Приходько Антон Терентійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антон Терентійович Приходько
Антон Терентійович Приходько

Постійний представник УСРР при Уряді СРСР Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (1929-1937).svg
Час на посаді:
1922 — 1924
ПопередникПолоз Михайло Миколайович
НаступникПетровський Данило Іванович

Народився1891
станиця Новорождественська, Кубанська область, Російська імперія
Помер29 січня 1938(1938-01-29)
Архангельськ, Російська РФСР, СРСР
Національністьукраїнець
Політична партіячлен КП(б)У з 1918 р.

Антон Терентійович Приходько (*1891, Кубанська область, станиця Новорождественська[1] — †29 січня 1938, Архангельськ[2]) — український радянський державний діяч. Постійний представник УСРР при Уряді СРСР[3][4]. Член ВУЦВК (всі скликання, за винятком 2-х, до X-го включно)[5]

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

У 1907 р. — відвідував український соціалістичний кружок середньої школи м. Ставрополь[6]

Закінчив Ставропольску Вчительску Семінарію[7]

У 1915 р. — був студентом Московського Університету[8] та членом есерівської групи[9]

З 1916 р. — Член УПСР[10] під прізвищем «Професор»[9]

У 1917 р. (до початку жовтневої революції) — вперше опинився на українській землі (приїхав до Києва)[8]

У 1917 р. — Кандидат у члени УУЗ від УПСР за участю Селянської спілки по Полтавському виборчому округу[11]

16 січня 1918 р. — Заарештований разом з майже всією лівою групою керівних діячів УПСР[12][13]

З червня 1918 р. — член КП(б)У[14][15]

29 квітня 1919 р. — Подав заяву про вихід з членів ЦК УПСР[16]

У 1919-1920 рр. — Секретар УКП(боротьбистів)[10]

У червні 1919 р. — Касир ЦК УКП(боротьбистів)[17]

У 1920-1929 рр. — Голова колегії Державного видавництва України[18]

У 1920-1930 рр. — Секретар Центральної комісії українізації радапарату при РНК УСРР[19]

У 1921 р.

З кінця 1921 р. по травень 1922 р. — Уповноважений від Полтавської губернії під час проведення мобілізації для підготовки посівної кампанії на Україні[22]

З травня 1922 по листопад 1924 — Постійний представник УСРР при Уряді СРСР[3][4] (див. Постійне представництво Ради Міністрів УРСР при Раді Міністрів СРСР)

12 вересня 1922 р. — Зарахований на 1-й курс Московського інститута народного господарства ім. К. Маркса[7]

З грудня 1924 по квітень 1926 р. — Радник Повпредства СРСР у Чехословаччині[23][18][22][24]

З 27 січня 1926[11] по 1927 р. — Заступник Наркома освіти УСРР Олександра Шумського[25][10]

З 1926 по 1930 рр. — Заступник Генерального прокурора УСРР

У 1926 р. — Член Державної Правописної Комісії[26]

З 1927 по 25 грудня 1929 р.[11] — Заступник Наркома освіти УСРР Миколи Скрипника[25][10]

З 25 травня по 3 червня 1927 р. — Учасник Конференції з обговорення проекту правопису[26]

У 1928 р. — Член Президії Державної Правописної Комісії[27][28]

9 серпня 1929 р. — Мав партійний квиток №0751622 та визнаний перевіреним за результатами засідання Перевірочної Комісії Осередку КП(б)У НКОсвіти УСРР Журавлівського райкому м. Харкова[29]

З 9 березня 1930 по 19 квітня 1930 р. — Головував в суді на процесі Спілки визволення України

У 1930-1931 рр. — Відповідальний редактор журналу «Вісник радянської юстиції»[30]

У 1931-1933 рр. — Відповідальний редактор журналу «Революційне право»[30]

По 31 грудня 1933 р. — Голова арбітражної комісії при РНК УСРР[31]

31 грудня 1933 р.

  • Виключений з КП(б)У за нещирість при дачі пояснень ЦКК КП(б)У про зв'язок з контрреволюційним, націоналістичним елементом[14]
  • Заарештований ДПУ СРСР у Харкові (вул. Пушкінська 49, кв. 10)[18] як член та керівник Харківської терористичної організації та учасник контрреволюційної української повстанської організації, що ставила за ціль повалення Радянської влади збройним шляхом[2]

4 червня 1934 р. — Засуджений до 10 років виправно-трудових робіт судовою трійкою Колегії ДПУ СРСР (стаття 54-11 КК УСРР)[2]

З липня 1934 р. по кінець 1936 р. — Знаходився на остріві Вайгач (бухта селища Амдерма)[32][18]

Із січня по листопад 1937 р. — Знаходився у селищі Чибью[32][18]

У листопаді 1937 р. — Написав останнього листа своїй дружині (вона отримала його тільки у січні 1938 р.)[32]

21 грудня 1937 р. — Засуджений до вищої міри покарання трійкою Управління НКВС Архангельської обл. (статті 58-10, 58-11 КК РРФСР)[2]

29 січня 1938 р. — Розстріляний[2] разом із Щепкіним Іваном Івановичем, Музиченком Миколаєм Петровичем та Івановим Володимиром Васильовичем[18]

6 грудня 1957 р. — Реабілітований посмертно військовим трибуналом Київського військового округу[33][34]

Твори[ред. | ред. код]

Писав під псевдонімом «А. Прийдешній»[35][36][37].

  1. Про що шуміло море // Місячник «Шляхи мистецтва». — 1921. — ч. 1. — с. 31-32[38][35]
  2. Народження сонця // Місячник «Шляхи мистецтва». — 1921. — ч. 1. — с. 32[38][35]
  3. Утома // Журнал «Мистецтво». — 1919. — № 4. — с. 13-14[35]
  4. Арешт десяти // Альманах «Зшитки боротьби». — 1920. — с. 34-55[35][13][39]

Статті[ред. | ред. код]

  1. Культурно-освітні питання на X з'їзді КП(б)У // Більшовик України. — 1927. — № 14. — с. 17-26[21]
  2. СВУ на шкільному фронті // Шлях освіти. — 1931. — № 5-6. — с. 82-90[40]
  3. Загальне навчання на Україні // Радянська освіта. — 1928. — № 10. — с. 1-15[40]
  4. Гнат Михайличенко // Гнат Михайличенко. Художні твори.  — 1929. — с. 5-15[41]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Мав брата Приходько Федора Терентійовича[42][43]

Взимку 1918-1919 рр., разом із своєю дружиною, Марією Приходько (Бочаровою)[24], був гостем на весіллі Василя Матени-Бугаєвича (Чорного) та Марії Московець (сестра Євгенії Московець), що відбувалося у Полтаві за адресою провулок Бабичівській 24[17]

6 травня 1927 р. — Мешкав за адресою Харків, вул. Садово-Куликівська 8, кімн. 5[5]

У 1929-1930 рр. — Мешкав за адресою Харків, вул. Революції 1[44]

У 1933 р. — Мешкав за адресою вул. Пушкінська 49 (будинок «Коммунар»), кв. 10[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Следственное дело по обвинению Приходько Антона Терентьевича. Державний архів Харківської області, фонд Р6452, опис № 4, справа № 1402, арк. 2
  2. а б в г д Следственное дело по обвинению Приходько Антона Терентьевича. Державний архів Харківської області, фонд Р6452, опис № 4, справа № 1402, арк. 271
  3. а б Архів альбомів. get.google.com. Процитовано 2018-09-23. 
  4. а б 13.11.1924: Альбом из посольства УССР в СССР. Google Photos (en). Процитовано 2019-01-18. 
  5. а б Особовий листок № 459 кандидата ВУЦВК X скликання // Следственное дело по обвинению Приходько Антона Терентьевича. Державний архів Харківської області, фонд Р6452, опис № 4, справа № 1402, арк. 312
  6. Следственное дело по обвинению Приходько Антона Терентьевича. Державний архів Харківської області, фонд Р6452, опис № 4, справа № 1402, арк. 161
  7. а б Особова справа студента Приходько Антона Терентійовича Московського інститута народного господарства ім. К. Маркса. Центральний Державний Архів м. Москви, фонд Р-489, опис № 17, справа № 1295, арк. 2
  8. а б Следственное дело по обвинению Приходько Антона Терентьевича. Державний архів Харківської області, фонд Р6452, опис № 4, справа № 1402, арк. 162
  9. а б Следственное дело по обвинению Приходько Антона Терентьевича. Державний архів Харківської області, фонд Р6452, опис № 4, справа № 1402, арк. 228
  10. а б в г Академік О.Н.Соколовський та інші обвинувачувачі і судді на процесі «СВУ» (із матеріалів ДПУ-НКВС та протоколів судових засідань). Науково-теоретичний альманах "Грані" 19 (9(137)). 2017-01-26. ISSN 2413-8738. doi:10.15421/1720169137. Процитовано 2018-09-25. 
  11. а б в Следственное дело по обвинению Приходько Антона Терентьевича. Державний архів Харківської області, фонд Р6452, опис № 4, справа № 1402, арк. 311
  12. Гошуляк, І. (1994, №1). Український історичний журнал. dspace.nbuv.gov.ua. с. 40–41. Процитовано 2018-09-25. 
  13. а б Прийдешній, А. Арешт десяти / Альманах "Зшитки боротьби". www.library.univ.kiev.ua. Процитовано 2018-09-23. 
  14. а б Следственное дело по обвинению Приходько Антона Терентьевича. Державний архів Харківської області, фонд Р6452, опис № 4, справа № 1402, арк. 110
  15. РДАСПІ, Звітна картка до партійного квитка №0751622
  16. ЦДАГО, фонд 43, опис № 1, справа № 20, арк. 2
  17. а б Українська революція. 1917-1921. Полтавський вимір. Події . Постаті. Документи. Полтава. 2017. ISBN 9789661920841. OCLC 1034548560. 
  18. а б в г д е Diasporiana Електронна бібліотека | Дойков Ю. Надія Суровцова. На засланні в Архангельську (1933—1937). diasporiana.org.ua (російською). Процитовано 2018-10-15. 
  19. Виговський, Микола Юрійович (2005). Номенклатура системи освіти в УСРР 1920–1930-х років: соціальне походження, персональний склад та функції. Киев: Heneza. с. 136. ISBN 9665044745. OCLC 160149987. 
  20. Українська бібліотечна енциклопедія. ube.nplu.org. Процитовано 2018-09-23. 
  21. а б Виговський, Микола Юрійович (2003). "Щоденники" академіка Сергія Єфремова : джерело вивчення номенклатури культурно-освітніх установ України 1920-х років. Процитовано 2018-10-14. 
  22. а б Следственное дело по обвинению Приходько Антона Терентьевича. Державний архів Харківської області, фонд Р6452, опис № 4, справа № 1402, арк. 323
  23. Рубльов, Олександр Сергійович (2010). Україна - Польща 1920 - 1939 pp.: З історії дипломатичних відносин УССР з Другою Річчю Посполитою: Документи і матеріали. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА. с. 402. ISBN 9789663782355. OCLC 792748829. 
  24. а б Особова справа Приходько Антона Терентійовича. Архів зовнішньої політики РФ
  25. а б Виговський, Микола Юрійович (2005). Номенклатура системи освіти в УСРР 1920–1930-х років: соціальне походження, персональний склад та функції. Kyiv: Heneza. с. 48. ISBN 9665044745. OCLC 160149987. 
  26. а б Н. М. Малюга Мовознавство: упровадження результатів пізнання. refs.in.ua. Процитовано 2018-10-27. 
  27. Пилипенко, Сергій Володимирович (1928). Зауваження з приводу змін в українському правописі, внесених Президією Державної Правописної Комісії. Київ. 
  28. Важлива подробиця історії українського правопису. Історична правда. Процитовано 2018-10-27. 
  29. Протокол № 8 засідання Перевірочної Комісії. Державний архів Харківської області, фонд П-15, опис № 2, справа № 24, арк. 38
  30. а б Журнал «Право України». Історія журналу
  31. Архів альбомів. get.google.com. Процитовано 2018-09-23. 
  32. а б в Следственное дело по обвинению Приходько Антона Терентьевича. Державний архів Харківської області, фонд Р6452, опис № 4, справа № 1402, арк. 273
  33. Архів альбомів. get.google.com (російською). Процитовано 2018-09-23. 
  34. Следственное дело по обвинению Приходько Антона Терентьевича. Державний архів Харківської області, фонд Р6452, опис № 4, справа № 1402, арк. 336
  35. а б в г д Лейтес, А.; Яшек, М. (1986). ДЕСЯТЬ РОКІВ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ (1917-1927). München: O. Sagner. ISBN 3876903505. OCLC 18411004. 
  36. Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI - XX ст.) - Олексій Дей - Тека авторів - Чтиво. Чтиво. Процитовано 2018-09-23. 
  37. Maĭstrenko, Ivan; Dornan, Peter (1954). Borot'bism: a chapter in the history of Ukrainian communism (англійською). New York: Research Program on the U.S.S.R. 
  38. а б Електронна бібліотека "Культура України". elib.nplu.org. Процитовано 2018-09-23. 
  39. Зшитки боротьби - Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 2018-09-23. 
  40. а б Виговський, Микола Юрійович (2005). Номенклатура системи освіти в УСРР 1920–1930-х років: соціальне походження, персональний склад та функції. Kyiv: Heneza. ISBN 9665044745. OCLC 160149987. 
  41. Електронна бібліотека "Культура України". elib.nlu.org.ua. Процитовано 2019-08-03. 
  42. Дело по обвинению Приходько Федора Терентьевича. Державний архів Харківської області, фонд Р6452, опис № 2, справа № 199, арк. 3
  43. Групповой портрет 6. vini.orgfree.com. Процитовано 2018-12-07. 
  44. Адресно-довідкові книги «Весь Харків» за 1929-1930 рр.

Посилання[ред. | ред. код]