Протоесперанто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Людвік Заменгоф — творець мови есперанто

Протоесперанто (есп. pra-Esperanto) — сучасна загальна назва всіх ранніх варіантів (Lingwe Uniwersala 1878, Lingvo universala 1881 та Lingvo Internacia 1887) штучної мови есперанто, створеної Людвіком Заменгофом аж до виходу в світ його першої книги «Unua Libro» в 1887 році.

Lingwe Uniwersala 1878[ред. | ред. код]

Ще з дитинства Людвік Заменгоф мріяв про створення міжнародної допоміжної мови для спілкування представників різних націй. Спочатку він хотів повернути до життя латинську або давньогрецьку мови в її спрощених варіантах, проте з часом зрозумів, що він більше тяжіє до створення нової мови. 17 грудня 1878 року (тобто приблизно за рік до появи волапюк) він представив проєкт нової мови своїм друзям. Однак від цієї стадії розвитку мови, яка на той момент мала назву «Lingwe Uniwersala», до наших днів дійшли тільки уривок з листа, датованим 1895 роком до Миколи Боровка (українського есперантиста), у якому Заменгоф зазначив наступне:

У 1878 році проєкт мови вже був більш-менш готовим, хоча між тодішнім «Lingwe Uniwersala» і теперішньою есперанто — була велика різниця...[1]

та ще чотири рядки пісні[2][3], написаної самим же творцем штучної мови:

Оригінальний текст Текст мовою есперанто Приблизний переклад
Malamikete de las nacjes,

Kadó, kadó, jam temp' está;
La tot' homoze in familje
Konunigare so debá.

Malamikeco de la nacioj,

Falu, falu, jam temp' estas;
La tuta homaro en familion
Kununuigi sin devas.

Ворожнеча народів,

Паді, паді, час прийшов;
Все людство у сім'ю
Має об'єднатися.

Lingvo universala 1881[ред. | ред. код]

Перед навчанням в університеті Заменгоф віддав свої рукописні нотатки батькові, щоб той зберіг їх допоки син навчається. Однак батько не поділяв ідеї Заменгофа і, можливо, побоюючись поліції, спалив їх. Сам автор дізнався про це тільки після повернення з університету в 1881 році. Тоді він знову розпочав роботу. На цей раз варіант майбутньої мови есперанто мав назву «Lingvo universala».

Прикладом тодішньої версії мови (за другим варіантом) Заменгофа може слугувати такий уривок з його листів:

Ma plej kara miko, kvan ma plekulpa plumo faktidźas tiranno pu to. Mo poté de cen taj brivoj kluri ke sciigoj de fu-ći specco debé blessi tal fradal kordol ...

Сучасною мовою есперанто цей текст виглядав би наступним чином:

Mia plej kara amiko, kiel mia plej kulpa [?] Plumo fariĝas tirano por ci. Mi povas de cent da ciaj leteroj konkludi ke sciigoj de tiu-ĉi speco devas vundi cian fratan koron ...

У перекладі уривок означає:

«Найдорожчий друг, моє злочинне перо стало для тебе тираном. Із сотні твоїх листів я можу зробити висновок, що звістки такого роду ранять твоє братське серце... »

Нижче привидені видозміни у порівнянні з варіантом 1881 року та сучасною мовою есперанто.

Абетка[ред. | ред. код]

У правописі 1881 чітко проглядався вплив слов'янських мов (ć, dź, ħ, ś, ź на місці нинішніх ĉ, ĝ, ĥ, ŝ, ĵ)[4].

1881 A B C Ć D DŹ E É F G H Ħ
I
 J K L M N O Ó P R S Ś T U Ŭ V Z Ź
сучасна A B C Ĉ D E F G Ĝ H Ĥ I
J
 Ĵ K L M N O P R S Ŝ T U Ŭ V Z
  • Ć перейшла в Ĉ,
  • DŹ перейшла в Ĝ,
  • Ħ перейшла в Ĥ,
  • Ś перейшла в Ŝ,
  • Ź перейшла в Ĵ.

Лексика[ред. | ред. код]

Гастон Варенг'єн (французький есперантист), порівнюючи слова за 1881 рік, зробив висновок, що Людвік Заменгоф мав вплив від новоутвореної штучної мови волапюк, їдишу[5], польської і можливо російської мов[6]:

1881 (волапюк) Есперанто
Kvila Trankvila
Miko Amiko
Sengo Sinagogo
Fano Infano
Fala Facila
Luga Eleganta
Mandi Demandi
Romo Aromo
Keli Kolekti
Trema Ekstrema
Pondi Respondi
1881 Ідиш Есперанто
Ba Ba Sur
Baj Bejde Ambaŭ
Brivo Briv Letero
Fajfi Fajfn Fajfi
Sedro Sedre Partaĵo
Tupo Top Poto
Vugi Vign Balanci
Zalo Zal Salono
1881 Російська і польська мови Есперанто
Bavi Bawić się Ludi
Bura Бурый bruna
Ći Czy Ĉu
Es Ещё Ankoraŭ
Eś Aż Tiom ke
Matto Внимательный Atento
Moa Молча Muta
Ob- Об- Pri-
Pre- Пре- -eg
Rado Радость Gaja
Rudźo Róża Rozo
Strapa Страшный Teruro
Śeppi Шепнуть Flustri
Śu Że Ke
Sobi Собственность Posedi
Tergiga Терзать Ĉagrena
Tiski Тискать Plaŭdi

Займенник[ред. | ред. код]

За проєктом 1881 року присвійні займенники, як і прикметники, закінчувалися на -o. У діючій граматиці есперанто вони закінчуються на -і[5].

Есперанто 1881
Однина Множина
Mi / Ni Mo No
Ci / Vi To Vo
Li / Ĝi / Ili Ro Po
Ŝi / Ili Śo
Si So
Oni O

Дієслово[ред. | ред. код]

Дієслова були представлені формами інфінітива (-e або -i), теперішнього (-é), минулого (-u), майбутнього (-uj) часів, умовного способу (-á) і наказового (-ó). Зникла також зміна дієслова за особами і числами[1][5].

1881 Есперанто
Kojpi Komenci
Kojpé Komencas
Kojpá Komencadis
Kojpu Komencis
Kojpuj Komencos
Kojpó Komencu
Kojpas Komencus
1881 Есперанто
Kojpenta Komencanta
Kojpaga Komencinta
Kojpita Komencata
Kojpassa Komencita
Kojpata Komencita
Есперанто 1881 Есперанто 1881
Vidi Vidi Rigardi Viti
Aŭdi Aŭdi Aŭskulti Aŭti
Senti per nazo Fladi Flari Flati
Senti per palpo Palbi Palpi Palpi
Senti per gusto Gudi Gustumi Guti
Konvinki Svazi Peni konvinki Svasi
Sperti Provi Provi Profi
Trovi Trovi Serĉi Trofi
Pruvi Pruvi Argumenti Prufi

Корелятив[ред. | ред. код]

-o -u -a -e -al -el -am -om
ti- fo fu fa fi fej fe fan
ki- / i- kvo,
ko		 kvu,
ku		 kva
 		 kve,
ke		 kvan,
kan
kom
ĉi- ćio ćiu ćii ćian
neni- fio fiu fian

Прийменник[ред. | ред. код]

За проєктом 1881 року прийменники майже завжди мали закінчення голосного, проте нині це рідше виключення, ніж правило[7].

Есперанто 1881
Al A Al
Sur Ba Bal
Post (tempe) Bej Bejl
Post (loke) Bi Bil
Kontraŭ Blo Blol
Inter Bu Bul
Per Da Dal
Ĉe Di Dil
El He Hel
En I Il
Ekster Ja Jal
Kun Ko Kol
Po Pej Pejl
Pri Pri Pril
Por Pu Pul
Sub Su Sul
Pro Śte; pro Śtel; prol
Antaŭ- (loke) Vi-

Закінчення[ред. | ред. код]

1881 Есперанто
Krega Koluma
Krego Kolumo
Kregoj Kolumoj
Kregol Kolumon

Lingvo Internacia 1887[ред. | ред. код]

Третім варіантом (і по суті останнім перед становленням сучасної версії есперанто) був «Lingvo Internacia». Людвік Заменгоф у листі до Миколи Боровка писав наступне:

Протягом шести років я працював над удосконаленням мови, хоча у 1878 році мені здавалося, що мова вже практично існує...[1]

У наступних роках Заменгоф удосконалював свою мову, переважно під час роботи над перекладами поезії і прози з інших мов. Наголос став уже фіксованим (на передостанньому складі). -S, яке спочатку означало множину іменників, стало ознакою фінітних форм дієслів. Слов'янські акутні діакритичні знаки були перетворені на циркумфлекс[8].

Трохи пізніше Заменгоф опублікує книгу «Unua Libro», у якій буде описано вже сучасний варіант есперанто.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в ZAMENHOF, L. L. (1948) Leteroj de L. L. Zamenhof. Prezentado k[aj] komentado de Prof. G. Waringhien. I, 1901–1906. Parizo: Sennacieca Asocio Tutmonda(еспер.)
  2. ↑ WARINGHIEN, Gaston. (1959) Lingvo kaj vivo: Esperantologiaj eseoj. La Laguna: Stafeto, p. 23. ISBN 9-2901-7042-5.
  3. ↑ KISELMAN, Christer. (2008) Esperanto: Its Origins and Early History [Архівовано 5 липня 2016 у Wayback Machine.] Prace Komisji Spraw Europejskich PAU: Andrzej Pelczar. Kraków: Polska Akademia Umiejętności. ISBN 0-8020-5382-3.(еспер.)
  4. ↑ ZAMENHOF, L. L. (1989) Iom reviziita plena verkaro de L. L. Zamenhof. 1. unua etapo de esperanto. 1878—1895. Kioto: Eldonejo Ludovikito.(еспер.)
  5. ↑ а б в KISELMAN, Christer. (2010) Esperanto: komenco, aktualo kaj estonteco [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]. Rotterdam: Universala Esperanto-Asocio, p. 45–107. ISBN 978-92-9017-115-7(еспер.)
  6. ↑ Waringhien, Гастон. (1959) Язык и жизнь: Esperantologiaj очерки . Laguna: Stafeto, стр. 19-48 . ISBN 9-2901-7042-5 .(еспер.)
  7. ↑ WENNERGREN, Bertilo (2016) PMEG [Архівовано 7 серпня 2011 у Wayback Machine.](еспер.)
  8. ↑ KISELMAN, Christer. (2015) La lingvoj de Zamenhof (1878, 1881, 1887, 1905) [Архівовано 5 листопада 2016 у Wayback Machine.]. Literatura Foiro, N-ro 277, p. 260—265.(еспер.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Протоесперанто&oldid=41163594