Проспект Металургів (Запоріжжя)
- У Вікіпедії є статті про інші проспекти з назвою Проспект Металургів
Проспект Металургів Запоріжжя | |
|---|---|
 Перехрестя Соборного проспекту з проспектом Металургів | |
| Місцевість | Центр |
| Район | Дніпровський район |
| Назва на честь | металургів |
| Колишні назви | |
| Алея Ентузіастів, Тараса Шевченка, Сталіна | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 1,85 км |
| Координати початку | 47°51′12.8″ пн. ш. 35°5′57.8″ сх. д. / 47.853556° пн. ш. 35.099389° сх. д. |
| Координати | 47°51′32″ пн. ш. 35°06′10″ сх. д. / 47.858999° пн. ш. 35.102777° сх. д. |
| Координати кінця | 47°51′51.3″ пн. ш. 35°6′40.9″ сх. д. / 47.864250° пн. ш. 35.111361° сх. д. |
| поштові індекси | 69006, 69032[1] |
| Транспорт | |
| Автобуси |  17, 18, 29, 38, 71, 72, 97 |
| Тролейбуси |  1, 3, 8, 9, 11, 25 |
| Маршрутні таксі | 4, 10, 14, 16, 21, 26, 30, 36, 40, 40А, 46, 54, 58, 61, 62, 63, 63А, 67, 69, 73, 75, 76, 80, 81, 82, 83, 84, 87, 88, 89, 91, 96 |
| Зупинки громадського транспорту | БК «ЗАлК», «Проспект Металургів», «Вулиця Богдана Хмельницького» |
| Найближчі залізничні станції |  Платформа 172 км, Платформа 174 км |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Пам'ятники | Стела промисловому Запоріжжю, пам'ятник актору Миколі Рибникову, пам'ятник Металургу |
| Медичні заклади | КНП «Міська лікарня № 4» ЗМР |
| Заклади культури | Палац культури «ЗАлК» |
| Поштові відділення | відділення зв'язку 69032 |
| Аптеки | Аптека № 4, мережа «АНЦ», «Копійка», «Медсервіс», «Ощадаптека», «Подорожник», «Формула Здоров'я», «Шара» |
| Забудова | багатоповерхова |
| Комерція | ресторан «Макдональдс» (тимчасово не працює з лютого 2022 року), ТЦ «Афіна-PALACE», ТЦ «Рекордний», супермаркети «АТБ», «Сільпо», фітнес-клуб «River» |
| Парки | ім. Петра Сагайдачного |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r10926899 |
| Мапа | |
 | |
 Проспект Металургів у Вікісховищі  | |
Проспéкт Металýргів — проспект в центральній частині міста Запоріжжя. Розташований у лівобережній частині Дніпровського району. Починається від Південного шосе, перетинає вулицю Рекордну, вулицю Незалежної України, Соборний проспект, вулицю Богдана Хмельницького і закінчується на перетині вулиці Перемоги та Величара.
Перехрестя проспектів Металургів і Соборного — найжвавіше місце. Дістатися до зупинки «Проспект Металургів» є можливість практично з будь-якого района міста — на тролейбусах,автобусах та маршрутних таксі.
Проспект був закладений та забудований у 1929 році як алея Ентузіастів імені Серго Орджонікідзе. За часів німецької окупації проспект носив ім'я Тараса Шевченка[2]. У грудні 1949 року алею Ентузіастів було перейменовано на проспект Сталіна.
14 листопада 1961 року проспект отримав сучасну назву[3].
1963 року на початку проспекту Металургів встановлено пам'ятник Металургу, автором якого є відомі запорізькі скульптори Іван та Надія Носенки[4]. 10 липня 2012 року, напередодні Дня металургу відбулося відкриття реконструйованого пам'ятника металургу[5]. Останній раз реконструкція пам'ятника була проведена в 2016 році, його відкриття відбулося 8 липня[6].
У 1930-х роках в одному будинку № 26 був розташований «американський» магазин з обмеженим рівнем доступу. Тут обслуговували французьких та німецьких інженерів, які працювали на будівництві греблі Дніпровської ГЕС. На вході стояв швейцар. Штори на вікнах магазина були глухі, тому не було видно, що усередині. За вітринним склом про людське око стояли книги. Директором магазина був Арон Брукман. У 1940 році, коли іноземці виїхали, магазин було відкрито для всіх верств населення. В будинку навпроти розташовувався магазин імені Мікояна[2].
Навпроти сучасного ресторану «Макдональдс», через проспект Соборний, підноситься сталевий шпиль. Офіційно — це пам'ятник промисловому Запоріжжю. Стела прикрашена металевими наліпками — зразками продукції запорізьких металургійних заводів. Куди цікавіша неофіційна назва пам'ятки в народі — «Пам'ятник загиблому туалету», адже стела споруджена у 2002 році якраз на місці колишнього громадського туалету. Чимало запоріжців понині згадують його з легким смутком — до того красивим був туалет, що побудований за проєктом відомого архітектора Григорія Орлова і простояв на головній міській вулиці майже 70 років.
На перехресті проспекту Металургів та вулиці Богдана Хмельницького,на будинку № 19 досі можна побачити сліди від першого артобстрілу Запоріжжя німецько-фашистськими військами під час Другої світової війни. Ці «шрами» будівля отримала 18 серпня 1941 року після влучання в нього уламків.
Проспект Металургів вниз від Соборного проспекту, у напрямку вулиці Богдана Хмельницького (колишній 8-й квартал довоєнного 6-го селища), забудований типовими конструктивістськими будинками. Ці будівлі геть позбавлені пафосу і надмірностей, химерності і прикрас — прості і максимально функціональні. Конструктивісти відкидали будь-яке запозичення з архітектурної спадщини минулих епох. Художньої виразності своїх споруд вони досягали граючи на контрастах — гладких стін з великими заскленими площами, широких горизонталей вікон з вузькими вертикалями скляних сходових кліток[7].
Справжній шедевр конструктивізму є можливість побачити по іншу сторону Соборного проспекту, якщо трохи пройтися проспектом Металургів у напрямку Південного шосе. У 1932 році тут (колишній 6-й квартал 6-го селища) було побудовано ціле амбулаторне містечко: поліклініка, диспансер, аптека (нині комплекс належить КНП «Міська клінічна лікарня № 3» ЗМР). Всі тутешні будівлі облицьовані вірменським туфом — каменем грубої фактури темно-рожевого кольору. Такими ж плитами, до речі, облицьовані будівлі машинного залу і управління Дніпровської ГЕС — символу Запоріжжя.
Напроти лікарні, по іншу сторону вулиці Незалежної України, починається 3-й квартал. Його родзинка — так званий «Круглий будинок». Яскрава будівля побудована 1938 року за проєктом архітектора Лаврова. Оригінальну форму будинку у вигляді величезної букви «С» запоріжці часто пояснюють з вигадкою — мовляв, це перша буква величезного слова «Сталін», яке планували написати будинками.
-
«Круглий будинок», Соцмістечко -
Проспект Металургів, 1 -
КНП «Міська лікарня № 4» ЗМР
.JPG)
Проїзд у двір «Круглого будинку» (його діаметр складає 150 метрів) обрамували два незвичайних будинки-близнюки. Їх стіни поцятковані круглими отворами і «змальовані» з давньоримської гробниці Еврісака.
Вздовж проспекту Металургів є можливість згадати чотири творіння архітектора Ольги Яфи — будинки узагальненого побуту, в яких властиві типові межі робіт архітектора-конструктивіста — об'єми сходових кліток, що округляють, з вузькими витягнутими вікнами-«градусниками», плоскою крівлею і балконами, що нагадують палубу корабля.
Крайні будівлі цього ряду при будівництві були облицьовані вірменським туфом. Центральні ж будинки були обштукатурені і пофарбовані в білий колір — для контрасту. Після Другої світової війни, при відновленні, вони придбали пишніші і витонченіші фасади з новими художніми елементами. Такі зміни, яким піддалися більшість будівель зруйнованого під час бойових дій Соцміста, символізували перемогу над фашизмом.
Прямо на куті проспектів Соборного та Металургів підноситься одна із знаменитих запорізьких веж — семиповерховий будинок-вежа, побудований у 1949 році за проєктом архітектора Козлінера. На цю «висотку» сповна можна назвати місцевою «Пізанською баштою», адже наприкінці ХХ століття будинок накренився, більш ніж на 2° від горизонту. Між баштою і примикаючою будівлею утворилася тріщина в 10 см. Вирівняли цю конструкцію лише за допомогою закаченого під фундамент рідкого скла. До всього іншого під час реконструкції башта обзавелася і симпатичною прикрасою — флігелем зверху, особливо прекрасна в темний час доби, коли включається підсвічування.
15 грудня 1952 року, на 6-му селищі, було відкритий монументальний Палац культури. У післявоєнні часи його збудували працівники Дніпровського алюмінієвого заводу (майбутнього — «ЗАлК»), на місці зруйнованого під час Другої світової війни Будинку культури працівників кольорової металургії. Палац культури був одним із знімальних майданчиків кінофільму «Весна на Зарічній вулиці»[8].
1956 року встановлений бронзовий пам'ятник російському революціонеру та радянському діячу Сергію Кірову поруч з Палацом культури «ЗАлК» (просп. Металургів, 1-А), який до початку 2000-х років був названий на його честь (скульптор пам'ятника — Іван Кавалерідзе, архітектор — Галина Петрашевич)[9].
У 2002 році проспект Металургів зазнав значної реконструкції[10][11].
-
Пам'ятник Металургу -
Монумент на честь промзони міста Запоріжжя -
Стела прикрашена зразками металургійної продукції -
Пам'ятник С. М. Кірову біля палацу культури «ЗАлК» (демонтований 11 березня 2016 року)
.JPG)
.jpg)
.JPG)
15 листопада 2013 року на проспекті Металургів відкритий пам'ятник головному герою фільму «Весна на Зарічній вулиці» Олександру Савченку, якого зіграв Микола Рибников. Створення та встановлення композиції було профінансовано металургійним комбінатом «Запоріжсталь» та присвячено 80-річному ювілею підприємства. Автор композиції, вартість якої склала близько 160 тис. гривень, — художник і реставратор Тигран Акобян[12][13].
11 березня 2016 року демонтовано пам'ятник Сергію Кірову[14].
-
Проспект Металургів, 2 -
На перетині Соборного проспекта з проспектом Металургів -
Проспект Металургів, 4 (архітектор — О. А. Яфа) -
Проспект Металургів, 8-Б
.JPG)
.JPG)
-
Будівля 1932 року (амбулаторія Соцміста) -
Проспект Металургів, 12 -
Проспект Металургів, 20 -
Проспект Металургів, 22 -
Проспект Металургів, 24
.JPG)
.JPG)
.JPG)
.jpg)
На місці, де нині розташований «Макдональдс», були встановлені скульптури льотчика і танкіста. Скульптури льотчика і танкіста з'явилися на алеї Ентузіастів влітку 1936 року. Разом з ними на головній вулиці 6-го селища тоді ще оселилися, наприклад, юний будівельник і піонер. І ще десятки гіпсових квіткових вазонів. В ногах у льотчика і танкіста був і так званий «квітковий календар» — клумба, на якій кожен день з квітів повинні були складати нову дату. В цілому — дуже примітне місце Запоріжжя передвоєнних років, популярне місце зустрічей і відпочинку городян. Але скульптура льотчика і танкіста не збереглася за часів німецької окупації[15].
- ↑ Проспект Металургів. Поштові індекси України.
- ↑ а б Проспект Металлургов в Запорожье. ЗаБор (рос.).
- ↑ Вулиці, провулки, проспекти, бульвари та майдани м. Запоріжжя (М). Вулиці Запоріжжя — дзеркало історії. [Архівовано 2016-09-29 у Wayback Machine.]
- ↑ Історія пам'ятника Металургу. Webcitation.org.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Фото: как открывали обновленный памятник Металлургу. Vgorode.ua. 10 липня 2012. (рос.)
- ↑ Коваленко, Богдана (8 липня 2016). В Запорожье омолодили памятник металлургу. Индустриальное Запорожье. Архів оригіналу за 15 січня 2018. Процитовано 1 серпня 2016. (рос.)
- ↑ Світлини будівництва 6-го селища в Запоріжжі. Перший Запорізький. 12 січня 2022. (рос.)
- ↑ Історичні події Запоріжжя. ЗаБор (рос.).
- ↑ Як виглядав Палац культури у 1956 році (фото).
- ↑ Браво, Александр Поляк! // Газета «МІГ». — 2002. — № 30 (25 липня). Архівовано з джерела 15 серпня 2016. Процитовано 2016-08-06.
- ↑ Татьяна Гонченко (01.08.2015). Пресса прошлых лет: Поляк открывает обновленный проспект, на рынках Запорожья промышляют рэкетиры, а на Бабурке строят дома. 061.ua (рос.). Архів оригіналу за 17.09.2016.
- ↑ В Запорожье открыли памятник Саше Савченко. Z-City. 15 листопада 2013. Архів оригіналу за 04.04.2015. Процитовано 09.06.2019. (рос.)
- ↑ Скульптури до дня народження запорізького промгіганта. МИГ. 11 листопада 2025.
- ↑ Анна Аблицова (11.03.2016). Как в Запорожье памятник Кирову демонтировали. 061.ua (рос.). Архів оригіналу за 17.09.2016.
- ↑ У Запоріжжі на місці «McDonald's» стояли скульптури (фото). Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 15 грудня 2019.