Промислова геофізика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Інтерпретація каротажу. Показана пористість і щільність порід.

Геофізика промислова (рос.геофизика промысловая; англ. petroleum geophysics, well logging; нім. Feldgeophysik f, Bohrlochgeophysik f) — геофізичні дослідження у свердловинах (ГДС), що проводяться з метою пошуку, розвідки та експлуатації покладів нафти і газу.

СВЕРДЛОВИННА ГЕОФІЗИКА – геофізичні методи дослідження масиву гірських порід в околицях бурових свердловин або між свердловинами на відстанях до дек. сотень м (рідко до дек. км). Виникла в 60-і рр. ХХ ст. як самостійна галузь рудної геофізики.

Класифікація методів ГДС[ред.ред. код]

Класифікація методів ГДС ґрунтується за видом досліджуваних фізичних полів. Загалом відомо більше п'ятдесяти різноманітних методів і їх різновидів.

Назва групи методів Назва методів (каротажу)
Електричні метод спонтанної поляризації (ПС)
методи струмового каротажу, ковзаючих контактів (МКК)
метод уявних питомих опорів (УО), бокове каротажне зондування (БКЗ) та ін.
резистивиметрія свердловин
метод індукованих потенціалів (ІП)
індуктивний каротаж (ІК)
діелектричний каротаж (ДК)
Ядерні гама-каротаж (ГК)
гама-гама-каротаж (ГГК)
нейтронний гамма-каротаж (НГК)
нейтрон-нейтронний каротаж (ННК)
Термічні метод природнього теплового поля (МПТ)
метод штучного теплового поля (МШТ)
Сейсмоакустичні акустичний каротаж (АК)
сейсмічний каротаж, або вертикальне сейсмічне профілювання (ВСП)
Магнітні метод природнього магнітного поля
метод штучного магнітного поля

При вирішенні задач промислової геофізики застосовується комплекс геофізичних досліджень у свердловинах, що включає такі методи:

В останні роки стали використовувати також нові методи геофізичних досліджень геологічних розрізів нафтових та газових свердловин — ядерно-магнітний каротаж, гідродинамічний каротаж (визначення пластового тиску в різних точках пласта) тощо.

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]