Провальський степ (заповідник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Провальський степ)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Провальський степ
 
Провальський степ.jpg
48°09′01″ пн. ш. 39°51′29″ сх. д. / 48.150347220027775563° пн. ш. 39.85833333002777579° сх. д. / 48.150347220027775563; 39.85833333002777579Координати: 48°09′01″ пн. ш. 39°51′29″ сх. д. / 48.150347220027775563° пн. ш. 39.85833333002777579° сх. д. / 48.150347220027775563; 39.85833333002777579
Розташування: Довжанський район (Свердловський район), Луганська область, Україна
Найближче місто: Луганськ
Площа: 587,5 га
Заснований: 1975
Число відвідувачів: 100 895 на рік
Керівна
організація:
Національна академія наук України
Країна Flag of Ukraine.svg Україна

Провальський степ у Вікісховищі?

Прова́льський степ — відділення Луганського природного заповіднику, розташоване біля села Провалля Довжанського району. Складається з двох ділянок (урочищ): Калинівської (299,61 га) і Грушевської (287,89 га). Екосистеми Провальського степу практично зруйновані у ході російської збройної агресії проти України (2014—2016).

Історія[ред. | ред. код]

З 1846 року ця територія належала Провальському кінному заводу, з 1945-го — радгоспу «Провальський». У 1975 році тут було створено державний заповідник «Провальський степ», до складу якого увійшли такі угіддя: пасовища — 416 га, ліс — 162,4 га, сіножаті — 7,5 га і рілля — 1,6 га.

Провальський степ практично зруйнований у часи російської збройної агресії проти України (2014—2015)[1]. Проїзд важкої техніки, і перш за все танків, територією заповідника перетворив його на мереживо доріг.[2] (див. Екологічні наслідки війни на сході України).

Природні умови[ред. | ред. код]

Територія «Провальського степу» належить до Лозовсько-Каменського фізико-географічного району, який в тектонічному відношенні збігається з північним крилом Донецької складчастої країни. У геологічному складі вирішальну роль відіграють пісковики, вапняки і піщані сланці кам'яновугільного періоду. Рельєф території гривастий (грядово-улоговинний), поверхня сильно розчленована улоговинами і балками. Висота місцевості становить від 150 до 230 м над рівнем моря.

Грушевська ділянка включає частину вододілу між річками Велике Провалля і балкою Грушевською; Калинівська — між балками Велике Провалля і Калинівська.

Найбільш поширені наступні ґрунти: чорноземи щебенисті на елювії піщано-глинистих і глинистих сланців, чорноземи щебенисті на елювії пісковиків, дернові ґрунти на елювії некарбонатних порід, піщано- і пилувато-середньо-суглинистого механічного складу.

Клімат місцевості більш континентальний порівняно із кліматом західних районів області і вологіший, ніж в навколишніх рівнинно-степових районах Донбасу. Річна сума опадів сягає 600 мм, середньорічна температура повітря становить +6-7°С, середньомісячна температура січня — −6-8°С, липня — +20-22°С. Абсолютні температурні мінімуми досягають −30-35°С, максимуми — +35-40°С. Безморозний період триває 160—180 днів. Для цього району характерні весняно-літні суховії.

На території заповідника «Провальський степ» існують постійні водотоки — річка Верхнє Провалля із притокою Калинова (притока річки Велика Кам'янка). Вони неглибокі (15-57 см) й вузькі (3-5 м завширшки), на кам'янистих перекатах розбиваються на кілька дрібних струмків. В охоронній зоні Грушевського урочища в балці Грушевській є ставок Катарал, площею близько 42 га, у межах Калинівської ділянки — невеликий (0,3 га) ставок, що був побудований у 90-х роках минулого століття на р. Верхнє Провалля. Річки і балка належать до системи р. Велика Кам'янка — правої притоки Сіверського Дінця.

Ландшафтний склад[ред. | ред. код]

Степи — 88 %,
умовно-природні ліси — 12 %,
штучні ліси — 0 %,
водойми — 0 %,
орні землі — 0 %,
населені пункти — 0 %.[3]

Флора[ред. | ред. код]

Плоди терену

Рослинність Провальського степу представлена лісами, чагарниками, степами, луками, болотами та водною і прибережно-водною рослинністю. Лісову рослинність складають дубові ліси з ясеном звичайним, кленом польовим і татарським, грушею звичайною, яблунею лісовою, глодом несправжньокривостовпчиковим, а також берестові гаї з кленом татарським, тереном і невеликими верболозами. Більшість цих лісів зберігаються на території Калинівського урочища.

Сучасні (типові) різнотравно-типчаково-ковилові степи займають середню і нижню частини схилів північної і східної експозицій та міжгрядові пониження на чорноземах різної потужності. Типчаники перетворюються на полідомінантні угруповання з едифікаторами ковили волосистої, української, пухнастолистої і вузьколистої. Невеликі площі займають ковила найкрасивіша і шорстка, а уздовж гребенів гряд — ковила дніпровська.

Для цього степу характерна участь північностепових видів і більш північного різнотрав'я, тут зростають ковила пірчаста, кострець прибережний, пирій середній, анемона лісова, суниці зелені, оман шершавий, конюшина альпійська і гірська, незабудка Попова.

Травостій формацій дво- триярусний, висотою 40-80 см. Видова насиченість становить 40-60 видів на 100 м². Серед різнотрав'я переважають в'язіль барвистий, залізняки бульбистий і колючий, підмаренник справжній, шавлія дібровна і поникла тощо.

Порівняно з іншими степовими заповідниками, Провальський степ відрізняється найбільшим флористичним багатством. Тут зареєстровано 792 види судинних рослин, 46 види мохоподібних[4], 51 вид зелених водоростей, 25 видів лишайників, На території цього відділення зростає також 182 види грибів.

У флорі цього відділення відмічено 11 видів реліктових і 135 видів ендемічних рослин, 29 видів, занесених до Червоної книги України, 7 — до Європейського червоного списку. Багато рослин, що зберігаються тут, мають велике господарське значення: відмічено близько 100 видів лікарських, більш як 90 — декоративних, 40 — медоносних видів рослин, є значна кількість кормових видів, багатих на вітаміни, дубильні і фарбувальні речовини, більшість яких є перспективними для введення в культуру.

До Червоної книги України занесено громовик гранітний, дрік донський, калофаку волзьку, 11 видів ковили, сон чорніючий, тюльпани дібровний, змієлистий і Шренка, шафран сітчастий тощо. На території відділення росте 6 степових рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України: формація мигдалю низького, формації ковили української, волосистої, найкрасивішої, пухнастолистої, вузьколистої.

Фауна[ред. | ред. код]

У тваринному світі Провальського степу є як степові і лісові, так і навіть напівпустельні види. Тут мешкають 250 видів павукоподібних, 1500 видів комах, 236 видів хордових, з яких 47 видів ссавців, 174 — птахів, 9 — плазунів, 6 — земноводних. У цьому відділені охороняються 22 види тварин, занесених до Європейського Червоного списку, 68 видів, занесених до Червоної книги України, 145 видів, що підлягають особливій охороні згідно з Бернською конвенцією.

Із рідкісних ссавців тут зустрічаються горностай, тушкан великий, мишівка степова, перегузня, тхір степовий, борсук. По ярах та в байрачному лісі трапляються куниця кам'яна, ласиця, лисиця звичайна, вовк і єнот уссурійський. Гризуни представлені, окрім уже згаданих, ще 10 видами: численні мишаки жовтогрудий та уральський, мишка лучна, миша хатня; в степу мешкають полівка лучна та сліпак звичайний; по байрачних лісах — вивірка звичайна, соня лісова, норик підземний, мідиця мала і велика та рясоніжка мала. Іноді на територію заповідника заходять сарна європейська, дика свиня, лось.

У гніздовий період у межах Провальського степу зустрічаються огар, пугач, вівсянка чорноголова, сова вухата і сіра, боривітер звичайний, яструб великий, лунь лучний, сиворакша, одуд, рибалочка голубий, куріпка сіра. На прольоті і під час міграцій зустрічаються журавель сірий, дрофа, шпак рожевий, хохітва, орел-могильник, орлан-білохвіст, змієїд; на ставку, який розташований в охоронній зоні, — лебеді, гуси, качки, кілька видів сивкоподібних.

Рідкісні плазуни представлені «червонокнижними» — гадюкою степовою східною, полозом жовточеревим і чотирисмугим.

У межах Провальського степу і його околиць мешкають багато рідкісних видів комах: дибка степова, жук-олень, махаон, поліксена, мнемозина, ксилокопа звичайна і фіолетова, бражник карликовий, бражник дубовий тощо.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]