Пропагандистська журналістика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Журналістика
News Flat Icon GIF Animation.gif
 
Template Шаблони · Категорія Категорія · Newspaper Cover.svg Портал

Пропагандистська журналістика — жанр журналістики, який навмисно бере за основу не об'єктивну точку зору, що зазвичай направлене на досягнення соціальної чи політичної мети.

Деякі журналісти-пропагандисти відкидають традиційний ідеал об'єктивності й стверджують, що він не можливий на практиці через наявність корпоративних спонсорів у рекламі. Деякі з них вважають, що суспільний інтерес краще служить різноманітності ЗМІ або що пропагандистська журналістика виступає у ролі інформаторів.

Перспективи журналістів-пропагандистів[ред. | ред. код]

Один із письменників для альтернативної медія у співпраці з Незалежним медіа-центром пише в заклику до дії:

« Класичні догмати журналістики закликають до об'єктивності та нейтралітету. Це принципи, яких загалом більше не дотримуються... Ми не повинні відчувати себе зв’язаними з ними. Якщо ми коли-небудь створимо необхідні зміни, пропагандистська журналістика стане найважливішим елементом для забезпечення необхідної організації роботи. Тому дуже важливо, щоб ми навчилися бути успішними журналістами-пропагандистами. Для багатьох це потребуватиме іншого способу постановки та досягнення цілей. «

У своєму зверненні до Канадської асоціації журналістів у квітні 2000 року Сью Керріс дала такі коментарі та поради журналістам, які пропагують адвокатуру, яка прагне встановити спільне уявлення про те, яким журналістськими стандартами повинен керуватися цей жанр[1]:

  • Попередньо визнайте свої перспективи.
  • Будьте правдивими, точними та надійними. Не поширюйте пропаганду, не викреслюйте цитати або факти з контексту, не фальсифікуйте і «не судіть і не пригнічуйте життєво важливі факти або не викладайте напівправди».
  • Не давайте опонентам рівний час, але і не ігноруйте їх.
  • Вивчіть аргументи опонентів та повідомте про незручні факти, які підтримують протилежну точку зору. Задавайте критичні запитання людям, які згодні з вами.
  • Уникайте гасел, суперечок та полемік. Натомість чітко та ретельно формулюйте складні питання, що необхідно розкрити.
  • Будьте справедливими та ретельними.
  • Скористайтеся нейтральними джерелами для встановлення правдивості фактів.

Також у своєму звернені Сью Керріс критикувала провідні медіа за незбалансоване та політично упереджене висвітлення та конфлікті інтересів, переважно пов'язаним з економічною складовою. Вона сказала, що альтернативні видання мають переваги, насамперед, в незалежності висвітлення фактів, увазі до деталей та доступі до інформації, що робить їх більш ефективними захисниками суспільних інтересів.

Історія[ред. | ред. код]

Зображення видання «Криза», приклад альтернативних та пропагандистських ЗМІ

Американський контекст[ред. | ред. код]

Американські газети ХІХ століття часто передавали думку журналістів та редакторів.[2] Вони часто використовувались для пропаганди політичних ідеологій і були спрямовані на висвітлення певних партій чи груп.

«Криза», офіційний журнал NAACP, був заснований у 1910 році. Він описує себе як спадкоємця традицій адвокатської публіцистики видання «Журнал свободи»[3], який був заснований 1827 року як «перша афро-американська газета в США».

Газета Suffragist, заснована в 1913 році Конгресом Союзу виборчих прав жінок, просувала порядок денний Національної жіночої партії і вважалася єдиною політичною газетою в той час[4].

Макрейкерів часто представляють як професійних предків сучасних журналістів-пропагандистів. Серед макрейкерів слід відзначити Неллі Блай, Іду Тарбел, Лінкольна Джозефа Стеффенса, Ептона Біла Сінклера, Джорджа Селдеса та Ізидора Файнштейна Стоуна.

Об'єктивність[ред. | ред. код]

Журналісти адвокатури можуть відхилити принцип об'єктивності у своїй роботі з кількох різних причин.

Дослідження показали, що попри зусилля, журналістика не в змозі уникнути певного ступеня неявного упередження: політичного, особистого чи метафізичного, навмисного чи підсвідомого. Це не обов'язково вказує на відверту відмову від існування об'єктивної реальності, а швидше на визнання нездатності звітувати про неї знеособлено та суперечливий характер об'єктивності в журналістиці. Багато журналістів та науковців приймають філософську ідею чистої «об'єктивності» як неможливу для досягнення[5], але все ж прагнуть мінімалізувати вплив упереджень у своїй роботі. Стверджується також, що оскільки об'єктивність неможливо задовольнити, всі види журналістики мають певну ступінь умисної чи неумисної пропаганди[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Advocacy journalism by Sue Careless. The Interim, May 2000.
  2. The Fall and Rise of Partisan Journalism. Center for Journalism Ethics, School of Journalism and Mass Communication, University of Wisconsin-Madison. 2011-04-20. Процитовано 2017-04-20. 
  3. [1]
  4. Suffragist Newspapers | National Woman's Party. nationalwomansparty.org (en-US). Архів оригіналу за 2017-12-13. Процитовано 2017-04-20. 
  5. Calcutt, Andrew; Hammond, Philip (2011-01-31). Journalism Studies: A Critical Introduction (en). Routledge. ISBN 9781136831478. 
  6. Fisher, Caroline (2016-08-01). The advocacy continuum: Towards a theory of advocacy in journalism. Journalism (en) 17 (6): 711–726. ISSN 1464-8849. doi:10.1177/1464884915582311. 

Джерела[ред. | ред. код]

Історія[ред. | ред. код]

Критика пропагандистської журналістики[ред. | ред. код]