Пропріоцепція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пропріоцепція (від лат. proprius — власний і recipere — отримувати) — сприйняття власного тіла відповідно до його положення в просторі, положень голови, тулуба і кінцівок відносно один до одного, а також їхніх змін при рухах, разом із відчуттям тяжкості, напруги, сили та швидкості.

Визначення терміну[ред. | ред. код]

Термін пропріоцепція (англ. proprioception[1]) був введений в 1906 році британським нейрофізіологом Чарльзом Скоттом Шеррінгтоном (1857—1952) для позначення сенсорної системи, яка генерує стимули всередині тканини.

Пропріоцепція (іноді її називають пропріорецепцією[2]), на відміну від екстероцепції[3], не пов'язана зі сприйняттям зовнішнього світу. Пропріоцепція охоплює саме ті відчуття, які дають живій істоті змогу сприймати тіло відповідно до його положення, розташування і переміщення в просторі й часі, і є внутрішнім відчуттям[4]. Вона відрізняється від вісцероцепції як тих відчуттів, які дають змогу сприймати внутрішні органи в тілі та їхнє функціонування. Пропріоцепція та вісцероцепція можуть узагальнюватися під терміном інтероцепція[en].

Фізіологія[ред. | ред. код]

Сприйняття власного тіла за положенням, поставою, напруженістю та рухом відбувається через поєднання роботи різних органів чуття. Крім сигналів від сенсорних клітин шкіри (сомато-сенсорна система) і вестибулярного апарата (відчуття рівноваги), це переважно сигнали від рецепторних клітин[5] глибокої чутливості[6], які тому також називаються пропріоцепторами[7]. Це механорецептори, що реагують як чутливі кінцеві органи в м'язах, сухожиллях і суглобах на стан і зміну опорно-рухового апарату (наприклад, м'язові веретена[8], сухожильні органи Гольджі[9] тощо).

Пропріоцептивні нервові шляхи та ядра[ред. | ред. код]

Основним полем сенсорної кори є задня центральна звивина, яка отримує імпульси по волокнах трійчастого нерва та висхідних стовпів заднього спинного мозку[10]. Соматотопічне розташування близького сусідства задніх і передніх центральних звивин певною мірою повторює план будови спинного мозку (висхідні стовпи заднього спинного мозку, змішані частково висхідні й низхідні передні стовпи спинного мозку). Через подразнення чутливих ділянок тіла відповідні рухові зони, включно з ядрами таламуса, перебувають у режимі готовності. Отже, тілу легше реагувати цілеспрямованими рухами.

Певні аферентні нервові волокна, які йдуть до прецентральної звивини (поля Бродмана), також слугують для обробки пропріоцептивних відчуттів, які є передумовою будь-якої регульованої рухової функції. Вони виходять із мозочка.

Пропріоцептивні волокна, що виходять із кісток, судин і вісцеральних органів, як-от серце і кишечник, спочатку прямують до гіпоталамуса. Там вони поєднуються з імпульсами гормональної системи і стають безпосередньо на службу регуляції вегетативних і цереброспінальних функцій організму.

Рівні пропріоцепції[ред. | ред. код]

У 2015 році Цзя Хань та його колеги розрахували зв'язок між найвищими досягненнями і ступенем пропріоцепції (вимірюваної в тестах сприйняття кутових положень суглобів[11]) для таких видів спорту, як художня гімнастика, плавання, танці, бадмінтон і футбол. Для цього вони порівняли 25 осіб, які не є спортсменами, з 25 спортсменами, успішними на регіональному, національному та міжнародному рівнях. Вони виявили, що 30 % відмінностей у продуктивності можна пояснити різними рівнями пропріоцепції з високою статистичною значущістю (p < 0,001). Рівні пропріоцепції в різних суглобах не корелювали і були незалежними змінними. Отже, не існує загальної пропріоцепції, а лише суглобова-специфічна. Оскільки не було виявлено кореляції з тренувальним віком і ступенем пропріоцепції, то різну якість пропріоцепції можна вважати критерієм обдарованості[12].

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ proprioceptor | Etymology, origin and meaning of proprioceptor by etymonline. www.etymonline.com (англ.). Процитовано 11 листопада 2022.
  2. ↑ Schulte, Patricia M.; Walz, Bernd; Arlt, Thomas; PTP-Berlin; Print Consult (2008). Tierphysiologie (вид. 1. Aufl). München. ISBN 978-3-8273-7270-3. OCLC 199195109.
  3. ↑ Buser, Kurt; Schneller, Thomas; Wildgrube, Klaus (2007). Medizinische Psychologie, medizinische Soziologie Kurzlehrbuch zum Gegenstandskatalog (вид. 6., überarb. Aufl). München. ISBN 978-3-437-43211-8. OCLC 219228141.
  4. ↑ Boss, Norbert (1987). Roche Lexikon Medizin (вид. 2., neubearbeitete Aufl). München: Urban & Schwarzenberg. ISBN 978-3-541-11212-8. OCLC 17840284.
  5. ↑ Rezeptorzelle. Wikipedia (нім.). 9 лютого 2022. Процитовано 8 листопада 2022.
  6. ↑ Tiefensensibilität. Wikipedia (нім.). 19 липня 2021. Процитовано 8 листопада 2022.
  7. ↑ Birbaumer, Niels; Schmidt, Robert F.; Schaible, Hans-Georg (21 вересня 2005). Neuro- Und Sinnesphysiologie (нім.). Springer Berlin Heidelberg. ISBN 978-3-540-25700-4.
  8. ↑ Muskelspindel. Wikipedia (нім.). 27 серпня 2021. Процитовано 10 листопада 2022.
  9. ↑ Golgi-Sehnenorgan. Wikipedia (нім.). 19 липня 2021. Процитовано 10 листопада 2022.
  10. ↑ Lemniskales System. Wikipedia (нім.). 9 грудня 2021. Процитовано 10 листопада 2022.
  11. ↑ Han, Jia; Waddington, Gordon; Anson, Judith; Adams, Roger (1 січня 2015). Level of competitive success achieved by elite athletes and multi-joint proprioceptive ability. Journal of Science and Medicine in Sport (English) . Т. 18, № 1. с. 77—81. doi:10.1016/j.jsams.2013.11.013. ISSN 1440-2440. PMID 24380847. Процитовано 11 листопада 2022.
  12. ↑ Krüger, Arnd (1982). Die Trainer der Kader-Kinder und -Jugendlichen in der Bundesrepublik Deutschland. Kinder im Leistungssport. Basel: Birkhäuser Basel. с. 266—268. ISBN 978-3-7643-1302-9.


{{{alt}}} Це незавершена стаття з фізіології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пропріоцепція&oldid=38568263