Прокоп Дівіш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прокоп Дівіш
Prokop Diviš
Ім'я при народженні чеськ. Václav Divíšek
Народився 26 березня 1698(1698-03-26)[1][2]
Гелвіковіцеd[2]
Помер 21 грудня 1765(1765-12-21)[1][3][2] (67 років)
Příměticed, Зноймо[1]
Місце проживання Birth house of Prokop Divišd
Діяльність католицький священник, богослов, фізик, натураліст, винахідник, музикант
Alma mater Зальцбурзький університет
Галузь священик, теолог, винахідник
Науковий ступінь доктор теології

CMNS: Прокоп Дівіш у Вікісховищі

Прокоп Дівіш (чеськ. Prokop Diviš), (справжнє ім'я — Вацлав Дівішек) (26 березня 1698(16980326), Гелвіковіце поблизу міста Жамберк, Богемія — 21 грудня 1765, Зноймо) — чеський священик, доктор теології, учений-експериментатор, натураліст, музикант, винахідник, який сконструював блискавичник.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 26 березня 1698 року в невеликій садибі на околиці Жамберка в небагатій родині Ганни та Яна Дівішека, прожив тут зі своєю родиною до 1714 року. Коли батько помер, маленьке господарство перейняв його старший брат Ян. Навчався в церковній латинській школі в південно-чеському місті Зноймо. У 1720 р він вступив в католицький чернечий орден в Лоук біля Зноймо, де отримав нове ім'я Прокоп. У 1726 році Прокоп Дівіш був висвячений в сан священика. У премонстратській школі Дівіш продовжував вивчати філософію і теологію, яку там же згодом сам викладав. У 1773 році він отримав звання доктора теології. З 1736 року служив парафіяльним священиком, пресвітером, а потім пріором в с. Пршімнетіце[cs].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Прокоп Дівіш у вільний від служби час займався природничими науками. Основну увагу приділяв дослідам з електричними явищами, вивчав вплив електрики на рослини і можливості використання в медичній практиці. За допомогою електроенергії він намагався лікувати ревматизм і параліч.

Прокоп Дівіш був ознайомлений з роботами своїх попередників, Франкліна і Михайла Ломоносова. Підтримував зв'язки з європейськими вченими.

Вчений проводив експерименти зі статичною електрикою. Дівіш мав намір створити машину, яка сама буде активно відкачувати електричну енергію з хмар. У ході досліджень він створив перший у світі заземлений громовідвід. Апарат висотою в 42 метрів складався з більш ніж 400 заземлених залізних шпилів.

Захоплюючись музикою, він намагався поєднати науку і музику. В ході експериментів винайшов особливий механізм, що нагадує сучасний електричний струнний музичний інструмент, у якого було 14 клавіатур. Винахідник назвав інструмент назвав «Золотий Дивиш» — ним можна було імітувати звук низки найрізноманітніших музичних інструментів, і навіть людський голос. Інструмент — аналог сучасного синтезатора.[джерело?]

Прокоп Дивиш — автор двох книг. В одній записав подробиці створення і дії громовідводу, а друга- «Чари природи» — присвячена медицині.


Література[ред. | ред. код]

  • Reinhard Breymayer: Bibliographie zu Prokop Diviš. V: Friedrich Christoph Oetinger: Die Lehrtafel der Prinzessin Antonia. Hrsg. von Reinhard Breymayer und Friedrich Häußermann. Teil 2. Anmerkungen. Berlin, New York 1977, 431—453.
  • Luboš Nový (Ed.): Dějiny exaktních věd v českých zemích do konce 19. století. Praha 1961.
  • Reinhard Breymayer: Bibliographie zu Prokop Diviš. V: Friedrich Christoph Oetinger: Die Lehrtafel der Prinzessin Antonia. Hrsg. von Reinhard Breymayer und Friedrich Häußermann. Teil 2. Anmerkungen. Berlin, New York 1977, 431—453
  • Luboš Nový (Ed.): Dějiny exaktních věd v českých zemích do konce 19. století, Praha 1961.
  • Wolfgang Grassl: Culture of Place: An Intellectual Profile of the Premonstratensian Order. Bautz, Nordhausen 2012.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Czech National Authority Database
  2. а б в The Fine Art Archive — 2003.
  3. Dr. Constant v. Wurzbach Diwisch, Procop // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 3. — S. 324.

Посилання[ред. | ред. код]