Прокопович Петро Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Петро Іванович Прокопович
Petro prokopovich.jpg
Народився 10 липня 1775(1775-07-10)
с. Митченки, Бахмацький район, Чернігівська область
Помер 3 квітня 1850(1850-04-03) (74 роки)
с. Пальчики, Бахмацький район, Чернігівська область
Відомий винахідник рамкового вулика
Діяльність бджоляр

Петро́ Іва́нович Прокопо́вич (* 10 липня 1775, с. Митченки, Бахмацький район, Чернігівська область — † 3 квітня 1850, с. Пальчики, Бахмацький район, Чернігівська область) — український бджоляр, основоположник раціонального бджільництва.

Петро Прокопович на поштовій марці України

Зробив декілька видатних винаходів, які мали велике значення для розвитку світового бджільництва, зокрема перший у світі розбірний рамковий вулик.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в селі Митченки поблизу Батурина в сім'ї дворянина-священика козацького роду.

Навчався у Києво-Могилянській Академії.

Після навчання служив у Переяславському кінно-єгерському полку[1]. З військової служби звільнився 1798 року в ранзі підпоручника.

Пам'ятник Петру Прокоповичу в Івано-Франківську

Після відставки почав займатися бджільництвом на пасіці меншого брата Петра, і до 1808 року вже мав 580 вуликів.

Вивчав біологію бджолиної сім'ї, вдосконалював методи бджільництва.

1814 — створив перший у світі розбірний рамковий вулик. У ньому винахідник вперше виділив рамку в самостійну частину бджолиного житла. Завдяки цьому стало можливим вільно оглянути бджолину сім'ю й активно впливати на хід її розвитку. Вулик Прокоповича дозволив вилучати мед, не винищуючи димом бджіл, як це практикувалося в ті часи. Нині рамкою оперують мільйони пасічників у світі.

Ще один визначний винахід Прокоповича — дерев'яна перегородка з отворами, через які проходять тільки робочі бджоли, що дає можливість отримувати чистий мед у рамках.

Усвідомлюючи важливість свого відкриття, Прокопович створив першу в Російській імперії та єдину тоді в Європі школу пасічників. Спершу вона містилася в рідному селі пасічника — Митченках Конотопського повіту Чернігівщини, а з 1830 року — на хуторі Пальчики, купленому спеціально для цієї мети[1]. За 53 роки існування школи з неї вийшло понад 700 кваліфікованих пасічників. В 1843 році цю школу відвідав Т. Г. Шевченко.[2]

1839 — мав майже 3 тисячі бджолосімей, які приносили господарю до 20 тис. крб щорічного прибутку[1]. Згодом його пасіка стала найбільшою в світі — вона нараховувала 10 000 бджолосімей.

Був дійсним членом Московського товариства сільського господарства.

Пасіку Прокоповича відвідав навіть імператор Микола I, після чого було укладено угоду про постійні поставки меду до царського двору.

Дізнавшись, що залізниця Москва—Київ має пройти через його землі, Прокопович надіслав на ім'я імператора прохання «задля збереження чистоти меду» змінити проект, обіцяючи оплатити всі додаткові витрати. Внаслідок цього залізниця замість Глухова і Батурина пролягла через Конотоп і Бахмач.

Натомість прохання Прокоповича «височайше дозволити» влаштувати в Пальчиках друкарню для видання власної книгу «Записки о пчелах» (бджоляр побоювався, що редагування його творів нефахівцями призведе до профанації) зустріло негативну відповідь. Через це твір так і залишився неопублікованим[1].

За своє життя надрукував понад 60 статей в газетах і журналах. Багато з його праць актуальні й сьогодні (наприклад, безмедикаментозний спосіб лікування гнильцю методом перегону бджіл у нове гніздо).

Нагороджений орденом Святого Володимира 4 ст., золотими і срібними медалями.

Доля спадщини Прокоповича та вшанування його пам'яті[ред.ред. код]

Пам'ятник, встановлений на могилі Петра Прокоповича біля с. Пальчики, але викрадений мисливцями за кольоровими металами[3]

Похований у селі Пальчики, де містилася його школа. На могилі нещодавно споруджено пам'ятник, але його викрали мисливці за кольоровими металами.[3]

Бджолярська школа пережила свого засновника на 29 років, але коли 1879 року несподівано помер продовжувач справи великого бджоляра — його син Степан, уряд наклав арешт на шкільне майно, не описавши його. Через це школу фактично було пограбовано — разом зі зрубаними липами та зниклими пасіками загинули рукопис невиданої книги Петра Прокоповича й навіть його портрети. Тому нема впевненості, що на відомому нібито портреті Прокоповича зображений саме він[1].

Найперший і найоригінальніщий пам'ятник бджоляру встановлено 1906 року у Львові. Він точно відтворює винайдений Прокоповичем рамковий вулик. Пам'ятник виготовлено з вапняку й прикрашено бронзовим медальйоном із профілем видатного вченого й роками його життя.

Іменем Прокоповича названо Український інститут бджільництва.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]


Пасіка імені бджоляра Петра Прокоповича в Батурині
Пасіка імені бджоляра Петра Прокоповича в Батурині
Альтанка біля могили Петра Прокоповича