Проституція в Стародавньому Римі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лупанарії в Помпеях

У Римі проституція процвітала в храмах, на вулицях і в театрах, цирках, термах і навіть на цвинтарях [1].

Жінки перебували в публічних будинках, тавернах тощо. Більшість з них були рабинями, котрі працювали таким чином з примусу господаря, або вільновідпущениці, які так заробляли на життя (лат. mulier, quae palam corpore quaestum facit, офіційна назва). Була особлива група вільних громадянок, які займалися проституцією. Їх називали «нонаріями». Цим особам не дозволялося з'являтися на вулицях міста раніше 9-ї години.

Куртизанки називалися bonae meretrices, що вказувало на їх вищу досконалість у ремеслі, вони також були танцівницями, співали, вміли грати на флейті, кіфарі. Мали привілейованих коханців, amici. Історики відзначають їх великий вплив на моду, мистецтво, літературу.

Усередині римський публічний дім «лупанарій» (lupanar) був розділений на тісні комірчини. Тарифи у вуличних борделях і на вулицях були дуже низькими. Светоній пише, що з часу правління Калігули держава брала податок з повій.

Є думка, що для оплати послуг повій найчастіше використовувалися спеціальні жетони — спінтрії[2].

Примітки[ред. | ред. код]