Провізор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Провізор (лат. provisor - той що заздалегідь піклується, заготовлюючий) — фахівець із повною вищою фармацевтичною освітою. Звання провізора, як правило, дає право на самостійну фармацевтичну роботу і на управління аптекою Провізор володіє системними та змістовними знаннями з хімії, аптечної технології ліків, організації та економіки фармації, фармакології та фармакотерапії, фармакоекономіки, менеджменту і маркетингу тощо.

Провізор аптеки та їх структурні підрозділів забезпечує населення та лікувально-профілактичні заклади лікарськими засобами та іншими товарами медичного призначення. Забезпечує належну фармацевтичну опіку хворих при відпуску безрецептурних лікарських препаратів. Виготовляє та контролює якість лікарських засобів та напівфабрикатів. Веде облік господарських операцій та звітність. Проводить інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей. Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього фармацевтичного персоналу. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

Номенклатура провізорських спеціальностей[ред.ред. код]

Встановлено 4 основних спеціальності, зокрема:

  • Аналітично-контрольна фармація
  • Загальна фармація
  • Клінічна фармація
  • Організація і управління фармацією

Кваліфікаційні вимоги до підготовки провізорів аптек[ред.ред. код]

Провізор повинен знати чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та установ охорони здоров'я; організацію фармацевтичної служби; основи права в медицині; права, обов'язки та відповідальність провізора; організацію забезпечення населення, лікувально-профілактичних закладів, роздрібної аптечної мережі, оптових покупців лікарськими засобами та іншими товарами медичного призначення; показники роботи аптечних установ; технологію виготовлення ліків та правила зберігання; систему контролю якості лікарських засобів на стадіях розробки, виготовлення, розподілу, транспортування, зберігання та споживання; порядок раціонального використання дикорослих лікарських рослин, їх заготівлі та аналізу; фармакотерапевтичні властивості лікарських засобів; методи дослідження та оцінки ринку фармацевтичних товарів; визначення попиту та розрахунок потреби в лікарських препаратах і товарах медичного призначення; ціноутворення, податкове регулювання доходів: міжнародні правила оформлення і здійснення експортно-імпортних операцій по забезпеченню фармацевтичними товарами; організацію підприємницької діяльності; правила оформлення документації; передові інформаційні та Інтернет технології; сучасну наукову літературу та науково-практичну періодику за фахом, методи її аналізу та узагальнення.

Атестація провізорів[ред.ред. код]

Установлюються такі види атестації:

  • атестація на визначення рівня знань та практичних навичок з присвоєнням (підтвердженням) фаху "провізор-спеціаліст";
  • атестація на присвоєння кваліфікаційної категорії;
  • атестація на підтвердження кваліфікаційної категорії.

Атестація на визначення рівня знань та практичних навичок з присвоєнням (підтвердженням) фаху "провізор-спеціаліст" проводиться комісіями, що створюються при вищих медичних та фармацевтичних навчальних закладах III-IV рівнів акредитації та навчальних закладах післядипломної освіти, які проводять підготовку та перепідготовку провізорів.

Атестація на присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій проводиться комісіями, що створюються при Міністерстві охорони здоров'я України, державних інспекціях з контролю якості лікарських засобів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Встановлено такі категорії:

  • Провізор вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Фармація", спеціальністю "Фармація". Спеціалізація за фахом "Провізор загального профілю" (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката провізора-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї пеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.
  • Провізор I кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Фармація", спеціальністю "Фармація". Спеціалізація за фахом "Провізор загального профілю" (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката провізора-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.
  • Провізор II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Фармація", спеціальністю "Фармація". Спеціалізація за фахом "Провізор загального профілю" (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката провізора-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 5 років.
  • Провізор: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Фармація", спеціальністю "Фармація". Спеціалізація за фахом "Провізор загального профілю" (інтернатура, курси спеціалізації). Наявність сертифіката провізора-спеціаліста. Без вимог до стажу роботи.

Працевлаштування провізорів[ред.ред. код]

Фундаментальна підгтовка провізора менеджменту і маркетингу,організації та економіки фармації, аптечної технології ліків, фармакології та фармакотерапії, фармакоекономіки, дає можливість широкого вибору місця роботи в таких закладах та установах:

  • фармацевтичні компанії;
  • фармацевтичні фірми;
  • аптечні бази, склади;
  • державні служби лікарських засобів та їх контрольно-аналітичні лабораторії;
  • фармацевтичні фабрики, заводи;
  • науково-дослідні інститути;
  • клініко-діагностичні лабораторії;
  • хіміко-фармацевтичні підприємства, підприємства біо-технологічної, мікробіологічної та парфумерно-косметичної галузей;
  • служби санітарно-епідеміологічного контролю;
  • органи митної служби;
  • економіко-маркетингові структури заводів.

Етичний кодекс фармацевтичних працівників України[ред.ред. код]

На VII Національному з’їзді фармацевтів України, який відбувся 15-17 вересня 2010 року, було прийнято Етичний кодекс фармацевтичних працівників України, невід’ємною частиною якого є Правила належної промоції фармацевтичними компаніями лікарських засобів професіоналам охорони здоров’я. Кодекс містить ряд вимог до фармацевтичних працівників:

Взаємовідносини фармацевтичного працівника і пацієнта[ред.ред. код]

1. Фармацевтичний працівник забезпечує населення ЛЗ і медичною продукцією та з метою їх раціонального використання плідно співпрацює з лікарем та пацієнтом.

Інтереси пацієнта, турбота про його здоров’я мають бути пріоритетними для фармацевтичного працівника по відношенню до комерційних інтересів продажу ЛЗ та медичної продукції.

2. Фармацевтичний працівник зобов’язаний надавати фармацевтичну допомогу кожній людині незалежно від її національності, політичних та релігійних переконань, майнового стану, статі, віку та соціального статусу.

3. Визначальною у взаємовідносинах фармацевтичного працівника і пацієнта є повага до гідності та честі, пріоритет прав та інтересів пацієнта.

Фармацевтичний працівник повинен: з повагою ставитись до кожного пацієнта з позицій індивідуального підходу, не виказуючи переваг чи неприязні; володіти психологічними навичками спілкування для досягнення довіри та взаєморозуміння між ним та пацієнтом; діяти відкрито, чесно та об’єктивно, не використовуючи в особистих інтересах чи в інтересах своєї установи необізнаність та непоінформованість пацієнта про ЛЗ та медичну продукцію, не чинити на нього тиску (у будь-якій формі) для їх придбання.

4. Фармацевтичний працівник повинен виконувати вимоги деонтології, а саме: бути чуйним, доброзичливим та уважним до пацієнта; слідкувати за своєю мовою, жестами та мімікою, звертатись до пацієнта чітко та досить голосно, привертаючи увагу своїм належним виглядом; вміти вислухати пацієнта та завжди знаходити з ним порозуміння; мати бездоганно чистий, охайний, спеціальний одяг.

Для кожного фармацевтичного працівника повсякденною нормою має стати привітне звернення, ввічливість, прихильність та бажання покращити стан здоров’я пацієнта, що сприятиме підвищенню авторитету фахівця та довіри до його порад.

5. Фармацевтичний працівник зобов’язаний: неухильно дотримуватись Конституції України, не зазіхати на права та свободи, честь і гідність інших людей; надавати пацієнту всю необхідну інформацію про ЛЗ та медичну продукцію (про спосіб, термін та частоту застосування, протипоказання, побічні ефекти, умови зберігання, взаємодію з іншими ЛЗ, алкоголем, продуктами харчування тощо); здійснювати ефективну фармацевтичну опіку з профілактики або лікування того чи іншого захворювання; надавати пацієнту право вибору призначених ЛЗ та медичної продукції; зберігати таємницю про стан здоров’я та діагноз пацієнта, що є професійною таємницею, крім випадків, передбачених законодавством; відмовити у відпуску ЛЗ у зв’язку з відсутністю рецепта або у випадку його неправильного оформлення та у разі необхідності зв’язатись з лікарем з метою уточнення інформації, яка зазначена у рецепті; за необхідності надавати першу медичну допомогу.

Взаємовідносини фармацевтичного працівника і лікаря[ред.ред. код]

1. Головним у професійних взаємовідносинах між фармацевтичним працівником та лікарем є загальна мета — збереження здоров’я пацієнта.

Фармацевтичний працівник як фахівець галузі зобов’язаний: інформувати лікаря про ЛЗ та медичну продукцію, їх наявність, особливості фармакотерапії, застосування аналогів; надавати лікарю повну інформацію про нові профілактичні, діагностичні ЛЗ та медичну продукцію; вимагати від лікаря чіткого виконання встановлених нормативно-правовими актами правил виписування рецептів на ЛЗ; виявляти помилки у прописуванні ЛЗ та обговорювати їх тільки з лікарем.

Слід пам’ятати, що навіть незначна неточність у прописуванні, виготовленні та наданні інформації щодо ЛЗ може призвести до невиправних наслідків та зашкодити здоров’ю пацієнта.

2. Професійні відносини між фармацевтичним працівником та лікарем повинні ґрунтуватись на засадах колегіального партнерства, поваги та довіри, підтриманні взаємного авторитету в очах пацієнта та громадськості.

Фармацевтичний працівник не повинен: змінювати призначені пацієнту ЛЗ, оскільки це належить до професійних обов’язків лікаря; допускати випадки нетактовних висловлювань на адресу лікаря у присутності пацієнта.

3. Співпраця фармацевтичного працівника та лікаря має бути спрямована на вибір ефективніших та доступних ЛЗ, оптимальної лікарської форми та дози, раціональної схеми лікування та способу їх застосування.

Фармацевтичний працівник повинен зробити все можливе для забезпечення пацієнта ЛЗ, призначеними лікарем.

4. Співробітництво фармацевтичного працівника з медичними представниками фармацевтичних компаній і лікарями у сфері просування ЛЗ має базуватися перш за все на показниках їх якості, ефективності, безпечності, біодоступності, а потім на економічних характеристиках.

Взаємовідносини фармацевтичного працівника з колегами[ред.ред. код]

1 Фармацевтичний працівник має будувати відносини з колегами на основі взаємної поваги, довіри, з дотриманням професійної етики та повинен: бути носієм високих морально-етичних принципів своєї професії, добродійним, чесним і справедливим; проявляти терпимість, лояльність і розуміння різних (альтернативних) думок, етнокультурних норм та вірувань своїх колег, поважати їх погляди та переконання; бути коректним і доброзичливим до колег, поважати працю й досвід кожного члена колективу; надавати допомогу і передавати професійний досвід молодим колегам, сприяти їх етичному вихованню; поважати своїх наставників, старших колег, шанувати ветеранів закладу; проявляти професійну і корпоративну солідарність, всіляко сприяти зміцненню іміджу професії фармацевтичного працівника; дотримуватися прийнятих у колективі морально-етичних традицій; бути прикладом моральної поведінки не тільки для колективу, а й для суспільства.

2. Фармацевтичний працівник повинен формувати і підтримувати сприятливий етично-психологічний клімат у колективі закладу, уникати прояву шкідливих звичок і особливостей характеру, неприйнятних у моральному відношенні.

3. Фармацевтичний працівник зобов’язаний засуджувати некомпетентність і непрофесійні дії колег, що можуть завдати шкоди здоров’ю населення. Критика на адресу колеги повинна бути аргументованою, висловленою в коректній формі та стосуватися професійної діяльності, а не особи колеги. Зауваження колегам у присутності пацієнтів, сторонніх осіб не припустимі.

4. Керівник фармацевтичної організації має пам’ятати, що право управління ґрунтується не тільки на адміністративному становищі, а й на принципах гуманізму та моралі, високої професійної компетентності та заслуженого авторитету.

Відомі провізори в Україні[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]