Процитовано 22 грудень 2017.