Програма «Марінер»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запуск Марінер-1 у 1962 році.

Програма «Марінер» (англ. Mariner program) — програма розробки та запуску автоматичних міжпланетних станцій, що розроблялись американською агенцією NASA спільно з Лабораторією реактивного руху (JPL) з метою вивчення Венери (Марінер-1,2,5), Марса (3,4,6-9) та Меркурія (10) з 1962 по 1973 роки. З її 10 апаратів 7 стали успішними та виконали цілі своїх польотів. Три запуски зазнали аварії, втративши Марінер-1, Марінер-3 та Марінер-8. Заради зниження ризиків більшість космічних апаратів розробляли та запускали парами.

Марінери були спорядженні сонячними батареями, несли на собі набір наукових приладів, в тому числі й для виміру магнітних полів та фіксування заряджених частинок, а також телекамери. Марінер-8 та 9 мали стати штучними супутниками Марса, а всі інші - пролітними міжпланетними станціями. Апарати цієї програми, на відміну від Піонерів та Вояджерів, функціювали в космосі відносно невеликий термін — від декількох місяців до 3-х років.

Виділені кошти на апарат Марінер Юпітер-Санурн з часом перетворились на космічну програму Вояджер, в складі Вояджер-1 та Вояджер-2. А орбітальні частини космічних апаратів для дослідження Марса Вікінг-1 та Вікінг-2 являли собою збільшену та модернізовану версію Марінер-9. Розробка другого покоління міжпланетних станцій Марінер під назвою Марінер Марк II зрештою втілилась в зонд Кассіні — Гюйгенс.

Загальна вартість Програми «Марінер» склала приблизно 554 $ млн.[1]

Марінер-1 та 2[ред.ред. код]

Докладніше: Марінер-1 та Марінер-2
Mariner 2.jpg

Основна мета проекту була в розробці та запуску двох космічних кораблів, що мали б пролетіти в безпосередній близькості з планетою Венера, отримати інформацію про її радіометричну температуру. Іншим завданням місії було невдала спроба знайти магнітне поле Венери та зробити виміри сонячного вітру й кількості космічного пилу у Космосі[2].

Статус:

  • Марінер-1: був запущений 22 липня 1962 року до Венери, але через 5 хвилин після старту підірваний внаслідок відхилення ракети-носія Atlas-Agena від заданого курсу.
  • Марінер-2: запущений 27 серпня 1962 року ракетою-носієм Atlas-Agena, відправивши його на 3,5-місячний політ до Венери. Став першим космічним апаратом, що здійснив вивчення іншої планети з пролітної траєкторії. Місія визнана успішною[3].

Марінер-3 та 4[ред.ред. код]

Докладніше: Марінер-3 та Марінер-4
Mariner 3 and 4.jpg

Марінер 3 та 4 призначались для здійснення польоту в безпосередній близькості з Марсом[4]. Марінер-3 був втрачений через не від'єднаний обтічник, що захищав апарат від перегріву при зльоті. Його корабель-близнюк, Марінер-4, успішно завершив свою місію, зробивши перший успішний проліт поряд з Марсом, чим дав нам уявлення як виглядає ця планета з близької відстані[4].

Статус:

  • Марінер-3: запущений 5 листопада 1964 року, але обтічник, що захищав автоматичну міжпланетну станцію від перегріву в перші хвилини польоту в атмосфері, не відділився. Апарат не досяг потрібної швидкості для виходу на траєкторію польоту до Марса через зайву вагу цього обтічника. Окрім цього, він не дозволив розкритись панелям з сонячними елементами, що позбавило станцію свого основного джерела живлення. Марінер-3, не отримавши потрібної для своєї роботи енергії, вимкнувся, залишившись кружляти по геліоцентричній орбіті[4].
  • Марінер-4: був запущений 28 листопада 1964 року. 14-15 липня 1965 р. пролетів на відстані 9 846 км від поверхні Марса та став першим апаратом, що зробив і передав на Землю знімки (було зроблено 22 знімки) Марса з близької відстані. Після виконання місії був закинутий на геліоцентричній орбіті[5].

Марінер-5[ред.ред. код]

Докладніше: Марінер-5
Mariner 5.jpg

Статус: був запущений 14 червня 1967 року до Венери. 19 жовтня 1967 року станція пролетіла на відстані 3 990 км від поверхні планети. Хоч телекамери апарат і мав, проте провів додаткові досліди атмосфери Венери з пролітної траєкторії. Після виконання місії був закинутий на геліоцентричній орбіті.

Марінер-6 та 7[ред.ред. код]

Докладніше: Марінер-6 та 7
Mariner 6and7.gif
  • Місія: проліт планети Марс.
  • Вага: 413 кг.
  • Обладнання: цифрові камери з широко- та вузьконаправленими лінзами, інфрачервоний спектрометр та радіометр, ультрафіолетовий спектрометр, датчики радіозатінення та вивчення небесної механіки.

Статус:

  • Марінер-6: був запущений 24 лютого 1969 року. 31 липня 1969 року пролетів на відстані 3 431 км від Марса. Займався переважно фотографуванням планети та дослідженням складу її атмосфери. Після виконання місії був закинутий на геліоцентричній орбіті.
  • Марінер-7: запущений 27 березня 1969 року. 5 серпня того ж року апарато пролетів на відстані у 3 430 км від Марса. Займався переважно фотографуванням планети та дослідженням складу її атмосфери. Після виконання місії був закинутий на геліоцентричній орбіті.

Марінер-8 та 9[ред.ред. код]

Докладніше: Марінер-8 та Марінер-9
Mariner09.jpg
  • Місія: вихід на орбіту Марса.
  • Вага: 998 кг.
  • Обладнання: цифрові камери з широко- та вузьконаправленими лінзами, інфрачервоний спектрометр та радіометр, ультрафіолетовий спектрометр, датчики радіозатінення та вивчення небесної механіки.

Статус:

  • Марінер-8: був запущений 8 травня 1971 року. Однак, верхня ступінь ракети-носія почала здійснювати кругові коливання та вийшла з-під контролю. Після чого вона разом з корисним багажем увійшла в атмосферу Землі й на відстані у 1 500 км від стартового майданчика впала у Атлантичний океан.
  • Марінер-9: запущений 30 травня 1971 року. 13 листопада 1971 року вийшов на орбіту Марса, ставши першим штучним супутником іншої планети. Сфотографував близько 85% поверхні Марса та передав фотографії його супутників — Деймоса та Фобоса. Наразі вже є вимкненим. Перебуватиме на орбіті Марса принаймні до 2022 року, коли він, за прогнозами, зійде зі своєї орбіти та впаде у атмосферу планети.

Марінер-10[ред.ред. код]

Докладніше: Марінер-10
Mariner 10.jpg

Марінер-10 став першим космічним кораблем, що здійснив міжпланетний гравітаційний маневр прискорення. Увійшовши в гравітаційне поле Венери він здійснив прискорення від її орбіти в сторону траєкторії польоту Меркурія. Це також був перший космічний апарат, що пролетів поруч з двома планетами та перший (і єдиний аж до 2008 року) пристрій, який сфотографував Меркурій з близької відстані[2].

Статус: був запущений 3 листопада 1973 року до Меркурія. Під час свого маршруту також здійснив проліт поруч з Венерою з метою її вивчення. Став першим космічним апаратом, що здійснив фотографування Меркурія з близької відстані. Після виконання місії був закинутий на геліоцентричній орбіті.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Mariner 4, NSSDC Master Catalog(англ.)
  2. а б Відьмаченко А. П., Мороженко О. В. Огляд супутникових місій та результати їх польотів (PDF) // Вісник Астрономічної школи : журнал. — 2014. — Т. 10. — С. 6-19.
  3. „Марінер II“ досліджує космічні простори (PDF) // Свобода : газета. — 1962. — 15 грудня. — № 238. — С. 1.
  4. а б в г Пайл, Род (2012). англ. Destination Mars [Пункт призначення — Марс] (англійська). Prometheus Books. с. 51. ISBN 978-1-61614-589-7. «Mariner 3, dead and still ensnared in its faulty launch shroud, in a large orbit around the sun.» 
  5. а б Пайл, Род (2012). англ. Destination Mars [Пункт призначення — Марс] (англійська). Prometheus Books. с. 56. ISBN 978-1-61614-589-7. «It eventually joined its sibling, Mariner 3, dead ... in a large orbit around the sun.»