Протистояння планети

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Positional astronomy.svg

Протистояння планети або Опозиція планети відповідає моменту розташування Сонця, Землі та планети сонячної системи екліптичні довготи планети та Сонця відрізняються на 180°[1], при цьому Земля знаходиться між Сонцем та даною планетою. У цей час для земного спостерігача зазначена планета перебуває у протилежному напрямку від Сонця, тобто знаходиться в «опозиції» до нього. Момент протистояння планети позначають символом (Юнікод #x260d), або при написанні від руки як Opposition.png.

У протистоянні найліпші умови для спостереження планет[1].

Протилежним випадком до протистояння планети є момент її сполучення, коли Сонце й планета мають однакову екліптичну довготу.

Причина[ред. | ред. код]

Момент протистояння виникає внаслідок орбітального руху Землі та планет сонячної системи навколо центральної зорі — Сонця. Тому в стані опозиції можуть перебувати лише планети, радіуси орбіт яких більші за 1 астрономічну одиницю, що відповідає радіусу орбіти Землі. До цієї групи належать Марс, Юпітер, Сатурн, Нептун та Уран. Внаслідок еліптичності орбіт планет і Землі віддалі між ними під час різних протистоянь періодично змінюються; найменшим відстаням відповідають великі протистояння планети.

Приклади планет[ред. | ред. код]

Наприклад, у Марса великі протистояння повторюються через кожні 15—17 років.

28 жовтня 2011р момент великого протистояння настав для Юпітера. При цьому відстань Земля-Юпітер була найменшою (беручи до уваги параметри орбіт цих двох планет), від чого його яскравість також сягнула найбільшого значення, а видима зоряна величина становила -2m,6.[2]

Інші об'єкти сонячної системи[ред. | ред. код]

Окрім планет момент протистояння можуть мати також й інші об'єкти сонячної системи, такі як малі планети, астероїди чи комети.

Місяць, внаслідок свого орбітального руху навколо Землі перебуває в протистоянні, коли настає фаза повного місяця. Іноді у протистоянні відбувається місячне затемнення.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б Конфігурації // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 227—228. — ISBN 966-613-263-X.
  2. See Jupiter at its 2011 best

Примітки[ред. | ред. код]