Провалля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Провалля
Будівля колишнього кінного заводу
Будівля колишнього кінного заводу
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Свердловський
Рада/громада Провальська сільська рада
Код КОАТУУ 4424287701
Основні дані
Засноване 1790
Населення 841
Площа 50,9 км²
Густота населення 16,52 осіб/км²
Поштовий індекс 94851
Телефонний код +380 6434
Географічні дані
Географічні координати 48°07′58″ пн. ш. 39°48′02″ сх. д. / 48.13278° пн. ш. 39.80056° сх. д. / 48.13278; 39.80056Координати: 48°07′58″ пн. ш. 39°48′02″ сх. д. / 48.13278° пн. ш. 39.80056° сх. д. / 48.13278; 39.80056
Середня висота
над рівнем моря
229 м
Водойми р. Верхнє Провалля
Місцева влада
Адреса ради 94851, Луганська обл., Свердловська міськрада, с.Провалля, вул. Центральна, 2 Свердловський р-н, , тел. 7-91-35
Карта
Провалля. Карта розташування: Україна
Провалля
Провалля
Провалля. Карта розташування: Луганська область
Провалля
Провалля

Прова́лля — село у Свердловському районі Луганської області України. Орган місцевого самоврядування — Провальська сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Географічні координати: 48°7' пн. ш. 39°48' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 50,9 км².

Село розташоване у східній частині Донбасу за 25 км від Довжанська. Найближча залізнична станція — Красна могила, за 9 км. Через село протікає річка Верхнє Провалля.

Історія[ред. | ред. код]

Засноване в 1797 році як село Нікольське російським генерал-майором Павлом Іловайським (17641810), з 1818 року іменувалося Ворошиловим. Сучасну назву має з 1948 року.

Першими поселенцями стали українські селяни, перевезені сюди з різних сіл.

У червні 1804 року з ініціативи Дмитра Іловайського в Проваллі розпочалося будівництво храму імені святого Миколи Чудотворця. Освячено святиню було в 1807 році.

1806 року поселення налічувало 160 дворів із населенням 482 чоловіки і 423 жінки. Керував маєтком хорунжий Золотарьов.

У 1841 році власниками слободи стали брати Дмитра Іловайського Василь та Григорій, а управителем в їхньому маєтку служив Іван Курочкін. Тоді Іловайським належало 12,048 тисяч десятин землі.

1846 року російський імператор Микола I прийняв рішення про заснування Провальського військового кінного заводу, після чого, за тодішніми законами, земля навколо слободи була передана у військову власність. Поселення стало іменуватися «Провальський кінний завод». Згідно перепису населення 1897 року в Проваллі проживало 205 чоловіків і 51 жінка, з яких більшість були козаками — 183 чоловіки і 28 жінок. На кінному заводі також вирощували 38 пар волів та 247 голів іншої робочої худоби.

У 1921 році на базі колишнього конезаводу був організований кормофуражний радгосп. 1954 року реорганізований в овоче-молочний радгосп «Провальський».

Після Другої світової війни в селі проживало 119 учасників бойових дій, усі вони були нагороджені орденами і медалями. Під час війни загинуло 48 осіб[1].

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 841 особу, з них 5,71% зазначили рідною мову українську, 94,05% — російську, а 0,24% — іншу[2].

Економіка[ред. | ред. код]

Економічний сектор села представлений приватний сільськогосподарським підприємством «Провалля», що спеціалізується на вирощуванні зернових, технічних, кормових культур, тваринництві, а також переробці сільськогосподарської продукції.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

У Проваллі діють ЗОШ, амбулаторія, клуб та спорткомплекс.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

На території села знаходиться братська могила радянських воїнів, а також встановлено пам'ятний знак на честь воїнів-односельців, які загинули під час Другої світової війни.

Поблизу Провалля археологами була виявлена ​​стоянка епохи мезоліту.

Персоналії[ред. | ред. код]

У селі народився Володимир Мурзенко (нар. 1937) — Герой України, начальник дільниці АТ Шахта «Червоний партизан».

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины. — Луганск, 2003. 196 с.
  • Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9

Посилання[ред. | ред. код]