Приштинський університет (1969)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Приштинський університет
University of Prishtina logo (1970-1999).svg
42°38′ пн. ш. 21°10′ сх. д. / 42.633° пн. ш. 21.167° сх. д. / 42.633; 21.167Координати: 42°38′ пн. ш. 21°10′ сх. д. / 42.633° пн. ш. 21.167° сх. д. / 42.633; 21.167
Країна Flag of Kosovo.svg Косово
Розташування Приштина
Засновано 1969
Мова викладання албанська

Приштинський університет — вищий навчальний заклад, заснований у Соціалістичному автономному краї Косово, Соціалістичної Республіки Сербії (Югославії) у місті Приштині в 1969—1970 навчальному році і працював до 1999 року. В результаті політичних і військових потрясінь, за ними слідували взаємні звільнення викладачів різної етнічної приналежності, у місті з'явилися два ніяк не пов'язаних один з одним вищі навчальні заклади, які використовують одну і ту ж назву на різних мовах: албаномовний університет в Приштині (алб. Universiteti I Prishtinës) і сербомовний Приштинський університет, який перенесли в Північне Косово[1][2].

Історія[ред. | ред. код]

Підстава[ред. | ред. код]

Перші вищі навчальні заклади в Косово були створені в 1958—1969 роках і діяли як незалежно, так і в складі Белградського університету. Оскільки Ліга комуністів Косово просила в той період про більш широкому самоврядування в регіоні, після  в листопаді 1968 року в Косово відбулися масові акції протесту пов'язані з автономією. В результаті, в 1969—1970 роках був заснований Приштинський університет . Першими факультетами нового університету стали: інженерний, медичний, юридичний та філософський. Та мови навчання — албанська і сербо-хорватська. Через двомовність навчального процесу, Приштинський ВУЗ  вже тоді часто розглядали як два окремих університети.

Албанські лідери Косово погоджували створення університету. Але висловили думку, що університет є важливою віхою в досягненні політичної рівності в рамках федерації — а не кінцевою метою. У той час як відкриття університету підтримував Йосип Броз Тіто, за словами лідера комуністів Косово того часу, університет зіткнувся з сильною політичною опозицією сербських комуністів, які вважали його відкриття «передвісником автономії Косово». У 1971 році серби і чорногорці протестували проти його відкриття.

1970-ті роки[ред. | ред. код]

У 1970-ті роки університет швидко розвивався: особливо, щодо викладання албанською мовою — від 7 712 учнів у 1969/1970 навчальному році до 43 321 в 1980/1981. Це стало максимальною кількістю студентом, колись навчалась у Вузі. Вважається, що «в ідеологічному плані» навчальний заклад сприяв «зміцненню албанської національної свідомості» в регіоні. Зокрема, в той період університет став місцем повторних албанських націоналістичних протестів; у 1974 році щонайменше сотня його студентів були заарештовані за участь у протестних акціях.

Демонстрації 1981 року[ред. | ред. код]

Університет став «відправною точкою» у студентських протестах в Косові в 1981 році. У той же час в країні було високе безробіття. Та освічені і обурені своїм становищем албанці ставали джерелом для набору новобранців постійних акцій протесту. Крім того, сербське та  чорногорське населення Косово обурювалось «економічним і соціальним тягарем». Цим тягарем вони вважали велику кількість студентів університету . До 1981 році в університеті Приштині був зачислений кожен десятий житель міста.

Демонстрації почались 11 березня 1981 року — спочатку у вигляді стихійного протесту невеликого масштабу, спрямованого на покращення харчування в студентській їдальні і загального поліпшення умов життя в місцевих гуртожитках. Ці акції були розігнані поліцією, але відновилися через два тижні, 26 березня 1981 року. На цей раз поліція застосувала силу проти сидячого «страйку» албанських студентів у гуртожитку — 35 осіб були поранені, а 21 студент був заарештований. Насильство проти студентів спровокувало масові демонстрації вже по всій території Косово, що супроводжувалися заворушеннями та численними жертвами.

Після даних демонстрацій, частина університетських викладачів і студентів «були очищені» від тих, кого адміністрація визнала «сепаратистами». У той період 226 студентів та працівників ВУЗу були засуджені і приговорені до позбавлення волі .Максимальне покарання склало п'ятнадцять років в'язниці. Президент університету і два ректора були змінені прихильниками «жорсткої лінії», які проводились комуністичною партією. Університету також було заборонено використовувати підручники, імпортувалися з Албанії; а потім — стало можна використовувати лише книги, перекладені з сербо-хорватської мови.

Демонстрації також викликали негативну реакцію серед сербських політиків. Університет отримав назву від сербських комуністичних керівників — «фортеця націоналізму».

1980-ті роки[ред. | ред. код]

У 1980-ті роках університет продовжував підтримувати прохання про зміну статусу Косово, а також поширювати ідеологію Енвера Ходжа та маоїзму, пропагую створення Великої Албанії. Між тим, фактична робота університету була практично неможлива через часті албанські демонстрації й політичну боротьбу між сербським та албанським членами адміністрації Вузу. Іноді, всі гуртожитки були зовсім закриті.

З 1990 по 1998 рік[ред. | ред. код]

Сербський політик, а пізніше і лідер країни, Слободан Мілошевич успішно використовував косовське питання на виборах президента Сербії в 1989 році[джерело не вказане 1209 днів]. Ще наприкінці 1980-х років, при його безпосередній участі, конституція Сербії була змінена, а автономія Косова — згорнена. Зокрема, управління університетом було передано від провінційної влади Белграду.

Управління провінційних університетів, Університету Приштина та Новосадського університету, розташоване у Воєводині, було передано від провінційних органів влади до Белграда. Університет Приштина був ключовою метою репресій. Як і у випадку з іншою освітою в Косово в той час, існуючий навчальний план університету був скасований і замінено новим, розробленим в Белграді. Албанські викладачі та студенти широко відмовлялися приймати нові навчальні програми та освітні зміни, внесені сербським парламентом, також протестували проти постійного скорочення автономії Косова в цілому. Отже, багато албанських викладачів були звинувачені в порушенні Сербського закону про освіту, звільнені та замінені сербами. У деяких випадках звільнення було зроблено за іншими причинами (наприклад, «за відсутність у будівлі факультету протягом робочого дня») [5]. Ректор, професор Еджу Статовці, був посаджений у в'язницю після написання листа із проханням повернути університетські будівлі албанському факультету та студентам. Його сербська заміна, професор Радіво Папович, пояснив офіційні міркування змін, внесених в університет: Нашим першим завданням було позбутися ненависті до всього сербського, яка накопичилася тут десятиліттями … Це фабрика зла, створена з основним наміром знищити Сербію та сербське ім'я … тепер знищена завдяки узгодженим діям уряду та університетського персоналу … Наш університет має кінцеву мету — відновлення сербської думки у Косово та Метохії [11].

Папович вважався албанцями як значний символ сербського гніту в Косові, 16 січня 1997 року, він був серйозно поранений під час автомобільного вибуху членами визвольної армії Косова (КАС) Наіт Хасані [12].

Відомі випускники[ред. | ред. код]

  • Хайро Улкінаку — чорногорський письменник
  • Влора Читаку — косовсько-албанський політик і дипломат. Посол Республіки Косово в США з серпня 2015 року[4]. Раніше вона обіймала посаду генерального консула Республіки Косово в Нью-Йорку.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Bideleux, Robert; Jeffries, Ian. The Balkans: a post-communist history. — Taylor & Francis, 2007. — ISBN 9780415229623.
  • Kostovicova, Denisa. Kosovo: the politics of identity and space. — Routledge, 2005. — ISBN 9780415348065.