Продивус Володимир Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Продивус Володимир Степанович
Народився 8 грудня 1962(1962-12-08) (56 років)
СРСР Шахан, Карагандинська область
Громадянство Україна Україна
Місце проживання Вінниця
Діяльність політик, боксер
Alma mater Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського (1986); Тернопільська академія народного господарства; Міжрегіональна академія управління персоналом; Українська академія державного управління при Президентові України
Посада Голова Ради директорів корпорації «Прем'єр-Фінанс», голова Наглядової ради ВАТ «Мостобуд», голова Федерації боксу України
Партія Партія регіонів України
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений будівельник України
Сторінка в Інтернеті prodivus.com
Україна Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 27 листопада 2014

Володимир Степанович Продивус (нар. 8 грудня 1962(19621208), Шахан, Карагандинська область, Казахстан) — радянський боксер; український підприємець, меценат і спортивний функціонер. Голова Ради директорів корпорації «Прем'єр-Фінанс», голова Наглядової ради ВАТ «Мостобуд». Президент Федерації боксу України (з 2008)[1], почесний президент футбольного клубу «Нива» (Вінниця). Заслужений будівельник України, Народний депутат України 7-го скликання.

У 1988 році розпочав комерційну кар'єру, ставши комерційним директором у виробничій організації «Буковина».[2][3] В українських ЗМІ неодноразово називався відомим кримінальним авторитетом.[4][5][6][7] Також журналістські розслідування пов'язують його з «бурштиновою мафією»[8][5][6][7].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині шахтаря. У 1963 році сім'я Продивусів переїхала до України в містечко Новий Буг Миколаївської області, а згодом — на Вінниччину. З 1977 року проживає у Вінниці.

Рано залишився без батька. Разом з братом стали годувальниками сім'ї, заробляли гроші на ліки та лікування мами — інваліда першої групи. Після автомобільної аварії мама не вставала з ліжка. Володимир піклувався про неї до останніх днів.

Записався до секції боксу, став чемпіоном області. Дворазовий чемпіон України, переможець Спартакіади України, 5 разів брав участь у чемпіонатах СРСР, виборов «бронзу» на Кубку Радянського Союзу і був серед кандидатів до збірної СРСР з боксу.

У 1986 році закінчив факультет фізичного виховання Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Пізніше — Тернопільську академію народного господарства за спеціальністю «фінанси», Міжрегіональну академію управління персоналом (присвоєно кваліфікацію «магістр психології») та Українську академію державного управління при Президентові України (присвоєно кваліфікацію «магістр державного управління»).

Кар'єру розпочав як тренер із боксу у одній із шкіл Вінниці. Служив у Радянській Армії з 1986 до 1988 року.[9]

У 1988 році став комерційним директором у виробничій організації «Буковина», де пропрацював три роки.[10][11]

Пов'язаний із кримінальними угрупуваннями: в кінці 1980-х — початку 1990-х років, про що писали різні ЗМІ. Прізвище Продивуса фігурує у книжці Миколи Мельниченка, який відомий касетним скандалом.[12]

Працював на керівних посадах кількох компаній, більшість з яких сьогодні складає кістяк бізнес групи «Прем'єр-фінанс». Також став акціонером найбільшої в Україні мостобудівної компанії «Мостобуд» і був обраний головою наглядової ради цього акціонерного товариства. Сьогодні компанії довіряють будівництво найвідповідальніших стратегічних об'єктів, серед яких масштабні позакласні мостові споруди у Запоріжжі, Подільсько-Воскресенський мостовий перехід у Києві, реконструкція мосту Патона у Києві.

У 2002 році балотувався до Верховної ради України як самовисуванець у виборчому окрузі № 11, Вінницька область. В окрузі посів 2-е місце, набравши 17 % голосів (переміг Антемюк Віктор Дмитрович, 28 %)[13].

Голова Ради директорів корпорації «Прем'єр-Фінанс», що об'єднує 30 підприємств Вінницької області з харчової та переробної галузі промисловості, торгівлі та побутового обслуговування, фармації та юриспруденції. До складу корпорації входять такі підприємства як ВАТ «Вінницямолоко», ВАТ «Муровано-Куриловецький завод мінеральної води „Регіна“», ВАТ «Вендичанський комбінат хлібопродуктів», ЗАТ «Вінницький універмаг», ВАТ «Вінницяфармація», ЗАТ «Акцент» оптовий ринок «Привокзальний», готельний комплекс «Південний Буг» та інші підприємства Вінничини[14][15].

Розвиток спорту[ред. | ред. код]

Володимир Продивус — Президент Федерації боксу України з 2008 року.[16] Активно популяризує цей виду спорту в Україні та вітчизняних спортсменів за кордоном.[17] Вкладає особисті кошти у розвиток боксу[18], зокрема оплачує виїзди і тренування наших боксерів в найкращих зарубіжних центрах.

Колишній голова Вінницької обласної федерації футболу, активно підтримує розвиток футболу на Вінниччині, з липня 2004 є почесним президентом ФК «Нива», спонсором виступів команди КВК «Вінницькі перці», яка перемогла у вищій Українській лізі і виборола путівку в Юрмалу. У союзі з видатними науковцями-педагогами впроваджує і фінансує програму допомоги обдарованим дітям. Член президії Міжнародної громадської організація «Україна—Польща—Німеччина». Член Президії Товариства «Вінничани у Києві».

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події Волинської трагедії 1942—1944 років.[19] Цей вчинок Народних депутатів України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду.[20]

Голосував за Диктаторські закони 16 січня 2014 року.[21]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За заслуги» II ст. (15 серпня 2012) — за значний особистий внесок у розвиток олімпійського руху, підготовку спортсменів міжнародного класу, забезпечення високих спортивних результатів національної збірної команди України на ХХХ літніх Олімпійських іграх у Лондоні[22]
  • Орден «За заслуги» III ст. (12 жовтня 2011) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного спорту, досягнення високих результатів, зміцнення міжнародного авторитету України[23][24]
  • Заслужений будівельник України
  • орден «За розбудову України» імені Михайла Грушевського IV ступеня, Хрест пошани «За відродження України» II ступеня, орденський знак «Слава на вірність Вітчизні» II ступеня, орден Святого Рівноапостольного князя Володимира III ступеня Української Православної Церкви.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ФЕДЕРАЦІЯ БОКСУ УКРАЇНИ ПІДБИЛА ПІДСУМКИ 2012 РОКУ ТА ПЕРЕОБРАЛА ПРЕЗИДЕНТА ФЕДЕРАЦІЇ НА НОВИЙ ЧОТИРИРІЧНИЙ ОЛІМПІЙСЬКИЙ ЦИКЛ / КИЇВСЬКА МІСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ ФЕДЕРАЦІЇ БОКСУ УКРАЇНИ, 17 січня 2013
  2. Володимир Продивус: регіонал-боксер із кримінальним минулим. Політека (uk). 2018-10-10. Процитовано 2019-09-11. 
  3. Станет ли спорт профессией для украинских спортсменов?. СПОРТ.UA (ru). Процитовано 2019-09-14. 
  4. Мельниченко Н. Кто есть кто. На диване президента Кучмы. Юрий Кравченко. Часть вторая, Украинская правда, 25.12.2002.
  5. а б Павлов В. Винничанин Володимир Продивус попал в скандал со стрельбой на Ровенщине. / 14.05.2014 20minut.ua(укр.)
  6. а б Регионал Продивус «засветился» на бандитской «стрелке» в лесу с автоматчиками., 20.05.2014 / Телеканал ТСН.ua
  7. а б В сети появилось видео, подтверждающее участие нардепа Продивуса в перестрелке под Ровно 9 мая / 112 Украина, 14/05/2014.
  8. ВІННИЦЬКИЙ ПІДПРИЄМЕЦЬ ВОЛОДИМИР ПРОДИВУС ВИДОБУВАТИМЕ БУРШТИН НА РІВНЕНЩИНІ. vlasno.info. 24 грудня 2016. Процитовано 09.07.2019. 
  9. Продивус Владимир — биография. Обозреватель (російською). Процитовано 14-09-2019. 
  10. Володимир Продивус: регіонал-боксер із кримінальним минулим. Політека (uk). 2018-10-10. Процитовано 2019-09-11. 
  11. Станет ли спорт профессией для украинских спортсменов?. СПОРТ.UA (ru). Процитовано 2019-09-14. 
  12. Хто є хто. На дивані президента Кучми. Юрій Кравченко. Частина друга. Українська правда (uk). Процитовано 2019-09-15. 
  13. Результати голосування в одномандатному виборчому окрузі № 11 Вінницька область (Офіційна сторінка ЦВК). Архів оригіналу за 12 травень 2014. Процитовано 9 вересень 2010. 
  14. Корпорація «Прем'єр-Фінанс». Каталог підприємств України (rada.com.ua)
  15. Владимир Продивус, досье (Деловая столица) Архівовано 24 травень 2010 у Wayback Machine. (рос.)
  16. Владимира Продивуса переизбрали главой Федерации бокса Украины. СПОРТ.UA (ru). Процитовано 2019-09-14. 
  17. Владимира Продивуса переизбрали главой Федерации бокса Украины. СПОРТ.UA (ru). Процитовано 2019-09-14. 
  18. Коробков, Віктор (11-12-2007). Володимир Продивус: «Повірив, що «немає проблем» — отже, ти зупинився». dt.ua (українською). Дзеркало Тижня. Процитовано 14-09-2019. 
  19. Депутати зі «списку 148-ми»: Ми не зрадники (СПИСОК). Радіо Свобода (uk). Процитовано 2019-09-14. 
  20. Kolesnikova, I. P.; Petrusevych, T. V.; Zublenko, O. V. (2016-01-11). СТАВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ ДО ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЖИВУТЬ З ВІЛ. Інфекційні хвороби (4). ISSN 1681-2727. doi:10.11603/1681-2727.2015.4.5530. Процитовано 2019-09-14. 
  21. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 2019-09-14. 
  22. Указ Президента України від 15 серпня 2012 року № 474/2012 «Про відзначення державними нагородами України»
  23. Указ Президента України № 978/2011 від 12 жовтня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 16 травень 2013. Процитовано 15 жовтень 2011. 
  24. Президент нагородив переможців та призерів Чемпіонату світу-2011 з боксу // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 12.10.2011

Посилання[ред. | ред. код]