Прогрес (велосипед)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чоловічий дорожній велосипед «Прогрес» В-110 виробництва Харківського велозаводу

«Прогрес» В-110 — чоловічий дорожній велосипед виробництва Харківського велозаводу.

Роки виробництва 1950—1958[1]. Перший уніфікований велосипед, що вироблявся кількома велозаводами СРСР.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Після Другої світової війни в Харкові було відновлено роботу велосипедного заводу. Виробнича база підприємства була поповнена обладнанням та верстатами, велосипедних заводів вивезених з Німеччини в як військові репарації. Першою масовою продукцією нового підприємства в 1950-х роках були велосипеди В-14, В-27, жіночі моделі В-22, В-25, спортивно-шосейний В-51 створені за німецькими зразками. На початку 1950–х років, в ЦКБ велобудування Харківського велозаводу, було розроблено та почато виробництво типової моделі чоловічого дорожнього велосипеда «Прогрес» В-110, яка задала основну тенденцію розвитку дорожніх велосипедів в СРСР на багато років вперед.[1] Згодом цю модель випускали майже всі велозаводи Радянського Союзу.

Конструкція велосипеда[ред. | ред. код]

Рама велосипеда закритого типу, паяна із сталевих труб. Вилка жорстка, звичайної конструкції. Каретка педалей (типу Tompson), важелі педалей кріпились стопорним клином. Педалі збірні, штамповані зі сталі, хромовані з гумовими вставками.

Обода коліс сталеві (з профілем «чайка») хромовані, або фарбовані. Розмір шин 40×622 мм (28х1 34″). Заднє колесо оснащувалось гальмівною втулкою типу «Тorpedo». Сідло з товстою шкіряною покришкою оснащене двома спіральними пружинами. На його задній частині моделі ХВЗ кріпилася штампована хромована табличка з написом «Харьков».

Велосипеди фарбувалися в чорний колір, але певна кількість були синьо-зеленого, темно-червоного та інш. кольорів. Рама, крила і колеса прикрашались ліновками. На задньому крилі наносилася кольорова деколь (емблема велозаводу). На рамі, під трафарет фарбою наносились декоративні смужки і написи «В-110» та «Прогресс». На рульовій колонці заклепками кріпилися латунна штампована емблема велозаводу ХВЗ (або іншого).

На задньому крилі встановлювався велосипедний круглий катафот із скла рубінового кольору. Велосипеди «Прогрес» В-110 поставлялися в продаж, в стандартній комплектації, в яку входили штампований багажник, нарамна сумочка з інструментами, велоаптечка, насос та дзвоник. Додатково пропонувалося придбати лічильник пробігу, фару і динамку. На деяких моделях встановлювався захисний щиток ланцюга.

На всіх моделях велосипедів ХВЗ В-110, на пісідельному вузлі рами штампувався серійний номер та рік виробництва.

Технічні характеристики чоловічого дорожнього велосипеда «Прогрес» В-110:

  • Висота рами –560, 580 мм
  • База –1160 мм
  • Розмір шин –40 х 622 мм (28х1 34″).
  • Передня зірка (число зубців) –48
  • Задня зірка (число зубців) –19
  • Кількість передач –1
  • Ланцюг роликовий 12,7×3,4 мм, 112 ланок
  • Вага велосипеда без приладдя–16,5 кг[2]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Велосипед «Прогрес» вироблявся певний час на автозаводах ГАЗ[3] та ЗіС /ЗіЛ[4]
  • Враховуючи стандартний однаковий кут з'єднання труб рами над педальною кареткою велосипедів «Прогрес» В-110, в ЦКБ велобудування Харківського велозаводу, під них було розроблено допоміжний бензиновий двигун Д-4.[5] Таким чином двигун легко монтувався на моделі всіх заводів без особливої доробки конструкції велосипеда.

Джерела та посилання[ред. | ред. код]

  • Каневский А. И., Привалов А. И. Первенец советского велостроения: Очерк истории Харьк. велосипед, з-да им. Г. И. Петровского.—X.: Прапор, 1990.—245 с: ил.—(История ф-к и з-дов: Сер. осн. в 1962 г.). ISBN 5-7766-6263-7. ББК 63.3(2Ук)7-24 К19
  • Керівництва по експлуатації велосипедів «Прогрес» В-110
  • Маркович М. Е. Велосипедный двигатель Д-4, МАШГИЗ, Москва/Ленинград 1959 г.
  • Перша модель велосипеда ХВЗ «Прогрес» В-110

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Первенец советского велостроения: Очерк истории Харьк. велосипед. з-да. –Х. Прапор, 1990. ISBN 5-7766-6263-7
  2. Керівництва по експлуатації велосипедів «Прогрес» В-110
  3. http://veloretro.ru/preview.php?id=71&indx=0&lang=ru&x=235&y=100
  4. http://veloretro.ru/preview.php?id=24&indx=0&lang=ru&x=279&y=106
  5. Маркович М. Е. Велосипедный двигатель Д-4, МАШГИЗ, Москва/Ленинград 1959 г.