Протести проти судової реформи в Ізраїлі (2023)
 | Ця стаття може містити помилки перекладу з російської мови. |
| Протести проти судової реформи в Ізраїлі (2023) | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Громадянський конфлікт | |||||||||||
 Протести біля центру Азріелі, Тель-Авів, 4 березня 2023 рік | |||||||||||
| |||||||||||
| Сторони | |||||||||||
| Протестуючі | Правительство Ізраїлю | ||||||||||
| Ключові фігури | |||||||||||
| Біньямін Нетаньяху | Ярів Левін | ||||||||||
Протести проти судової реформи в Ізраїлі у 2023 році — серія акцій протесту в Ізраїлі, спрямована проти судової реформи, запропонованої урядом прем'єр-міністра Біньяміна Нетаньяху. Протести проходять у суботу в Тель-Авіві та інших містах, починаючи з 7 січня а також у різних місцях у різні дні тижня.
11 березня у протестах брали участь близько півмільйона людей – це наймасовіша протестна акція в історії країни.
Історія[ред. | ред. код]
Після політичної кризи 2018 року вибори 2021 року стали першими, в результаті яких було успішно сформовано уряд. Чинна коаліція, яка мала більшість в одне місце, розпалася у червні 2022 року після того, як один із її членів дезертирував. На дострокових виборах до законодавчих органів чинний уряд на чолі з Яїром Лапідом зазнав поразки від коаліції правих партій на чолі з колишнім прем'єр-міністром Біньяміном Нетаньяху, який сформував новий уряд, що прийшов до влади 29 грудня 2022 року.
4 січня 2023 року нещодавно призначений міністр юстиції Ярів Левін оголосив про плани реформування судової системи Ізраїлю, включаючи обмеження повноважень Верховного суду та радників з правових питань уряду, а також надання правлячої коаліції більшості в комітеті, який призначає суддів, після чого кілька організацій заявили про свій намір організувати акції протесту у Тель-Авіві 7 січня.
Події[ред. | ред. код]
Січень[ред. | ред. код]
7 січня 2023 року на площі Габіма біля Тель-Авіві 20 000 осіб взяли участь в акції протесту, Айман Оде, виступивши як запрошений оратор. У Хайфі відбулася невелика акція протесту, в якій взяли участь 200 осіб. Організатори протестів: рух лівих сил Чорні прапори.
Друга акція протесту також відбулася на площі Габіма, зібравши близько 80 000 осіб (14 січня), тоді як у Хайфі та Єрусалимі пройшли мітинги меншого розміру, в яких взяли участь 2 500 та 3000 осіб відповідно. Організатори протестів рух лівих сил Чорні прапори.
Акція протесту 21 січня відбулася на вулиці Каплан біля центру Тель-Авіва. За оцінками ізраїльської поліції, у протесті взяли участь понад 100 000 осіб, а невеликі протести відбулися у таких містах, як Хайфа, Єрусалим та Беер-Шева.
Четверта акція протесту, 28 січня, також відбулася на вулиці Каплан. Число протестувальників у Тель-Авіві зменшилося, а в Хайфі та Єрусалимі - збільшилося. Протести привернули міжнародну увагу, держсекретар США Ентоні Блінкен відвідав Ізраїль і згадавши у розмові з Нетаніяху судову реформу.
Лютий[ред. | ред. код]
4 лютого[ред. | ред. код]
П'ята акція протесту відбулася на вулиці Каплан. Оцінки кількості протестувальників:
- Га-Арець - 60 000 чоловік по всій країні,
- The Jerusalem Post - лише в Тель-Авіві понад 100 000 чоловік.
Протести пройшли по всій країні, мітинги пройшли у таких містах, як Рішон-ле-Ціон, Нес-Ціона та Герцлія.
11 лютого[ред. | ред. код]
Шоста акція протесту пройшла на вулиці Каплан, де як запрошений оратор виступила колишній міністр закордонних справ Ципі Лівні.
Оцінки кількості протестувальників:
- Га-Арець – 50 000 чоловік у Тель-Авіві, і ще 30 000 чоловік по всій країні, включаючи Кфар-Саву, Єрусалим та Хайфу.
- за оцінками організаторів, лише акцію протесту у Тель-Авіві на вулиці Каплан відвідало 150 000 осіб.
13 лютого
8 лютого голова комітету Кнесету з Конституції, законодавства та правосуддя Симха Ротман оголосив, що проголосує за винесення на пленум Кнесета кількох, в тому числі закону, що надає коаліції більшість у комітеті за призначенням суддів. Напередодні протестів 13 лютого кілька лідерів протесту, зокрема колишній начальник Генерального штабу Моше Яалон та учасники Руху за якісний уряд в Ізраїлі (голова адвокат Еліад Шрага), оголосили про свій намір організувати загальну забастовку та акцію протесту біля будівлі Кнесета.
Понад 100 000 людей зібралися на акції протесту біля будівлі Кнесета в Єрусалимі 13 лютого, тоді як представники кількох галузей, зокрема лікарі та працівники технологічного сектору, оголошували забастовку. Цього дня конституційний комітет проголосував за реформи.
18 лютого
18 лютого протестувальники пройшли маршем у Тель-Авіві та інших містах Ізраїлю. Організатори заявили, що близько чверті мільйона ізраїльтян взяли участь в акціях протесту у більш ніж 60 населених пунктах по всій країні, у тому числі приблизно 135 000 протестувальників, які пройшли маршем від Дизенгоф-центру до вулиці Каплан біля Тель-Авіві.
Організатори мітингу в центрі Тель-Авіва нагадали про промову Біньяміна Нетаньяху 2012 року, в якій прем'єр-міністр заявив про свою віру в сильну судову систему та свій намір захистити незалежність ізраїльських судів.
20 лютого[ред. | ред. код]
.jpg)
20 лютого понад 100 000 людей зібралися біля Кнесета в Єрусалимі, висловлюючи протест проти «першого голосування на пленумі щодо законопроектів, які дадуть політикам контроль за призначеннями до Верховного суду Ізраїлю та обмежувати його здатність скасовувати закони». Протестувальниками було перекрито основні магістралі, кілька чиновників було заблоковано у своїх будинках. На зустрічі з депутатами від партії "Лікуд" Нетаньяху звинуватив керівництво руху в тому, що він "загрожує нам громадянською війною та кров'ю на вулицях".
25 лютого
Протести тривали по всій країні :
- 160 000 протестувальників у Тель-Авіві (за даними 13 каналу),
- 30 000 у Хайфі (за даними поліції)
- близько 5 000 у Раанані (за даними газети «Га-Арець»).
У Тель-Авіві акції протесту передував виступ 150 учасниць жіночого гурту Bonot Alternativa («Будуємо альтернативу»), одягнених у червоно-білі вбрання (відсилання до телесеріалу «Оповідання служниці»). Учасниці протестували проти деяких запропонованих правових змін, які, на їхню думку, зашкодять жінкам.
У протестах також взяли участь економіст Яків Френкель та колишній віце-президент Верховного суду Ізраїлю Єльякім Рубінштейн.
Березень
1 березня[ред. | ред. код]
1 березня було оголошено «Національним днем руйнування». Протестувальники намагалися перекрити шосе Аялон у Тель-Авіві. Поліцією були застосовані проти демонстрантів світлошумові гранати, кінна поліція, водомети, арештовано кількох людей. Нетаньягу та міністр національної безпеки Ітамар Бен-Гвір заявили, що всі протестувальники, що блокують дороги, є анархістами, яких слід арештувати. Пізніше того ж вечора дружина прем'єр-міністра Сара Нетаньяху три години була заблокована протестувальниками у перукарні у Тель-Авіві.
4 березня[ред. | ред. код]
Протести пройшли в Ашкелоні, Араді, Бат-Ямі, Беер-Шеві, Хайфі, Герцлії, Холоні, Єрусалимі, Кір'ят-Оно, Кір'ят-Шмоні, Раанані, Тель-Авіві та інших містах. За оцінками 12 каналу, лише у Тель-Авіві кількість протестувальників досягла 160 000 .
Міністр національної безпеки Ітамар Бен-Гвір звернувся до преси зі штаб-квартири поліції у Тель-Авіві.
В акціях протесту взяли участь різні депутати від опозиції:
- у Герцлії - лідер опозиції Яїр Лапід,
- в Ашдоді - лідер опозиційної партії "Ісраель Бейтейну" Авігдор Ліберман,
- у Беер-Шеві - лідер Партії національної єдності Бенні Ганц ,
- у Тель-Авіві - колишній міністр освіти і член "Лікуда" Лімор Лівнат .
Звертаючись до протестувальників у Раанані, Моше Яалон наголосив на втраті Нетаньяху зв'язку з реальністю. Ципі Лівні заявила, що ці протести були найважливішими з тих, на яких вона колись була присутня. Ще одним спікером на протестах у Раанані був колишній комісар поліції Роні Альшейх.
На великому банері, який несли протестувальники у Тель-Авіві, були зображені фотографії міністра фінансів Бецалеля Смотрича та міністра національної безпеки Ітамара Бен-Гвіра з написом «Вчора Хувара, завтра Ізраїль» на тлі фотографії заворушень у Хуварі.
8 березня
Понад 25 000 жінок, одягнених у червоне, сформували живі ланцюги у 70 місцях по всьому Ізраїлю, поєднавши святкування Міжнародного жіночого дня із хвилею протестів проти урядової судової реформи. Захід був організований жіночою організацією Bonot Alternativa («Будуємо альтернативу»), яка заявила, що ізраїльські жінки «проводять червону межу», коли йдеться про порушення прав жінок.
9 березня[ред. | ред. код]
9 березня стало «національним днем спротиву». Протестувальники перекрили дороги та морські шляхи, зокрема одну з головних автомагістралей країни Аялон. Колони автомобілів заповнили шосе Тель-Авів-Єрусалим, був заблокований головний термінал аеропорту Бен-Гуріон, з метою перешкодити вильоту Нетаньяху до Риму на зустріч із прем'єр-міністром Італії Джорджією Мелоні.
Див. також[ред. | ред. код]
- Протесты против Биньямина Нетаньяху (2020-2021)[en]
- Политический кризис в Израиле (2019—2022)