Проект правопису 2018 року

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Прое́кт право́пису 2018 ро́ку — проект редакції українського правопису, підготовлений Українською національною комісією з питань правопису в складі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. Варіант проекту, зверстаний в електронному вигляді на 216 сторінках, був винесений Міністерством освіти і науки України на сайті для громадського обговорення, що триватиме з 15 серпня до 15 вересня 2018 року[1]. 13 вересня термін громадського обговорення був продовжений до 1 жовтня[2]. Робота над документом триватиме щонайменше до кінця року; члени комісії відмовляються від коментарів[3]. Утім, Максим Стріха, співголова комісії, поділився інформацією, що проект ухвалено одноголосно[4].

Правописна комісія заявила, що «повертає до життя низку особливостей „харківського“ правопису, поновлення яких має наукове підґрунтя. Беззастережно поділяючи думку про злочинний характер репресивних дій тоталітарного режиму щодо „харківського“ правопису і його творців, правописна комісія не може знехтувати тим, що мова народу розвивається разом з його історією і мовна практика українців 1930-х — 2010-х років також є частиною української орфографічної традиції» і «попри тривалі й напружені дискусії […] підсумкове голосування щодо проекту нової редакції українського правопису було одностайним»[5].

Склад комісії[ред. | ред. код]

Склад Української національної комісії з питань правопису затверджено постановою КМУ від 17 червня 2015 р. № 416 «Про затвердження нового складу Української національної комісії з питань правопису». До неї ввійшли[6]:

  • Стріха Максим Віталійович — заступник Міністра освіти і науки, співголова Комісії
  • Пирожков Сергій Іванович — віце-президент Національної академії наук, академік Національної академії наук, співголова Комісії (за згодою)
  • Гриценко Павло Юхимович — директор Інституту української мови Національної академії наук, професор, доктор філологічних наук, заступник співголови Комісії (за згодою)
  • Скляренко Віталій Григорович — директор Інституту мовознавства імені О. О. Потебні Національної академії наук, академік Національної академії наук, заступник співголови Комісії (за згодою)
  • Шевченко Лариса Леонідівна — завідувач відділу лінгвістики Українського мовно-інформаційного фонду Національної академії наук, кандидат філологічних наук, секретар Комісії (за згодою)
  • Ажнюк Богдан Миколайович — завідувач відділу мов України Інституту мовознавства імені О. О. Потебні Національної академії наук, професор, доктор філологічних наук (за згодою)
  • Гнатюк Лідія Павлівна — професор кафедри історії та стилістики української мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор філологічних наук (за згодою)
  • Голубовська Ірина Олександрівна — завідувач кафедри загального мовознавства та класичної філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор, доктор філологічних наук (за згодою)
  • Городенська Катерина Григорівна — завідувач відділу граматики української мови Інституту української мови Національної академії наук, професор, доктор філологічних наук (за згодою)
  • Єрмоленко Світлана Яківна — завідувач відділу стилістики та культури мови Інституту української мови Національної академії наук, член-кореспондент Національної академії наук (за згодою)
  • Загнітко Анатолій Панасович — завідувач відділу інформатики Українського мовно-інформаційного фонду Національної академії наук, член-кореспондент Національної академії наук (за згодою)
  • Калашник Володимир Семенович — професор кафедри української мови Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, доктор філологічних наук (за згодою)
  • Ковалевська Тетяна Юріївна — завідувач кафедри української мови філологічного факультету Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, професор, доктор філологічних наук (за згодою)
  • Лучик Василь Вікторович — завідувач кафедри загального та слов'янського мовознавства Національного університету «Києво-Могилянська академія», професор, доктор філологічних наук (за згодою)
  • Лучканин Сергій Мирославович — доцент кафедри загального мовознавства та класичної філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор філологічних наук (за згодою)
  • Масенко Лариса Терентіївна — професор кафедри української мови Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктор філологічних наук (за згодою)
  • Мовчан Павло Михайлович — голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, заслужений діяч мистецтв України (за згодою)
  • Півторак Григорій Петрович — завідувач відділу загальнославістичної проблематики і східнослов'янських мов Інституту мовознавства імені О. О. Потебні Національної академії наук, академік Національної академії наук (за згодою)
  • Пономарів Олександр Данилович — професор кафедри мови та стилістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор філологічних наук (за згодою)
  • Попова Ірина Степанівна — декан факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, професор, доктор філологічних наук (за згодою)
  • Скаб Мар'ян Стефанович — завідувач кафедри історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, професор, доктор філологічних наук (за згодою)
  • Тараненко Олександр Онисимович — провідний науковий співробітник Інституту мовознавства імені О. О. Потебні Національної академії наук, професор, доктор філологічних наук (за згодою)
  • Чередниченко Олександр Іванович — професор кафедри теорії та практики перекладу з романських мов імені Миколи Зерова Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор філологічних наук (за згодою)
  • Чернюх Богдан Васильович — завідувач кафедри класичної філології Львівського національного університету імені Івана Франка, доцент, кандидат філологічних наук (за згодою)
  • Широков Володимир Анатолійович — директор Українського мовно-інформаційного фонду Національної академії наук, академік Національної академії наук (за згодою)

Деякі пункти[ред. | ред. код]

Суть Чинний правопис Проект
И на початку слова На початку слова пишеться і, а не и: ім'я́, інди́к, і́ній, і́нколи, і́ноді, і́нший, існува́ти, і́стина Деякі питомі українські і давно засвоєні слова перед приголосними н та р мають варіанти з голосним и відповідно до вимови: інди́к (инди́к), індича́ (индича́), індиченя́ (индиченя́), інди́чий (инди́чий), інди́чина (инди́чина), інди́читися (инди́читися), інди́чка (инди́чка), и́рій (= ви́рій), і́род (и́род) (дуже жорстока людина) та ін.

И пишемо на початку окремих вигуків (ич!), часток (ич який хитрий), дієслів (и́кати, икну́ти, ика́тися, икну́тися) та похідних від них іменників (и́кавка, и́кавочка).

И на початку слова буває в деяких загальних і власних назвах із тюркських та інших мов згідно з його вимовою в цих мовах: ийбен, ир, ич-оба́, Кім Чен Ин

Уживання літери ґ в українських топонімах і прізвищах …у прізвищах Ґалаґа́н, Ґудзь і под. …у власних назвах – топонімах України: Ґорґа́ни (гірський масив у Бескидах), Ґоро́нда, У́ґля (села на Закарпатті), у прізвищах українців: Ґалаґа́н, Ґалято́вський, Ґе́ник, Ґерза́нич, Ґерда́н, Ґжи́цький, Ґи́ґа, Ґо́ґа, Ґо́йдич, Ґо́нта, Ґри́ґа, Ґудзь, Ґу́ла, Лома́ґа.
Уточнення чергування прийменників (префіксів) У та В У вживається для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:


б) На початку речення перед приголосним: У присмерку літають ластівки так низько (Павличко); Увійшли до хати; У лісі стояв гамір, пахло квітами..

Прийменник у між словами та префікс у- на початку слів уживають у таких позиціях:


б) на початку речення або слова перед приголосним: У лісі пахло квітами; Угорі яскраво сяяло сонце; Унаслідок зливи пошкоджені дороги.

Примітка. У цій позиції може бути вжитий також прийменник в та префікс в-, оскільки він позначає нескладотворчий ў: В лісі пахло квітами; Вгорі яскраво сяяло сонце; Внаслідок зливи пошкоджені дороги.

Правило вживання в перед абревіатурою, у назві першої букви якої вимовляють голосний, а також після скорочених слів Щоб уникнути збігу голосних, в українській мові вживають прийменник в між словами та префікс в- на початку слів у таких позиціях:


в) перед абревіатурою, у назві першої букви якої вимовляють голосний: В НБУ (В ен бе у), В МВФ (В ем ве еф);
г) після скороченого слова на приголосний, яке вимовляють повністю з кінцевим голосним: 1990 р. в місті сталася незвичайна подія;

усунено розгляд суфікса -чик (-щик) Суфікси -ик, -ник, -івник, -чик (-щик) пишемо з и: брати́к, ву́злик, передови́к; гірни́к, кулеме́тник; газівни́к, працівни́к; хло́пчик, пра́порщик В українських суфіксах -ик, -ник / -івник, -льник пишемо и: бра́тик, ву́злик, коля́дник, мрі́йник, лі́рник, газівни́к, наста́вник, працівни́к, верста́льник, уболіва́льник
розширення списку префіксів, слова з якими пишуться разом авіа-, авто-, агро-, біо-, вело-, водо-, газо-, геліо-, гео-, гідро-, екзо-, екстра-, електро-, зоо-, ізо-, квазі-, кіно-, космо-, лже-, макро-, мета-, метео-, мікро-, мілі-, моно-, мото-, нео-, палео-, псевдо-, радіо-, рентгено-, соціо-, стерео-, супер-, теле-, термо-, турбо-, фоно-, фото- й под. абро-, авіа-, авто- («само», «автоматичний»), агро-, аеро-, аква-, алко-, арт-, астро-, аудіо-, біо-, боди-, боді- (перед голосним), веб-, геліо-, гео-, гідро-, дендро-, екзо-, еко-, економ-, етно-, євро-, зоо-, ізо-, іно-, квазі-, кібер-, мета-, метео-, моно-, мото-, нарко-, нео-, онко-, палео-, пан-, пара-, поп-, прес-, псевдо-, соціо-, теле-, фіто-, фолк- (фольк-), фоно- та ін.

Примітка. Якщо такі іншомовні компоненти приєднані до власного імені, то їх пишемо з дефісом: пан-Єврóпа, псéвдо-Фáуст.

зміна написання деяких складних іменників Через дефіс пишуться:


б) іменники, що означають державні посади, військові, наукові звання: генера́л-лейтена́нт, контр-адміра́л, прем’є́р-мініĭстр, у́нтер-офіце́р, член-кореспонде́нт, штабс-капіта́н;

2) Складні іменники з першою складовою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міді-, міні-, обер-: екс-чемпіо́н, лейб-ме́дик, ма́ксі-спідни́ця, мі́ні-футбо́л, о́бер-ма́йстер.

Разом пишемо:


в) слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний (дуже високий або слабкий) вияв чого-небудь: макро-, мікро-, нано-, максі-, міді-, міні-, мульти-, полі-, архі-, екстра-, гіпер-, супер-, ультра-, топ-, бліц-: макромолéкула, макроеконóміка, макроелемéнт, мікроорганíзми, мікрохвúлі, мікрочастúнка, наночастúнки, максіóдяг, мідіóдяг, мініблóк, мінідúск, мінікомп’ю́тер, мультимільйонéр, мультивéктор, полісахарúди, полімотивáція, архішахрáй, архіскладнúй, екстраклáс, гіперзвýк, гіпермáркет, супермáркет, супермодéль, супермóдний, ультразвýк, ультрамóдний, топмéнеджер, топмодéль, бліцновúни, бліцопúтування.
г) слова з першим іншомовним компонентом анти-, контр-, віце-, екс-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-: антивíрус, контрудáр, віцепрем’є́р, віцекóнсул, ексчемпіо́н, ексмінíстр, експрезидéнт, лейбгвардíєць, лейбме́дик, оберма́йстер, оберофіцéр, оберлейтенáнт, оберпрокурóр, штабскапіта́н, унтерофіце́р, але за традицією контр-адмірáл.

правопис складних слів Через дефіс пишуться:

д) Звуки в словах, що вимовляються протяжно: По-о-дай, а то во-о-ни наморились уже й та-а-к біля мене (А. Тесленко); По-о-лк, стій!

уточнення числівниково-літерних найменувань класів, будинків, корпусів, поштових відділень тощо Через дефіс пишуться:

є) Літерні найменування паралельних класів у школах: 7-А, 10-В.

Через дефіс пишуться:

д) числівниково-літерні найменування класів, будинків, корпусів, поштових відділень тощо: 7-А клас, 10-В клас, будúнок № 28-Г, кóрпус 3-А; Кúїв-1;

зміна правила написання пів із іменниками Разом пишуться

е) Складні іменники з першою частиною пів-, напів-, полу-: піва́ркуша, півгоди́ни, півдю́жини, півкарбо́ванця, півко́ло, півмі́сяць, півогірка́, пів’я́блука, напівавтома́т, напівсо́н; полу́кіпок, полу́мисок.

Примітка. Перед іменниками — власними назвами пів- пишеться через дефіс: пів-Євро́пи, пів-Ки́єва.

Примітка. Невідмінюваний числівник пів зі значенням “половина” з наступним іменником — загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо: пів áркуша, пів годúни, пів відрá, пів мíста, пів огіркá, пів óстрова, пів я́блука, пів я́щика, пів я́ми, пів Єврóпи, пів Кúєва, пів Украї́ни. Якщо ж пів з наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: півáркуш, пíвдень, півзáхист, півкóло, півкýля, півмі́сяць, півóберт, півовáл, півóстрів.

У проекті запропоновано допускати варіанти при передачі запозичень з грецької мови, усталених з літерою ф (міф і міт, ефір і етер, Афіни і Атени); впровадити до усталених варіантів передачі назв з au через ау варіанти з ав (пауза і павза, аудієнція і авдієнція); допустити варіантність написання імен і прізвищ з літерою ґ (Гегель і Геґель, Гаусс і Ґаусс)[7]; відокремити числівник пів (пів аркуша, пів Києва, пів яблука)[8]; не писати у власних і загальних назвах вставний звук [j] (фоє, Гоя, Шантії замість чинної норми фойє, Гойя, Шантійї)[9]; у художніх текстах допустити варіантність закінчень родового відмінка (радості й радости, Русі й Руси)[10]; змінити іменник проект та похідні на проєкт[9], ікавка на икавка; упровадити варіантність передачі вигуків та іменників з початковою літерою и- (індик та индик)[11]. Серед численних пропозицій проект також пропонує зміни в чергуванні префіксів і прийменників у — в, з — із[12][13], написанні слів з дефіcом (оберлейтенант замість обер-лейтенант)[14], пропонує впорядкування вживання великої букви в релігійних назвах (Бог, Трійця) та технічних виробів (автомобіль «запорожець»)[15]; доповнює правила невідмінюваних назв (Дюма, Дерріда) тощо[16]; складні іменники з першою складовою частиною віце-, екс-, лейб-, максі-, міді-, міні-, обер- запропоновано писати разом (віцепрем'єр, ексчемпіон), а не через дефіс.

Сам текст містить численні помилки. Дуже характерним є приклад з «огли». У розділі «Складні і складені особові імена та прізвища й похідні від них» в одній частині згадується про написання «огли» разом з ім'ям з прикладом Керогли[17], але через кілька абзаців у тій же частині правопису «огли» пропонується писати через дефіс — Кер-огли[18]. Така сама проблема з Турсунзаде та Турсун-заде, Ізмаїлбей та Ізмаїл-бей. Також відсутня визначеність у відмінюванні цих слів — «огли» наведено у розділі «Невідмінювані іменники іншомовного походження», але надано відмінювання у примітках до розділу «Особливості відмінювання власних назв іншомовного походження» (в останньому випадку «огли» записано окремо, що суперечить обом наведеним вище розділам).

Громадська думка[ред. | ред. код]

Опитування сайту «Ізборник»[ред. | ред. код]

Веб-опитування проведено сайтом «Ізборник» з 16 серпня по 7 вересня 2018 року. Відкриту онлайн-анкету заповнили 3183 респондентів.[19]

При проведенні опитування не ставилася мета одержати репрезентативну вибірку, оскільки, з огляду на спеціальний характер питань, визначити генеральну сукупність можна тільки в політичний спосіб.

  • Найменш підтриманою пропозицією проекту правопису виявилася пропозиція зміни іменника «проект» на «проєкт». Лише 15 % учасників опитування схвалюють таку зміну. Більшість же опитаних (82 %) відповіли, що змінювати не потрібно.
  • Серед найбільш непідтриманих опинилися пропозиції впровадити варіантність до правил про передачу грецьких назв зі звуком [θ] (міф-міт) — не підтримують 77 % учасників; 76 % не підтримують варіантність назв з ау (фауна-фавна); 75 % не підтримують варіантність назв з початковим и- (індик-индик); 71 % не підтримують варіантність закінчення — и (радості-радости) в художніх текстах. Також 62 % респондентів не підтримують пропозицію розширити правило «дев'ятки» для географічних назв з д, т (Титикака).
  • Голоси учасників веб-опитування розділилися приблизно порівну для пропозиції змінити правила написання пів з іменником (підтримують 43 %, не підтримують 53 %), для скасування подвоєння літери к в деяких власних назвах (підтримують 46 %, не підтримують 49 %), для пропозиції не писати вставний йот (підтримують 49 %, не підтримують 47 %), для пропозиції передавати двома способами іншомовні власні назви зі звуком [g] (підтримують 50 %, не підтримують 46 %) і деякі українські власні назви з літерою ґ (підтримують 41 %, не підтримують 53 %).
  • Єдина пропозиція проекту правопису, що була підтримана учасниками опитування зі значною перевагою (74 %), — написання з великої букви назв, пов'язаних з релігією, що є розширенням положень чинного правопису.
  • На питання про те, чи потрібна реформа правопису, відповіді «за» і «проти» також розділилися приблизно порівну. Вважають, що реформа потрібна, загалом 51 %; з них лише 22 % відповіли, що потрібна негайно, 29 % вважають, що потрібна, але не на часі. Майже половина учасників опитування відповіли, що реформа правопису не потрібна — 47 %.
  • Учасники веб-опитування територіально представляють усю Україну зі значною перевагою киян (27 %) і помітно зменшеним представництвом східних (11 %) та південних (10 %) регіонів, охоплено всі вікові й освітні прошарки.

Регіональний розподіл не виявляє суттєво відмінного ставлення до питань. Респонденти Західного регіону демонструють дещо більшу підтримку написання пів окремо (підтримують 50 %, не підтримують 46 %). Респонденти Заходу й Півночі більше прихильні до пропозиції неподвоєння к в іншомовних власних назвах (підтримують 51 %, не підтримують 44 %). Учасники опитування із Західного регіону та Києва більше, ніж інші, підтримують варіантність закінчення — и (підтримують 36 % і 30 %, відповідно, не підтримують — 61 % і 65 %). Респонденти з Центрального регіону та Півдня найменше з усіх підтримують пропозицію не писати вставний йот (не підтримують 53 %, пітримують 44 %). Респонденти з Києва й Західного регіону демонструють дещо більшу прихильність до літери ґ у власних назвах як іншомовного походження, так і українських. Нарешті, респонденти з Києва найменш прихильні до пропозиції писати з великої букви назви, пов'язані з релігією (тільки 60 % підтримують при показнику загальної підтримки 74 %).

Освітній розподіл виявив помітно відмінне від інших ставлення респондентів з науковим ступенем до більшості питань. Зокрема, пропозицію варіантності написання слів грецького походження (міф-міт) підтримують 33 % учасників з науковим ступенем при загальному показнику 21 %. Такі учасники дещо прихильніше ставляться до варіантного закінчення — и (37 % підтримки при загальному показнику 26 %), а також до передачі українських власних назв з літерою ґ (51 % підтримки при загальному показнику 41 %). Дещо прихильніші вони й до варіантів з початковим и- (29 % підтримки при загальному 23 %). Разом з тим, учасники з науковим ступенем висловили найменшу прихильність до написання з великої букви релігійних слів (63 % підтримки при загальному показнику 74 %).

Розподіл за віком продемонстрував дещо більшу прихильність респондентів віком 55-64 та понад 65 років до пропозиції замінити проект на проєкт (23 та 20 % відповідно проти 15 % загалом). Помітно відрізняється від інших груп відповідь учасників 65 років і більше на питання про пропозицію не писати вставний йот (63 % не підтримують проти показника 47 % загалом). Учасники віком 55-64 роки виявили найбільшу прихильність до пропозиції писати з великої букви назви, пов'язані з релігією (83 % проти 74 % загалом).

Думка науковців[ред. | ред. код]

  • Доктор філологічних наук Віталій Русанівський (Стосунок «Проєкту» до реального українського правопису. «Мовознавство», 2002, № 6, стор. 92-98): «Реформатори пропонують уживати як паралельні форми ефір і етер, кафедра і катедра, але нічого не кажуть про те, як бути з методом і бібліотекою, дискотекою і просто текою»; «Якщо у згоді з чинним правописом пишемо півлітра — півлітровий, піввідра — піввідерний, півкілометра — півкілометровий, півлітра — півлітровий (і півлітрівка), то з уведенням нового правила, по-перше, зникає ця гармонія (пів літра, але півлітровий, пів відра, але піввідерний і под.), по-друге, виникає контроверза між іменниками, в яких пів- відіграє роль префіксоїда, і словосполученнями з пів у значенні половина: півсотня — пів сотні, півтонна — пів тонни (тони?). Отже, те, що сьогодні підпадає під правило, стане винятком, і навпаки».
  • доктор філологічних наук Ірина Фаріон написала: «давно назрілі пропозиції, що пов'язані з демосковізацією та десовєтизацією українського правопису, мають половинчастий характер через варіянтне вживання (інший / инший, Гегель / Геґель, аудиторія / авдиторія, ефір / етер, вікенд / Уельс, Вайнрайх / Гейне, Сідней / Сирія, бюст / б'ю, в кіно / в пальті, незалежності / незалежности), а деякі так і зостаються в радянсько-московській версії (матеріальний, імені — р. в. одн.). Позитивні новації (чи радше повернення позитиву) — це маленькі напів сміливі кроки, що, здається, і самих авторів змін налякали (проєкт, дієреза, рієлтор; -ай замість -ей в німецьких запозиченнях; трактування активних дієприкметників; розширення сфери кличного відмінка). Проте варіянтність — це, без сумніву, набагато краще ніж і далі питомій формі залишатися за бортом кодифікації»[20].
  • професор Гарвардського та Колумбійського університетів Юрій Шевельов (Про критерії в питаннях українського офіційного правопису / Ю. Шевельов. Вибрані праці: У 2 кн. К., 2008. Кн. 1. Мовознавство. С. 498—510): «…у передачі грецького й західноєвропейського θ/th і η/е не є завданням правопису усунути непослідовність між, скажімо, бібліотека і Афіни».
  • доктор філософських наук Арсен Зінченко: «Україні потрібно було вже давно повернутися до своїх питомих засад в усіх царинах життя […] Я свої книжки давно вже пишу модернізованим варіантом правопису 1927 року»[21][22].
  • доктор філософських наук Мирослав Попович (Наше і не наше // Критика, 2002/11 (61). С. 21-22): «Реформування як спосіб зберегти минуле, викохати історичні традиції — це безглуздя. Минуле можна тільки враховувати — тією чи іншою мірою, по-консервативному чи по-ліберальному. В реформуванні повинні бути ясно виражені цілі й прагнення, що мають реалізуватися в майбутньому. Це й є національний інтерес. Поки він не визначений експліцитно, не може бути й мови про часткові чи кардинальні зміни».
  • кандидат філологічних наук Аліна Акуленко відзначає незрозумілість та двоякість деяких положень: «Людині не потрібно два слова або дві форми одного слова на позначення того чи іншого предмету або ж явища, тож коли ми отримуємо два варіанти чогось, наш мозок спрацьовує: „Навіщо мені два варіанти? Навіщо щось вчити, якщо можна по-різному? Я буду користуватись лише одним варіантом!“»[23].
  • кандидат філологічних наук​ Олена Бросаліна схвалює зміни: «Мені дуже сподобалося, що дуже мудре рішення ухвалили: дозволити паралельне вживання. Прихильники зможуть себе вільно почувати, а не прихильники зможуть зорієнтуватися, відчути смак нових слів, нових форм»[24].
  • кандидат філологічних наук Юрій Шевчук уважає, що реформа все ще залишає українську мову в полі зросійщення: «проект фактично продовжує совєтську політику розхитування української мови зсередини, уподібнення її до російської не у всьому, але за цілою низкою важливих моментів. Проєкт надто часто виявляє свою проросійську сутність»[25].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. МОН пропонує для громадського обговорення проект нової редакції Українського правопису // Міністерство освіти і науки України, 15 серпня 2018 року.
  2. «Оскільки це питання викликало широкий резонанс, було вирішено продовжити термін громадського обговорення до 1 жовтня.» // Запис на фейсбук-сторінці МОН України, 13 вересня 2018 р.
  3. «Зараз проект оприлюднено для збору думок фахівців та громадськості, його ще не завершено, тому нема чого тут коментувати», — зазначив Пономарів, член комісії. В Україні в урядовій комісії не коментують проект правопису // Deutsche Welle. Україна, 16 серпня 2018 року.
  4. Міносвіти пропонує для громадського обговорення проект нової редакції українського правопису // Zbruc.eu, 15 серпня 2018 року.
  5. Про нову редакцію (проект) українського правопису / ММОН України. 20 серпня 2018 року
  6. http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/416-2015-п
  7. «У прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами…», «У запозиченнях із давньогрецької мови, що мають стійку традицію передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау, допускаються орфографічні варіанти…» Український правопис, Українська національна комісія з питань правопису, 2018. http://web.archive.org/web/20180816171130/https://mon.gov.ua/storage/app/media/gromadske-obgovorennya/2018/08/15/novoi-redaktsii-pravopisu.pdf проекту].
  8. «Невідмінюваний числівник пів зі значенням „половина“ з наступним іменником — загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо…» Український правопис, Українська національна комісія з питань правопису, 2018. Текст проекту.
  9. а б «Звук [j] звичайно передаємо відповідно до вимови іншомовного слова буквою й, а в складі звукосполучень [je], [ji], [ju], [ja] буквами є, ї, ю, я…» Український правопис, Українська національна комісія з питань правопису, 2018. Текст проекту.
  10. «У художніх текстах іменники на — ть після приголосного, а також слова кров, любов, осінь, сіль, Русь, Білорусь можуть набувати як варіант закінчення — и…» Український правопис, Українська національна комісія з питань правопису, 2018. Текст проекту.
  11. «Деякі питомі українські і давно засвоєні слова перед приголосними н та р мають варіанти з голосним и відповідно до вимови…» Український правопис, Українська національна комісія з питань правопису, 2018. Текст проекту.
  12. Правопис префіксів, Український правопис, Українська національна комісія з питань правопису, 2018. Текст проекту.
  13. Буквені позначення деяких приголосних звуків, Чергування прийменників (префіксів) У та В, Український правопис, Українська національна комісія з питань правопису, 2018. Текст проекту.
  14. «Разом пишемо […] г) слова з першим іншомовним компонентом анти-, контр-, віце-, екс-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-» Український правопис, Українська національна комісія з питань правопису, 2018. Текст проекту.
  15. Вживання Великої Букви (Літери), Український правопис, Українська національна комісія з питань правопису, 2018. Текст проекту.
  16. Відмінювання слів іншомовного походження, Особливості відмінювання власних назв іншомовного походження, Український правопис, Українська національна комісія з питань правопису, 2018. Текст проекту.
  17. «д) тюркські, вірменські та інші особові назви з компонентами бей, заде, мелік, огли й под., що вказують на соціальний стан, родинні стосунки: Ізмаїлбе́й, Турсунзаде́, Керогли́…»
  18. «г) східні (арабські, тюркські та ін.) особові назви з початковою або кінцевою складовою частиною, що вказує на соціальний стан, родинні стосунки тощо, а також зі службовими словами: Керим-ага́, Ізмаїˊл-бе́й, Турсу́н-заде́, Кер-огли́, Осма́н-паша́, Мірза́-ха́н (але Чінгізха́н), Чі́о-Чі́о-са́н, Нур-ед-Ди́н, Абд-аль-Кери́м.»
  19. РЕЗУЛЬТАТИ ОПИТУВАННЯ ПРО ПРОЕКТ ПРАВОПИСУ (PDF). Ізборник. 
  20. Проєкт правопису 2018 — дитя компромісу: і вашим, і нашим (3 вересня 2018, blogs.pravda.com.ua)
  21. Арсен Зінченко: "Досі ми користуємося "сталінським правописом" (Українське радіо, 20.08.2018)
  22. http://www.nrcu.gov.ua/schedule/play-archive.html?periodItemID=2029079
  23. Український правопис і зміни: хто кого переможе? (Радіо Свобода, 31 серпня 2018)
  24. Новий проект Українського правопису: основні зміни та думки експертів (Радіо Свобода, 22 серпня 2018)
  25. Кілька посутніх зауваг щодо нового проєкту українського правопису (Радіо Свобода, 30 серпня 2018)

Тексти проекту[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]