Проскинеза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Проскинеза (грец. προσκύνησις, лат. adoratio) — уклін до землі (з подальшим цілуванням ноги); форма вітання царя, прийнята у Стародавній Персії.

Здійснюючи проскинезу (добровільний акт привітання царя), людина підвищувала тим самим своє становище і гідність, наближаючись до царя.

При спробі впровадити проскинезу серед свого оточення Олександр Македонський зустрів шалений опір. У демократичному суспільстві еллінів і македонян цей акт сприймався як приниження їх гідності, тому спроба провалилася.

Богослів'я[ред. | ред. код]

Проскинеза — поклоніння перед кимось або чимось значущим в нашому, людському житті, в нашій людській атмосфері. Потрібно розділяти дві речі, які грецькою мовою чітко виражені двома поняттями. Є таке грецьке слово «Латре» — служіння або поклоніння, а є «проскінесіс», який теж перекладається таким же чином. Але коли ми говоримо про «Латре», то ми говоримо про богопоклоніння. Коли ж ми говоримо про мощі чи про ікони, то — «проскінісіс». Тобто це якесь вже службове поклоніння. Чи не поклоніння Богу, не таке, як Богу, а поклоніння в тому сенсі, що ми схиляємося перед величчю, перед святістю цієї людини.[1]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]