Провулок Самокиша
| Провулок Самокиша Харків | |
|---|---|
 Вигляд з вулиці Данилевського | |
| Місцевість | Центр |
| Район | Шевченківський район |
| Назва на честь | Миколи Симокиша |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 200 м |
| Координати початку | 50°00′39″ пн. ш. 36°13′57″ сх. д. / 50.0109583° пн. ш. 36.2326083° сх. д. |
| Координати | 50°00′ пн. ш. 36°13′ сх. д. / 50.000° пн. ш. 36.217° сх. д. |
| Координати кінця | 50°00′39″ пн. ш. 36°13′57″ сх. д. / 50.0109583° пн. ш. 36.2326083° сх. д. |
| поштові індекси | 61058 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро | Держпром, Університет, Наукова |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Забудова | багатоповерхова |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 | |
 Провулок Самокиша у Вікісховищі | |
Прову́лок Самоки́ша — провулок у Шевченківському районі Харкова, у районі Держпрому.
Довжина близько 200 метрів. Починається від вулиці Данилевського, закінчується на перетині з вулицею Культури. Забудований переважно багатоповерховими будинками. Названий на честь українського художника-баталіста, майстра анімалістичного жанру та графіки Миколи Самокиша, який довгий час працював у Харкові. Згідно з переліком вулиць 1954 року, спочатку мав назву «провулок Ілліча». У роки німецької окупації Харкова (1942—1943) називався провулком Яворського, можливо, на честь Яворського Стефана (1658—1722) — українського церковного діяча, письменника, проповідника[1]. Проєкт 5-поверхового житлового будинку на 50 квартир по пров. Самокиша, 3[2] належить відомому українському архітектору Петру Юхимовичу Шпарі[3].
_(2).jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Переулок Самокиша. Историко-информационный портал "Улицы и площади Харькова". 28 мая 2013 г.
- ↑ пров. Самокиша, 3 (Харків). wikimapia.
- ↑ Шпара Петро Юхимович (1904–1988). Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека В.Г. Заболотного.
|
Це незавершена стаття про Харків. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
