Проспект Гагаріна (станція метро)
| Проспект Гагаріна | |
|---|---|
|
Холодногірсько-Заводська лінія | |
| Загальні дані | |
| Тип | колонна трипрогінна мілкого закладення |
| Проєктна назва | "Харків-Левада" |
| Платформи | |
| Кількість | 1 |
| Тип | острівна |
| Форма | пряма |
| Довжина | 102 м |
| Ширина | 10 м |
| Будівництво | |
| Дата відкриття | 23 серпня 1975 року |
| Архітектор(и) | Співачук, Чечельницький |
| Інженер(и)-конструктор(и) | Бочікашвілі, Котов |
| Транспорт | |
| Виходи до | вул. Вернадського |
| Наземний транспорт |
А 5е, 11е, 14, 68е, 79е, 89е, 115е, 119е, 123е, 128е, 147е, 218е, 244е, 246е, 279е, 304е, 305е Тр 3, 5, 6, 49 Залізнична станція Харків-Левада |
| Інше | |
| Стільниковий зв'язок | Київстар |
 | |
Проспект Гагаріна — 5-та станція Харківського метрополітену. Розташована на Холодногірсько-Заводській лінії між станціями «Майдан Конституції» та «Спортивна». Відкрита 23 серпня 1975 року.
Назва станції[ред. | ред. код]
Проектна назва станції була «Харків-Левада», за назвою розташованої біля місця майбутньої станції залізничної станції «Харків-Левада». Саме під цією назвою вона фігурувала на сумісному засіданні бюро Харківського міськкому партії та виконкому міськради 31 грудня 1965 року, щодо затвердження «Архітектурно-планувального завдання на майбутнє будівництво в Харкові першої черги метро» [1]. Станція була одна з перших 8-ми станцій які були пущені у експлуатацію 21 серпня 1975 року, але вже під назвою «Проспект Гагаріна» [2].
Панує думка, що станція Проспект Гагаріна знаходиться на одному з найдовших проспектів міста Харкова - проспекті Гагаріна (до 1961 року Зміївська вулиця), однак насправді у 2004 пробивка проспекту Гагаріна між проспектом та вулицею Гамарника (сучасний провулок Подільський) у 2004 році була названа вулицею Вернадського[3], а сам проспект Гагаріна починається з майдану Героїв Небесної Сотні (колишнього майдану Руднєва), звідки прямує до автостанції Левада, а потім до Харківського аеропорту й далі до межі міста[4].
Технічна характеристика[ред. | ред. код]
Колонна трипрогінна станція мілкого закладення з острівною прямою платформою.
Колійний розвиток[ред. | ред. код]
На схід від станції з обох колій є з'їзд на ССГ, що веде до станції «Метробудівників» Олексіївської лінії Харківського метрополітену, внаслідок чого при необхідності станція може використовуватися як оборотна.
Розташування[ред. | ред. код]
Розташована в центрі міста, неподалік від початку однойменного проспекту. Дотепер безіменна дорога, під якою розташована станція, вважалася частиною проспекту Гагаріна. Але у 2004 році ця дорога отримала назву вулиці Вернадського; таким чином виявилося, що станція "Проспект Гагаріна" розташована осторонь від проспекту.
Пасажиропотік на станції досить великий. Один з її виходів веде до нового залізничного вокзалу поїздів приміського сполучення "Харків-Левада". Тут же знаходиться центральний автовокзал, звідки прямують маршрути, що зв'язують Харків з багатьма містами України та зарубіжжя. Поблизу метро розташовані зупинки тролейбуса і автобуса, які підвозять до станції жителів південних околиць міста.
Оздоблення[ред. | ред. код]
Три її прогони спираються на прямокутні колони, які разом з ребрами плит стелі задають ритміку простору. В обробці станційного залу переважає білий колір мармуру колон і колійних стін. У облицювання колійних стін включені прямокутні поверхні з плит темно-сірого граніту, на яких литими алюмінієвими літерами набрано назва станції. Світильники розміщені окремими групами між ребрами плит стелі. Підлога станційного залу вистелений плитами світло-сірого і чорного граніту.
З вестибюлів, оброблених світло-рожевим мармуром "Газган", вниз ведуть широкі сходи. Над ними встановлені два великих вітражі з литого кольорового скла, які розкривають тему архітектурного оздоблення станції - тріумф радянської людини в космосі.
Відповідно до початкового проекту станція повинна була носити назву "Левада". Було підготовлено відповідне назві станції оформлення з елементами українського народного мистецтва та оригінальними розписами. На колійних стінах станції мали красуватися мозаїки із зображенням українських польових трав і квітів. Проте це не сподобалося партійному керівництву області, і незадовго до відкриття станції її архітектурне оформлення було знищено, а замість нього з'явилася досить стандартна оздоблення колійних стін.
Транспорт[ред. | ред. код]
Виходи зі станції ведуть до центрального автовокзалу Харкова, до приміського залізничного вокзалу «Харків-Левада». Пересадка на 3, 5, 6 тролейбусні маршрути, міські та приміські автобуси.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ісаєв Леонід Олексійович В кінці тунелю-світло/Лит. запис О.В. Коваленко —Х.: Вид «Прапор», 2000. —С.13— 288с.
- ↑ Ісаєв Леонід Олексійович В кінці тунелю-світло/Лит. запис О.В. Коваленко —Х.: Вид «Прапор», 2000. —С.26— 288с.
- ↑ Харьков транспортный. Улица Вернадского. gortransport.kharkov.ua. Процитовано 27 лютого 2016.
- ↑ Харьков транспортный. Проспект Гагарина. gortransport.kharkov.ua. Процитовано 27 лютого 2016.
Посилання[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Ісаєв Леонід Олексійович В кінці тунелю-світло/Лит. запис О.В. Коваленко —Х.: Вид «Прапор», 2000. — 288с. — ISBN 5-7766-0788-4 (рос.)
- Лейбфрейд О. Ю., Рєусов В.О., Тиц А.А. Харків: Архітектура, пам’ятники, новобудови. Путівник- Х.: Прапор, 1985. — 151 с, іл. (рос.)
| ||||||||||||||||||||
