Протокол передавання даних

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Протоко́л передава́ння да́них — набір угод інтерфейсу логічного рівня, які визначають обмін даними між різними програмами. Ці угоди задають однаковий спосіб передачі повідомлень і обробки помилок при взаємодії програмного забезпечення рознесеного на просторі апаратної платформи, з'єднаної тим чи іншим інтерфейсом.

Стандартизований протокол передачі даних також дозволяє розробляти інтерфейси (вже на фізичному рівні), не прив'язані до конкретної апаратної платформи і виробнику (наприклад, USB, Bluetooth).

Стандартизований протокол передачі даних також дозволяє розробляти інтерфейси (вже на фізичному рівні), не прив'язані до конкретної апаратної платформи і виробнику (наприклад, USB, Bluetooth).

Мережевий протокол[ред. | ред. код]

Мережевий протоко́л — набір правил, що дозволяє здійснювати з'єднання і обмін даними між двома і більше включеними в мережі пристроями.

Різні протоколи, найчастіше, описують лише різні сторони одного типу зв'язку; взяті разом, вони утворюють стек протоколів. Назви «протокол» і «стек протоколів» також вказують на програмне забезпечення, яким реалізується протокол.

Нові протоколи для Інтернет а визначаються IETF, а інші протоколи — IEEE або ISO. ITU-T займається телекомунікаційними протоколами та форматами.

Найпоширенішою системою класифікації мережних протоколів є так звана модель OSI, відповідно до якої протоколи поділяються на 7 рівнів за своїм призначенням — від фізичного (формування і розпізнавання електричних або інших сигналів) до прикладного (інтерфейс програмування додатків для передачі інформації додатками).

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Мережеві протоколи вимагають правила роботи комп'ютерам, які підключені до мережі. Вони будуються за багаторівневим принципом. Протокол деякого рівня визначає одне з технічних правил зв'язку. В наш час[коли?] для мережевих протоколів використовується модель OSI (Open System Interconnection — взаємодія відкритих систем, ВОС).

Модель SOSI — це 7-рівнева логічна модель роботи мережі. Модель OSI реалізується групою протоколів і правил зв'язку, організованих в кілька рівнів:

  • На фізичному рівні визначаються фізичні (механічні, електричні, оптичні) характеристики ліній зв'язку;
  • На канальному рівні визначаються правила використання фізичного рівня вузлами мережі;
  • Мережевий рівень відповідає за адресацію і доставку повідомлень;
  • Транспортний рівень контролює черговість проходження компонентів повідомлення;
  • Завдання сеансового рівня — координація зв'язку між двома прикладними програмами, що працюють на різних робочих станціях;
  • Рівень представлення служить для перетворення даних із внутрішнього формату комп'ютера у формат передачі;
  • Прикладний рівень є прикордонним між прикладною програмою і іншими рівнями — забезпечує зручний інтерфейс зв'язку мережевих програм користувача.

Перелік мережевих протоколів[ред. | ред. код]

Канальний рівень[ред. | ред. код]

Мережевий рівень[ред. | ред. код]

Транспортний рівень[ред. | ред. код]

Сеансовий рівень[ред. | ред. код]

Протоколи прикладного рівня | Прикладний рівень[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]