Проект правопису 2018 року

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Прое́кт право́пису 2018 ро́ку — проект редакції українського правопису, підготовлений Українською національною комісією з питань правопису в складі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. Варіант проекту, зверстаний в електронному вигляді на 216 сторінках, був винесений Міністерством освіти і науки України на сайті для громадського обговорення, що триватиме з 15 серпня до 15 вересня 2018 року[1]. 13 вересня термін громадського обговорення був продовжений до 1 жовтня[2]. Робота над документом триватиме щонайменше до кінця року; члени комісії відмовляються від коментарів[3]. Утім, Максим Стріха, співголова комісії, поділився інформацією, що проект ухвалено одноголосно[4].

Правописна комісія заявила, що «повертає до життя низку особливостей „харківського“ правопису, поновлення яких має наукове підґрунтя. Беззастережно поділяючи думку про злочинний характер репресивних дій тоталітарного режиму щодо „харківського“ правопису і його творців, правописна комісія не може знехтувати тим, що мова народу розвивається разом з його історією і мовна практика українців 1930-х — 2010-х років також є частиною української орфографічної традиції» і «попри тривалі й напружені дискусії […] підсумкове голосування щодо проекту нової редакції українського правопису було одностайним»[5].

Громадське обговорення проекту Українського правопису тривало до 1 жовтня 2018 року. Надійшло більше 500 пропозицій, зауважень та коментарів[6]. 22 жовтня 2018 відбулося підсумкове засідання Правописної комісії, на якому внесли деякі правки за результатами громадського обговорення. 24 жовтня на спільному засіданні президії НАН України та колегії МОН була заслухана доповідь голови Робочої групи з підготовки проекту Українського правопису члена-кореспондента НАН України С. Я. Єрмоленко «Про нову редакцію Українського правопису»; проект правопису схвалено і рекомендовано після доопрацювання подати на затвердження до Кабміну[7].

Склад комісії[ред. | ред. код]

Склад Української національної комісії з питань правопису затверджено постановою КМУ від 17 червня 2015 р. № 416 «Про затвердження нового складу Української національної комісії з питань правопису». До неї ввійшли[8]:

  • Стріха Максим Віталійович — заступник Міністра освіти і науки, співголова Комісії
  • Пирожков Сергій Іванович — віце-президент Національної академії наук, академік Національної академії наук, співголова Комісії (за згодою)
  • Гриценко Павло Юхимович — директор Інституту української мови Національної академії наук, професор, доктор філологічних наук, заступник співголови Комісії (за згодою)
  • Скляренко Віталій Григорович — директор Інституту мовознавства імені О. О. Потебні Національної академії наук, академік Національної академії наук, заступник співголови Комісії (за згодою)
  • Шевченко Лариса Леонідівна — завідувач відділу лінгвістики Українського мовно-інформаційного фонду Національної академії наук, кандидат філологічних наук, секретар Комісії (за згодою)
  • Ажнюк Богдан Миколайович — завідувач відділу мов України Інституту мовознавства імені О. О. Потебні Національної академії наук, професор, доктор філологічних наук (за згодою)
  • Гнатюк Лідія Павлівна — професор кафедри історії та стилістики української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор філологічних наук (за згодою)
  • Голубовська Ірина Олександрівна — завідувач кафедри загального мовознавства та класичної філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор, доктор філологічних наук (за згодою)
  • Городенська Катерина Григорівна — завідувач відділу граматики української мови Інституту української мови Національної академії наук, професор, доктор філологічних наук (за згодою)
  • Єрмоленко Світлана Яківна — завідувач відділу стилістики та культури мови Інституту української мови Національної академії наук, член-кореспондент Національної академії наук (за згодою)
  • Загнітко Анатолій Панасович — завідувач відділу інформатики Українського мовно-інформаційного фонду Національної академії наук, член-кореспондент Національної академії наук (за згодою)
  • Калашник Володимир Семенович — професор кафедри української мови Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, доктор філологічних наук (за згодою)
  • Ковалевська Тетяна Юріївна — завідувач кафедри української мови філологічного факультету Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, професор, доктор філологічних наук (за згодою)
  • Лучик Василь Вікторович — завідувач кафедри загального та слов'янського мовознавства Національного університету «Києво-Могилянська академія», професор, доктор філологічних наук (за згодою)
  • Лучканин Сергій Мирославович — доцент кафедри загального мовознавства та класичної філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор філологічних наук (за згодою)
  • Масенко Лариса Терентіївна — професор кафедри української мови Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктор філологічних наук (за згодою)
  • Мовчан Павло Михайлович — голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, заслужений діяч мистецтв України (за згодою)
  • Півторак Григорій Петрович — завідувач відділу загальнославістичної проблематики і східнослов'янських мов Інституту мовознавства імені О. О. Потебні Національної академії наук, академік Національної академії наук (за згодою)
  • Пономарів Олександр Данилович — професор кафедри мови та стилістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор філологічних наук (за згодою)
  • Попова Ірина Степанівна — декан факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, професор, доктор філологічних наук (за згодою)
  • Скаб Мар'ян Стефанович — завідувач кафедри історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, професор, доктор філологічних наук (за згодою)
  • Тараненко Олександр Онисимович — провідний науковий співробітник Інституту мовознавства імені О. О. Потебні Національної академії наук, професор, доктор філологічних наук (за згодою)
  • Чередниченко Олександр Іванович — професор кафедри теорії та практики перекладу з романських мов імені Миколи Зерова Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор філологічних наук (за згодою)
  • Чернюх Богдан Васильович — завідувач кафедри класичної філології Львівського національного університету імені Івана Франка, доцент, кандидат філологічних наук (за згодою)
  • Широков Володимир Анатолійович — директор Українського мовно-інформаційного фонду Національної академії наук, академік Національної академії наук (за згодою)

Деякі пункти[ред. | ред. код]

Суть Чинний правопис Проект
И на початку слова На початку слова пишеться і, а не и: ім'я́, інди́к, і́ній, і́нколи, і́ноді, і́нший, існува́ти, і́стина Деякі питомі українські і давно засвоєні слова перед приголосними н та р мають варіанти з голосним и відповідно до вимови: інди́к (инди́к), індича́ (индича́), індиченя́ (индиченя́), інди́чий (инди́чий), інди́чина (инди́чина), інди́читися (инди́читися), інди́чка (инди́чка), и́рій (= ви́рій), і́род (и́род) (дуже жорстока людина) та ін.

И пишемо на початку окремих вигуків (ич!), часток (ич який хитрий), дієслів (и́кати, икну́ти, ика́тися, икну́тися) та похідних від них іменників (и́кавка, и́кавочка).

И на початку слова буває в деяких загальних і власних назвах із тюркських та інших мов згідно з його вимовою в цих мовах: ийбен, ир, ич-оба́, Кім Чен Ин

Уживання літери ґ в українських топонімах і прізвищах …у прізвищах Ґалаґа́н, Ґудзь і под. …у власних назвах – топонімах України: Ґорґа́ни (гірський масив у Бескидах), Ґоро́нда, У́ґля (села на Закарпатті), у прізвищах українців: Ґалаґа́н, Ґалято́вський, Ґе́ник, Ґерза́нич, Ґерда́н, Ґжи́цький, Ґи́ґа, Ґо́ґа, Ґо́йдич, Ґо́нта, Ґри́ґа, Ґудзь, Ґу́ла, Лома́ґа.
Уточнення чергування прийменників (префіксів) У та В У вживається для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:


б) На початку речення перед приголосним: У присмерку літають ластівки так низько (Павличко); Увійшли до хати; У лісі стояв гамір, пахло квітами..

Прийменник у між словами та префікс у- на початку слів уживають у таких позиціях:


б) на початку речення або слова перед приголосним: У лісі пахло квітами; Угорі яскраво сяяло сонце; Унаслідок зливи пошкоджені дороги.

Примітка. У цій позиції може бути вжитий також прийменник в та префікс в-, оскільки він позначає нескладотворчий ў: В лісі пахло квітами; Вгорі яскраво сяяло сонце; Внаслідок зливи пошкоджені дороги.

Правило вживання в перед абревіатурою, у назві першої букви якої вимовляють голосний, а також після скорочених слів Щоб уникнути збігу голосних, в українській мові вживають прийменник в між словами та префікс в- на початку слів у таких позиціях:


в) перед абревіатурою, у назві першої букви якої вимовляють голосний: В НБУ (В ен бе у), В МВФ (В ем ве еф);
г) після скороченого слова на приголосний, яке вимовляють повністю з кінцевим голосним: 1990 р. в місті сталася незвичайна подія;

усунено розгляд суфікса -чик (-щик) Суфікси -ик, -ник, -івник, -чик (-щик) пишемо з и: брати́к, ву́злик, передови́к; гірни́к, кулеме́тник; газівни́к, працівни́к; хло́пчик, пра́порщик В українських суфіксах -ик, -ник / -івник, -льник пишемо и: бра́тик, ву́злик, коля́дник, мрі́йник, лі́рник, газівни́к, наста́вник, працівни́к, верста́льник, уболіва́льник
розширення списку префіксів, слова з якими пишуться разом авіа-, авто-, агро-, біо-, вело-, водо-, газо-, геліо-, гео-, гідро-, екзо-, екстра-, електро-, зоо-, ізо-, квазі-, кіно-, космо-, лже-, макро-, мета-, метео-, мікро-, мілі-, моно-, мото-, нео-, палео-, псевдо-, радіо-, рентгено-, соціо-, стерео-, супер-, теле-, термо-, турбо-, фоно-, фото- й под. абро-, авіа-, авто- («само», «автоматичний»), агро-, аеро-, аква-, алко-, арт-, астро-, аудіо-, біо-, боди-, боді- (перед голосним), веб-, геліо-, гео-, гідро-, дендро-, екзо-, еко-, економ-, етно-, євро-, зоо-, ізо-, іно-, квазі-, кібер-, мета-, метео-, моно-, мото-, нарко-, нео-, онко-, палео-, пан-, пара-, поп-, прес-, псевдо-, соціо-, теле-, фіто-, фолк- (фольк-), фоно- та ін.

Примітка. Якщо такі іншомовні компоненти приєднані до власного імені, то їх пишемо з дефісом: пан-Єврóпа, псéвдо-Фáуст.

зміна написання деяких складних іменників Через дефіс пишуться:


б) іменники, що означають державні посади, військові, наукові звання: генера́л-лейтена́нт, контр-адміра́л, прем’є́р-мініĭстр, у́нтер-офіце́р, член-кореспонде́нт, штабс-капіта́н;

2) Складні іменники з першою складовою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міді-, міні-, обер-: екс-чемпіо́н, лейб-ме́дик, ма́ксі-спідни́ця, мі́ні-футбо́л, о́бер-ма́йстер.

Разом пишемо:


в) слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний (дуже високий або слабкий) вияв чого-небудь: макро-, мікро-, нано-, максі-, міді-, міні-, мульти-, полі-, архі-, екстра-, гіпер-, супер-, ультра-, топ-, бліц-: макромолéкула, макроеконóміка, макроелемéнт, мікроорганíзми, мікрохвúлі, мікрочастúнка, наночастúнки, максіóдяг, мідіóдяг, мініблóк, мінідúск, мінікомп’ю́тер, мультимільйонéр, мультивéктор, полісахарúди, полімотивáція, архішахрáй, архіскладнúй, екстраклáс, гіперзвýк, гіпермáркет, супермáркет, супермодéль, супермóдний, ультразвýк, ультрамóдний, топмéнеджер, топмодéль, бліцновúни, бліцопúтування.
г) слова з першим іншомовним компонентом анти-, контр-, віце-, екс-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-: антивíрус, контрудáр, віцепрем’є́р, віцекóнсул, ексчемпіо́н, ексмінíстр, експрезидéнт, лейбгвардíєць, лейбме́дик, оберма́йстер, оберофіцéр, оберлейтенáнт, оберпрокурóр, штабскапіта́н, унтерофіце́р, але за традицією контр-адмірáл.

правопис складних слів Через дефіс пишуться:

д) Звуки в словах, що вимовляються протяжно: По-о-дай, а то во-о-ни наморились уже й та-а-к біля мене (А. Тесленко); По-о-лк, стій!

уточнення числівниково-літерних найменувань класів, будинків, корпусів, поштових відділень тощо Через дефіс пишуться:

є) Літерні найменування паралельних класів у школах: 7-А, 10-В.

Через дефіс пишуться:

д) числівниково-літерні найменування класів, будинків, корпусів, поштових відділень тощо: 7-А клас, 10-В клас, будúнок № 28-Г, кóрпус 3-А; Кúїв-1;

зміна правила написання пів із іменниками Разом пишуться

е) Складні іменники з першою частиною пів-, напів-, полу-: піва́ркуша, півгоди́ни, півдю́жини, півкарбо́ванця, півко́ло, півмі́сяць, півогірка́, пів’я́блука, напівавтома́т, напівсо́н; полу́кіпок, полу́мисок.

Примітка. Перед іменниками — власними назвами пів- пишеться через дефіс: пів-Євро́пи, пів-Ки́єва.

Примітка. Невідмінюваний числівник пів зі значенням “половина” з наступним іменником — загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо: пів áркуша, пів годúни, пів відрá, пів мíста, пів огіркá, пів óстрова, пів я́блука, пів я́щика, пів я́ми, пів Єврóпи, пів Кúєва, пів Украї́ни. Якщо ж пів з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: півáркуш, пíвдень, півзáхист, півкóло, півкýля, півмі́сяць, півóберт, півовáл, півóстрів.

У проекті запропоновано допускати варіанти при передачі запозичень з грецької мови, усталених з літерою ф (міф і міт, ефір і етер, Афіни і Атени); впровадити до усталених варіантів передачі назв з au через ау варіанти з ав (пауза і павза, аудієнція і авдієнція); допустити варіантність написання імен і прізвищ з літерою ґ (Гегель і Геґель, Гаусс і Ґаусс)[9]; відокремити числівник пів (пів аркуша, пів Києва, пів яблука)[10]; не писати у власних і загальних назвах вставний звук [j] (фоє, Гоя, Шантії замість чинної норми фойє, Гойя, Шантійї)[11]; у художніх текстах допустити варіантність закінчень родового відмінка (радості й радости, Русі й Руси)[12]; змінити іменник проект та похідні на проєкт[11], ікавка на икавка; упровадити варіантність передачі вигуків та іменників з початковою літерою и- (індик та индик)[13]. Серед численних пропозицій проект також пропонує зміни в чергуванні префіксів і прийменників у — в, з — із[14][15], написанні слів з дефіcом (оберлейтенант замість обер-лейтенант)[16], пропонує впорядкування вживання великої букви в релігійних назвах (Бог, Трійця) та технічних виробів (автомобіль «запорожець»)[17]; доповнює правила невідмінюваних назв (Дюма, Дерріда) тощо[18]; складні іменники з першою складовою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міді-, міні-, обер- запропоновано писати разом (віцепрем'єр, ексчемпіон), а не через дефіс.

Сам текст містить численні помилки. Дуже характерним є приклад з «огли». У розділі «Складні і складені особові імена та прізвища й похідні від них» в одній частині згадується про написання «огли» разом з ім'ям з прикладом Керогли[19], але через кілька абзаців у тій же частині правопису «огли» пропонується писати через дефіс — Кер-огли[20]. Така сама проблема з Турсунзаде та Турсун-заде, Ізмаїлбей та Ізмаїл-бей. Також відсутня визначеність у відмінюванні цих слів — «огли» наведено у розділі «Невідмінювані іменники іншомовного походження», але надано відмінювання у примітках до розділу «Особливості відмінювання власних назв іншомовного походження» (в останньому випадку «огли» записано окремо, що суперечить обом наведеним вище розділам).

Громадська думка[ред. | ред. код]

Опитування сайту «Ізборник»[ред. | ред. код]

Веб-опитування проведено сайтом «Ізборник» з 16 серпня по 7 вересня 2018 року. Відкриту онлайн-анкету заповнили 3183 респондентів.[21]

При проведенні опитування не ставилася мета одержати репрезентативну вибірку, оскільки, з огляду на спеціальний характер питань, визначити генеральну сукупність можна тільки в політичний спосіб.

  • Найменш підтриманою пропозицією проекту правопису виявилася пропозиція зміни іменника «проект» на «проєкт». Лише 15 % учасників опитування схвалюють таку зміну. Більшість же опитаних (82 %) відповіли, що змінювати не потрібно.
  • Серед найбільш непідтриманих опинилися пропозиції впровадити варіантність до правил про передачу грецьких назв зі звуком [θ] (міф-міт) — не підтримують 77 % учасників; 76 % не підтримують варіантність назв з ау (фауна-фавна); 75 % не підтримують варіантність назв з початковим и- (індик-индик); 71 % не підтримують варіантність закінчення — и (радості-радости) в художніх текстах. Також 62 % респондентів не підтримують пропозицію розширити правило «дев'ятки» для географічних назв з д, т (Титикака).
  • Голоси учасників веб-опитування розділилися приблизно порівну для пропозиції змінити правила написання пів з іменником (підтримують 43 %, не підтримують 53 %), для скасування подвоєння літери к в деяких власних назвах (підтримують 46 %, не підтримують 49 %), для пропозиції не писати вставний йот (підтримують 49 %, не підтримують 47 %), для пропозиції передавати двома способами іншомовні власні назви зі звуком [g] (підтримують 50 %, не підтримують 46 %) і деякі українські власні назви з літерою ґ (підтримують 41 %, не підтримують 53 %).
  • Єдина пропозиція проекту правопису, що була підтримана учасниками опитування зі значною перевагою (74 %), — написання з великої букви назв, пов'язаних з релігією, що є розширенням положень чинного правопису.
  • На питання про те, чи потрібна реформа правопису, відповіді «за» і «проти» також розділилися приблизно порівну. Вважають, що реформа потрібна, загалом 51 %; з них лише 22 % відповіли, що потрібна негайно, 29 % вважають, що потрібна, але не на часі. Майже половина учасників опитування відповіли, що реформа правопису не потрібна — 47 %.
  • Учасники веб-опитування територіально представляють усю Україну зі значною перевагою киян (27 %) і помітно зменшеним представництвом східних (11 %) та південних (10 %) регіонів, охоплено всі вікові й освітні прошарки.

Регіональний розподіл не виявляє суттєво відмінного ставлення до питань. Респонденти Західного регіону демонструють дещо більшу підтримку написання пів окремо (підтримують 50 %, не підтримують 46 %). Респонденти Заходу й Півночі більше прихильні до пропозиції неподвоєння к в іншомовних власних назвах (підтримують 51 %, не підтримують 44 %). Учасники опитування із Західного регіону та Києва більше, ніж інші, підтримують варіантність закінчення — и (підтримують 36 % і 30 %, відповідно, не підтримують — 61 % і 65 %). Респонденти з Центрального регіону та Півдня найменше з усіх підтримують пропозицію не писати вставний йот (не підтримують 53 %, пітримують 44 %). Респонденти з Києва й Західного регіону демонструють дещо більшу прихильність до літери ґ у власних назвах як іншомовного походження, так і українських. Нарешті, респонденти з Києва найменш прихильні до пропозиції писати з великої букви назви, пов'язані з релігією (тільки 60 % підтримують при показнику загальної підтримки 74 %).

Освітній розподіл виявив помітно відмінне від інших ставлення респондентів з науковим ступенем до більшості питань. Зокрема, пропозицію варіантності написання слів грецького походження (міф-міт) підтримують 33 % учасників з науковим ступенем при загальному показнику 21 %. Такі учасники дещо прихильніше ставляться до варіантного закінчення — и (37 % підтримки при загальному показнику 26 %), а також до передачі українських власних назв з літерою ґ (51 % підтримки при загальному показнику 41 %). Дещо прихильніші вони й до варіантів з початковим и- (29 % підтримки при загальному 23 %). Разом з тим, учасники з науковим ступенем висловили найменшу прихильність до написання з великої букви релігійних слів (63 % підтримки при загальному показнику 74 %).

Розподіл за віком продемонстрував дещо більшу прихильність респондентів віком 55-64 та понад 65 років до пропозиції замінити проект на проєкт (23 та 20 % відповідно проти 15 % загалом). Помітно відрізняється від інших груп відповідь учасників 65 років і більше на питання про пропозицію не писати вставний йот (63 % не підтримують проти показника 47 % загалом). Учасники віком 55-64 роки виявили найбільшу прихильність до пропозиції писати з великої букви назви, пов'язані з релігією (83 % проти 74 % загалом).

Думка науковців[ред. | ред. код]

Щодо проекту[ред. | ред. код]

  • доктор філологічних наук Ірина Фаріон написала: «давно назрілі пропозиції, що пов'язані з демосковізацією та десовєтизацією українського правопису, мають половинчастий характер через варіянтне вживання (інший / инший, Гегель / Геґель, аудиторія / авдиторія, ефір / етер, вікенд / Уельс, Вайнрайх / Гейне, Сідней / Сирія, бюст / б'ю, в кіно / в пальті, незалежності / незалежности), а деякі так і зостаються в радянсько-московській версії (матеріальний, імені — р. в. одн.). Позитивні новації (чи радше повернення позитиву) — це маленькі напів сміливі кроки, що, здається, і самих авторів змін налякали (проєкт, дієреза, рієлтор; -ай замість -ей в німецьких запозиченнях; трактування активних дієприкметників; розширення сфери кличного відмінка). Проте варіянтність — це, без сумніву, набагато краще ніж і далі питомій формі залишатися за бортом кодифікації»[22].
  • доктор філософських наук Арсен Зінченко: «Україні потрібно було вже давно повернутися до своїх питомих засад в усіх царинах життя […] Я свої книжки давно вже пишу модернізованим варіантом правопису 1927 року»[23][24].
  • кандидат філологічних наук Аліна Акуленко відзначає незрозумілість та двоякість деяких положень: «Людині не потрібно два слова або дві форми одного слова на позначення того чи іншого предмету або ж явища, тож коли ми отримуємо два варіанти чогось, наш мозок спрацьовує: „Навіщо мені два варіанти? Навіщо щось вчити, якщо можна по-різному? Я буду користуватись лише одним варіантом!“»[25].
  • кандидат філологічних наук​ Олена Бросаліна схвалює зміни: «Мені дуже сподобалося, що дуже мудре рішення ухвалили: дозволити паралельне вживання. Прихильники зможуть себе вільно почувати, а не прихильники зможуть зорієнтуватися, відчути смак нових слів, нових форм»[26].
  • кандидат філологічних наук Юрій Шевчук уважає, що реформа все ще залишає українську мову в полі зросійщення: «проект фактично продовжує совєтську політику розхитування української мови зсередини, уподібнення її до російської не у всьому, але за цілою низкою важливих моментів. Проєкт надто часто виявляє свою проросійську сутність»[27].

Щодо пропозицій[28][ред. | ред. код]

  • Доктор філологічних наук Віталій Русанівський (Стосунок «Проєкту» до реального українського правопису. «Мовознавство», 2002, № 6, стор. 92-98): «Реформатори пропонують уживати як паралельні форми ефір і етер, кафедра і катедра, але нічого не кажуть про те, як бути з методом і бібліотекою, дискотекою і просто текою»; «Якщо у згоді з чинним правописом пишемо півлітра — півлітровий, піввідра — піввідерний, півкілометра — півкілометровий, півлітра — півлітровий (і півлітрівка), то з уведенням нового правила, по-перше, зникає ця гармонія (пів літра, але півлітровий, пів відра, але піввідерний і под.), по-друге, виникає контроверза між іменниками, в яких пів- відіграє роль префіксоїда, і словосполученнями з пів у значенні половина: півсотня — пів сотні, півтонна — пів тонни (тони?). Отже, те, що сьогодні підпадає під правило, стане винятком, і навпаки».
  • професор Гарвардського та Колумбійського університетів Юрій Шевельов (Про критерії в питаннях українського офіційного правопису / Ю. Шевельов. Вибрані праці: У 2 кн. К., 2008. Кн. 1. Мовознавство. С. 498—510): «…у передачі грецького й західноєвропейського θ/th і η/е не є завданням правопису усунути непослідовність між, скажімо, бібліотека і Афіни».
  • доктор філософських наук Мирослав Попович (Наше і не наше // Критика, 2002/11 (61). С. 21-22): «Реформування як спосіб зберегти минуле, викохати історичні традиції — це безглуздя. Минуле можна тільки враховувати — тією чи іншою мірою, по-консервативному чи по-ліберальному. В реформуванні повинні бути ясно виражені цілі й прагнення, що мають реалізуватися в майбутньому. Це й є національний інтерес. Поки він не визначений експліцитно, не може бути й мови про часткові чи кардинальні зміни».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. МОН пропонує для громадського обговорення проект нової редакції Українського правопису // Міністерство освіти і науки України, 15 серпня 2018 року.
  2. «Оскільки це питання викликало широкий резонанс, було вирішено продовжити термін громадського обговорення до 1 жовтня.» // Запис на фейсбук-сторінці МОН України, 13 вересня 2018 р.
  3. «Зараз проект оприлюднено для збору думок фахівців та громадськості, його ще не завершено, тому нема чого тут коментувати», — зазначив Пономарів, член комісії. В Україні в урядовій комісії не коментують проект правопису // Deutsche Welle. Україна, 16 серпня 2018 року.
  4. Міносвіти пропонує для громадського обговорення проект нової редакції українського правопису // Zbruc.eu, 15 серпня 2018 року.
  5. Про нову редакцію (проект) українського правопису / ММОН України. 20 серпня 2018 року
  6. Звіт про результати публічного громадського обговоренння та електронних консультацій з громадськістю проекту нової редакції Українського правопису / Сайт МОН. МОН пропонує для громадського обговорення... Звіт за результатами громадського обговорення. — На сторінку заднім числом додано посилання на файл pravopis.docx. — 9 листопада 2018 року.
  7. «Завершуючи розгляд питання, було одноголосно прийнято рішення в цілому схвалити проект нової редакції правопису, доопрацювавши згідно з обговоренням, і визнати завершення роботи над ним одним із пріоритетних завдань вітчизняної лінгвістичної науки. Потім передати проект до Міністерства освіти і науки України з подальшим поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України.» — Президія НАН України розглянула / Сайт НАН України. — 24 жовтня 2018 р.
  8. http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/416-2015-п
  9. «У прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами…», «У запозиченнях із давньогрецької мови, що мають стійку традицію передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау, допускаються орфографічні варіанти…» Український правопис, Українська національна комісія з питань правопису, 2018. http://web.archive.org/web/20180816171130/https://mon.gov.ua/storage/app/media/gromadske-obgovorennya/2018/08/15/novoi-redaktsii-pravopisu.pdf проекту].
  10. «Невідмінюваний числівник пів зі значенням „половина“ з наступним іменником — загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо…» Український правопис, Українська національна комісія з питань правопису, 2018. Текст проекту.
  11. а б «Звук [j] звичайно передаємо відповідно до вимови іншомовного слова буквою й, а в складі звукосполучень [je], [ji], [ju], [ja] буквами є, ї, ю, я…» Український правопис, Українська національна комісія з питань правопису, 2018. Текст проекту.
  12. «У художніх текстах іменники на — ть після приголосного, а також слова кров, любов, осінь, сіль, Русь, Білорусь можуть набувати як варіант закінчення — и…» Український правопис, Українська національна комісія з питань правопису, 2018. Текст проекту.
  13. «Деякі питомі українські і давно засвоєні слова перед приголосними н та р мають варіанти з голосним и відповідно до вимови…» Український правопис, Українська національна комісія з питань правопису, 2018. Текст проекту.
  14. Правопис префіксів, Український правопис, Українська національна комісія з питань правопису, 2018. Текст проекту.
  15. Буквені позначення деяких приголосних звуків, Чергування прийменників (префіксів) У та В, Український правопис, Українська національна комісія з питань правопису, 2018. Текст проекту.
  16. «Разом пишемо […] г) слова з першим іншомовним компонентом анти-, контр-, віце-, екс-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-» Український правопис, Українська національна комісія з питань правопису, 2018. Текст проекту.
  17. Вживання Великої Букви (Літери), Український правопис, Українська національна комісія з питань правопису, 2018. Текст проекту.
  18. Відмінювання слів іншомовного походження, Особливості відмінювання власних назв іншомовного походження, Український правопис, Українська національна комісія з питань правопису, 2018. Текст проекту.
  19. «д) тюркські, вірменські та інші особові назви з компонентами бей, заде, мелік, огли й под., що вказують на соціальний стан, родинні стосунки: Ізмаїлбе́й, Турсунзаде́, Керогли́…»
  20. «г) східні (арабські, тюркські та ін.) особові назви з початковою або кінцевою складовою частиною, що вказує на соціальний стан, родинні стосунки тощо, а також зі службовими словами: Керим-ага́, Ізмаїˊл-бе́й, Турсу́н-заде́, Кер-огли́, Осма́н-паша́, Мірза́-ха́н (але Чінгізха́н), Чі́о-Чі́о-са́н, Нур-ед-Ди́н, Абд-аль-Кери́м.»
  21. РЕЗУЛЬТАТИ ОПИТУВАННЯ ПРО ПРОЕКТ ПРАВОПИСУ (PDF). Ізборник. 
  22. Проєкт правопису 2018 — дитя компромісу: і вашим, і нашим (3 вересня 2018, blogs.pravda.com.ua)
  23. Арсен Зінченко: "Досі ми користуємося "сталінським правописом" (Українське радіо, 20.08.2018)
  24. http://www.nrcu.gov.ua/schedule/play-archive.html?periodItemID=2029079
  25. Український правопис і зміни: хто кого переможе? (Радіо Свобода, 31 серпня 2018)
  26. Новий проект Українського правопису: основні зміни та думки експертів (Радіо Свобода, 22 серпня 2018)
  27. Кілька посутніх зауваг щодо нового проєкту українського правопису (Радіо Свобода, 30 серпня 2018)
  28. вони пропонувались до попередніх редакцій

Тексти проекту[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]