Програма Е-6
Програма «Е-6» — роботи по м'якій посадці автоматичної міжпланетної станції серії «Е-6» на Місяць, що проводилися в ОКБ-1. Першим стартом була Луна-4C, але м'яко опуститись на Місяць змогла лише АМС «Луна-9». Усього, включаючи «Луна-9», на Місяць змогли м'яко опуститися 18 земних апаратів.
Безпосередня розробка НДДКР проводилася під безпосереднім контролем заступника Корольова Бушуєва К. Д. колективом, очолюваним Максимовим Г. Ю.
Автоматична міжпланетна станція складалася з спускного апарату масою близько 100 кг, відсіку з апаратурою систем управління, астрооріентації, радіосистем і рухової установки для корекції і гальмування перед посадкою. Загальна маса АМС після відділення від розгінного ступеня ракети-носія становила 1583 кг.
Спускаємий апарат складався з герметичного приладового відсіку (телевізійна апаратура, апаратура радіозв'язку, програмно-часовий прилад, наукова апаратура, системи енергоживлення і терморегулювання), оснащеного амортизаторами (надувні балони), антенами та іншим обладнанням.
На першому етапі польоту ракета-носій «Молнія» виводила «Е-6» разом з розгінним блоком «Л» на навколоземну орбіту. Поза зоною видимості з території СРСР включався блок «Л», станції надавалася друга космічна швидкість і вона перходила на траєкторію польоту до Місяця. Впродовж всього польоту до Місяця вівся контроль і здійснювалася корекція траєкторії за допомогою коригувальних двигунів. На останньому етапі виконувалося гальмування (гасіння швидкості з 2600 м/с до кількох м/с.) і здійснювалася м'яка посадка на Місяць. На поверхню Місяця повинен був опуститися апарат масою до півтонни.