Продивус Володимир Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Степанович Продивус
Народився 8 грудня 1962(1962-12-08) (54 роки)
СРСР Шахан, Карагандинська область
Громадянство Україна Україна
Проживання Вінниця
Діяльність політик і боксер[d]
Alma mater Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського (1986); Тернопільська академія народного господарства; Міжрегіональна академія управління персоналом; Українська академія державного управління при Президентові України
Посада Голова Ради директорів корпорації «Прем'єр-Фінанс», голова Наглядової ради ВАТ «Мостобуд», голова Федерації боксу України
Партія Партія регіонів
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений будівельник України
Сторінка в інтернеті prodivus.com
Україна Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 27 листопада 2014

Володимир Степанович Продивус (нар. 8 грудня 1962(19621208), Шахан, Карагандинська область, Казахстан) — радянський боксер; український підприємець, меценат і спортивний функціонер. Голова Ради директорів корпорації «Прем'єр-Фінанс», голова Наглядової ради ВАТ «Мостобуд». Президент Федерації боксу України (з 2008)[1], почесний президент футбольного клубу «Нива» (Вінниця). Заслужений будівельник України.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в родині шахтаря. У 1963-му сім'я Продивусів переїхала до України в містечко Новий Буг Миколаївської області, а згодом — на Вінниччину. З 1977 року живе у Вінниці.

Рано залишився без батька. Разом з братом стали годувальниками сім'ї, заробляли гроші на ліки та лікування мами — інваліда першої групи. Після автомобільної аварії мама не вставала з ліжка. Володимир піклувався про неї до останніх днів.

Записався до секції боксу, став чемпіоном області. Дворазовий чемпіон України, переможець Спартакіади України, 5 разів брав участь у чемпіонатах СРСР, виборов «бронзу» на Кубку Радянського Союзу і був серед кандидатів до збірної СРСР з боксу.

У 1986 році закінчив факультет фізичного виховання Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Пізніше — Тернопільську академію народного господарства за спеціальністю «фінанси», Міжрегіональну академію управління персоналом (присвоєно кваліфікацію «магістр психології») та Українську академію державного управління при Президентові України (присвоєно кваліфікацію «магістр державного управління»).

Коли підійшла пора служби в армії, спортивні досягнення давали змогу юнакові отримати відстрочку, але він, не скориставшись нею, став солдатом.

Пов'язаний із кримінальними угрупуваннями: в кінці 1980-х — початку 1990-х років, у 1989 році засуджений до 3 років позбавлення свободи. Відбував покарання в колонії ШИК-66 (м. Шостка, Сумська область).[2].

Після відсидки став підприємцем. Працював на керівних посадах кількох компаній, більшість з них сьогодні складає кістяк впливової бізнес групи «Прем'єр-фінанс» і об'єднані в корпорацію, раду директорів якої очолює Продивус. Також він став акціонером найбільшої в Україні мостобудівної компанії «Мостобуд» і був обраний головою наглядової ради цього акціонерного товариства. Колектив «Мостобуду» нараховує близько 5 тисяч працівників. Сьогодні компанії довіряють будівництво найвідповідальніших стратегічних об'єктів, серед яких масштабні позакласні мостові споруди у Запоріжжі, Подільсько-Воскресенський мостовий перехід у Києві, розрахований на одночасний рух автотранспорту і потягів метро. «Містобуд» реконструював міст Патона у Києві.

У 2002 самовисувався до Верховної ради України у виборчому окрузі № 11, Вінницька область. В окрузі посів 2-е місце, набрав 17 % голосів (переміг Антемюк Віктор Дмитрович, 28 %)[3].

Голова Ради директорів корпорації «Прем'єр;—Фінанс», що об'єднує 30 підприємств Вінницької області з харчової та переробної галузі промисловості, торгівлі та побутового обслуговування, фармації та юриспруденції. До складу корпорації входять такі підприємства як ВАТ «Вінницямолоко», ВАТ «Муровано-Куриловецький завод мінеральної води „Регіна“», ВАТ «Вендичанський комбінат хлібопродуктів», ЗАТ «Вінницький універмаг», ВАТ «Вінницяфармація», ЗАТ «Акцент» оптовий ринок «Привокзальний», готельний комплекс «Південний Буг» та інші підприємства Вінничини[4][5].

Президент Федерації боксу України, популяризує цей виду спорту у нас в країні і українських спортсменів за кордоном. Зокрема, за рахунок власних коштів оплачує виїзди і тренування наших боксерів в найкращих зарубіжних центрах. Колишній голова Вінницької обласної федерації футболу, активно підтримує розвиток футболу на Вінниччині, з липня 2004 є почесним президентом ФК «Нива», спонсором виступів команди КВК «Вінницькі перці», яка перемогла у вищій Українській лізі і виборола путівку в Юрмалу. У союзі з видатними науковцями-педагогами впроваджує і фінансує програму допомоги обдарованим дітям. Ветерани війни та праці, колишні партизани, люди похилого віку і знедолені знають, що завжди отримають підтримку і матеріальну допомогу в очолюваних Продивусом громадському об'єднанні «Соціальний центр» і фонді «Примирення». Член президії Міжнародної громадської організація «Україна—Польща—Німеччина». Член Президії Товариства «Вінничани у Києві».

Одружений. Життєве правило: «Хто зупинився, той відстав».

Політична діяльність[ред.ред. код]

Один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події Волинської трагедії 1942—1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду.

Нагороди[ред.ред. код]

  • Орден «За заслуги» II ст. (15 серпня 2012) — за значний особистий внесок у розвиток олімпійського руху, підготовку спортсменів міжнародного класу, забезпечення високих спортивних результатів національної збірної команди України на ХХХ літніх Олімпійських іграх у Лондоні[6]
  • Орден «За заслуги» III ст. (12 жовтня 2011) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного спорту, досягнення високих результатів, зміцнення міжнародного авторитету України[7][8]
  • Заслужений будівельник України
  • орден «За розбудову України» імені Михайла Грушевського IV ступеня, Хрест пошани «За відродження України» II ступеня, орденський знак «Слава на вірність Вітчизні» II ступеня, орден Святого Рівноапостольного князя Володимира III ступеня Української Православної Церкви.

Примітки[ред.ред. код]

  1. ФЕДЕРАЦІЯ БОКСУ УКРАЇНИ ПІДБИЛА ПІДСУМКИ 2012 РОКУ ТА ПЕРЕОБРАЛА ПРЕЗИДЕНТА ФЕДЕРАЦІЇ НА НОВИЙ ЧОТИРИРІЧНИЙ ОЛІМПІЙСЬКИЙ ЦИКЛ / КИЇВСЬКА МІСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ ФЕДЕРАЦІЇ БОКСУ УКРАЇНИ, 17 січня 2013
  2. Хто є хто. На дивані президента Кучми. Юрій Кравченко. Частина друга(pravda.com.ua) (рос.)
  3. Результати голосування в одномандатному виборчому окрузі № 11 Вінницька область (Офіційна сторінка ЦВК)
  4. Корпорація «Прем'єр-Фінанс». Каталог підприємств України (rada.com.ua)
  5. Владимир Продивус, досье (Деловая столица) (рос.)
  6. Указ Президента України від 15 серпня 2012 року № 474/2012 «Про відзначення державними нагородами України»
  7. Указ Президента України № 978/2011 від 12 жовтня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України»
  8. Президент нагородив переможців та призерів Чемпіонату світу-2011 з боксу // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 12.10.2011

Посилання[ред.ред. код]