Пролітаючи над гніздом зозулі (фільм)
Пролітаючи над гніздом зозулі ![]() |
|
---|---|
англ. One Flew Over the Cuckoo's Nest | |
![]() |
|
Жанр | драма |
Режисер | Мілош Форман |
Продюсер | Майкл Дуглас Саул Зейнц |
Сценарист | Бо Голдман Кен Кізі (роман) |
На основі | Політ над гніздом зозулі |
У головних ролях |
Джек Ніколсон Луїза Флетчер Віл Семпсон Бред Дуріф Денні Де Віто Крістофер Ллойд |
Оператор | Гаскел Векслер |
Композитор | Джек Ніцше |
Кінокомпанія | Fantasy Films |
Дистриб'ютор | United Artists |
Тривалість | 133 хв. |
Мова | англійська |
Країна | ![]() |
Рік | 1975 |
Дата виходу | 19 листопада 1975 |
Кошторис | 4,4 млн. $ |
Касові збори | 112 млн. $[1] |
IMDb | ID 0073486 |
Рейтинг | MPAA: R |
Попередній | «Відходжу» |
Наступний | «Волосся» |
Пролітаючи над гніздом зозулі у Вікісховищі?![]() |
«Проліта́ючи над гніздо́м зозу́лі» (англ. One Flew Over the Cuckoo's Nest — дослівно: «Одна полетіла над зозулиним гніздом») — американський культовий фільм Мілоша Формана. Екранізація однойменного роману Кена Кізі (Ken Kesey). Прем'єра відбулася 19 листопада 1975 року. За увесь час існування премії «Оскар» фільм став другим з трьох фільмів, які завоювали її у всіх п'яти головних номінаціях. До цього це вдалося тільки фільму «Це сталося якось вночі» (1934). Після цих двох фільмів лише один зміг повторити дане досягнення — «Мовчання ягнят» (1991). Фільм «Пролітаючи над гніздом зозулі» отримав нагороди як найкращий фільм, за найкращу режисуру, найкращих актора та акторку у головних ролях, найкращий адаптований сценарій, а також завоював 11 номінацій і 28 інших нагород.
Сюжет[ред. • ред. код]
Злочинець Рендл Патрік Макмерфі (Джек Ніколсон) потрапляє до в'язниці на невеликий термін. Щоб відпочити від тюремної праці, він симулює божевілля й потрапляє до психіатричної клініки на обстеження. Вільний духом, оригінальний, з гарячою кров'ю в жилах і гострий на язик бунтар, здається, насолоджується свободою в компанії психів і сподівається провести так увесь залишок свого ув'язнення. Але поступово він розуміє, якими невільними є пацієнти клініки та як їх пригнічує старша медсестра Мілдред Ретчед (Луїза Флетчер), що встановила у відділенні суворий розпорядок і неухильно вимагає його дотримання. Це викликає внутрішній протест у Макмерфі і він починає «лікувати» пацієнтів по-своєму: спочатку він грає з ними в карти й баскетбол, а потім без дозволу вивозить їх катером на риболовлю. Між Ретчед і Макмерфі починається боротьба за думки й серця пацієнтів. Макмерфі дізнається, що багато пацієнтів перебувають у лікарні з власної волі (у той час як він сам — на примусовому лікуванні) й не може з цим змиритися. Він намагається показати їм переваги вільного життя й самостійності. Водночас деспотична сестра Ретчед починає «закручувати гайки» й указувати пацієнтам на їхню нікчемність і залежність. Але Макмерфі поступово бере гору в цій дуелі.
Щоб закріпити свою перемогу, він вирішує влаштувати у відділенні вечірку з алкоголем і дівчатами, а потім утекти. Підкупивши санітара, він проводить у лікарню знайомих дівчат легкої поведінки, які приносять спиртні напої. Гулянка вдалася на славу, але перед самою втечею Рендл просить одну з дівчат покохатися з одним молодим і надзвичайно сором'язливим пацієнтом, (можливо, позбавити його невинності), до якого він відчував особливу прихильність. Тим часом п'яний Макмерфі засинає (хоча вікно з ґратами вже відкрито і залишається лише вилізти назовні), і втеча не вдається. А зранку приходить медсестра Ретчед, і, побачивши всюди хаос і безлад, лютує. Заставши молодого пацієнта з повією, вона починає докоряти йому, знаючи про його психічну нестабільність, погрожуючи розповісти про те, що трапилося, матері пацієнта, яка є її давньою подругою. Він не може знести її докорів, навісніє, санітари ведуть його до окремої палати, де він, залишившись сам, накладає на себе руки. Побачивши це, Макмерфі шаленіє й накидається на Ретчед, щоб її задушити. Його відтягують, визнають агресивним божевільним і піддають лоботомії.
У кінцевій сцені фільму величезний пацієнт-індіанець на прізвисько «Вождь» (Вілл Семпсон), що також планував утекти з головним героєм, зглянувшись над волелюбним Макмерфі, який після «лікування» перетворився на «рослину», вбиває його, задушивши подушкою, а потім сам тікає на волю, здійснивши Макмерфієву мрію.
У ролях[ред. • ред. код]
Актори | Персонажі |
---|---|
Джек Ніколсон | Рендл Патрік Макмерфі |
Луїза Флетчер | Мілдред Ретчед |
Віл Семпсон | Вождь Бромден |
Бред Дуріф | Біллі Біббі |
Денні Де Віто | Мартіні |
Крістофер Ллойд | Макс Тебер |
Примітки[ред. • ред. код]
Посилання[ред. • ред. код]
- «Над зозулиним гніздом» на сайті Internet Movie Database (англ.)
- «Над зозулиним гніздом» на сайті AllMovie (англ.)
|
|
|
![]() |
Це незавершена стаття про американський фільм. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
- Фільми 1975
- Фільми — лауреати премії «Оскар» за найкращий фільм
- Фільми — лауреати премії BAFTA
- Фільми — лауреати премії «Золотий глобус» за найкращий фільм — драма
- Фільми США 1975
- Фільми-притчі США
- Фільми-драми США
- Екранізації романів
- Екранізації американських літературних творів
- Фільми — лауреати премії «Оскар»
- Фільми Мілоша Формана
- Фільми про лікарів
- Національний реєстр фільмів