Протопресвітер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Протопресві́тер (від дав.-гр. πρῶτος — перший) — сан священика у християнстві[1], старший над пресвітерами[2]. В окремих автокефальних православних Церквах є аналогом сану протоієрея. В інших (зокрема в УПЦ), є почесним титулом — вищим званням для особи білого духовенства (одружених священиків). Подібно до того як архімандрит є вищим пресвітерським званням в чорному духовенстві (монашествуючі священики). Аналогічні назви цього титулу з ідентичними функціональними обов'язками в українській мові — це протоієрей (від «ієрей») старший над ієреями, архіпресвітер, протопіп (від «піп»), протопоп[2]. Слов'янський відповідник даного терміну — благочинний, котрий є помічником єпископа у нагляді за парафіяльними церквами й виконання наказів церковної влади, займається адміністративно-судовими справами[3][4]. Свящиники в католицтві та православії одночасно є ієреями та пресвітирами (виключення з правила — диякони та єпископи). Розрізняють благочинних (пропресвітерів, протоієреїв) — парафіяльних, монастирських, старших[3][4]. У протестантизмі (не в усіх деномінаціях) використовують поняття «пресвітер» без права використання — «ієрей», тому нема в протестантизмі титулу — протопресвітер, протоієрей, архіпресвітер, благочинний.

Сан протопресвітера є в Українській греко-католицькій церкві. Відповідно існує поділ юрисдикції єпископа на протопресвітерства[5][6], що мають свою історію до 1772 року[7].

У Елладській православній церкві є сан протопресвітера, наприклад — керівник Центру патристичних видань в Афінах Іоанн Діотіс[8].

У Болгарській православній церкві протосинкел[ru] Софійській митрополії є протопресвітер Ангел Ангелов[9].

В УПЦ і РПЦ після 1917 року присвоюється в одиноких випадках священикам як нагорода за особливі заслуги за ініціативи й рішенням Патріарха Московського[10], і не є окремим ступенем Священства.

Капеланство[ред. | ред. код]

12 червня 1890 р. Височайше затверджено «Положення про управління церквами і духовенством військового і морського відомств[ru]» в Російській імперії. Засновулися звання протопресвітера військового та морського духовенства, у віданні якого перебували всі церкви полків, фортець, військових шпиталів та навчальних закладів.

Відомі протопресвітери[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Новий тлумачний словник української мови», укл. Василь Яременко і Оксана Сліпушко, вид. «Аконіт», К., 2000 р. — Т.3 — С.824 (ОБЕ-РОБ), — ISBN 966-7173-02-X.
  2. а б Колодний А., Лобовик Б. // «Релігієзнавчий словник» / за ред. професорів А. Колодного і Б. Лобовика (Інститут філософії НАН України). — м. Київ: вид. «Четверта хвиля», 1996 р. — С.265-266 — ISBN 966-529-005-3
  3. а б Колодний А., Лобовик Б. // «Релігієзнавчий словник» / за ред. професорів А. Колодного і Б. Лобовика (Інститут філософії НАН України). — м. Київ: вид. «Четверта хвиля», 1996 р. — С.37 — ISBN 966-529-005-3
  4. а б «Новий тлумачний словник української мови», укл. Василь Яременко і Оксана Сліпушко, вид. «Аконіт», К., 2000 р. — Т.1 — С.157 (А-Є), — ISBN 966-7173-02-X.
  5. Протопресвітер Архієпархії, Офіційний медіаресурс Івано-Франківської Архієпархії Української Греко-Католицької Церкви
  6. Протопресвітерства, Київська Архиєпархія УГКЦ
  7. Протопресвітерства Київської єпархії в 1772 році
  8. (рос.)Издатель собрания творений греческих церковных писателей удостоен высокой награды Русской Православной Церкви. Патриархия.ru. 24 сентября 2012 г. Процитовано 2014-12-01. 
  9. Керуючий справами УПЦ зустрівся з Патріархом Болгарським Неофітом. Украинская Православная Церковь (Московсковского патриархата). 10 февраля 2017 г. Процитовано 2017-02-11. 
  10. (рос.)Иерархические награды Русской Православной Церкви. Официальный сайт Московской патриархии.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]