Протоцератопси

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Протоцератопси
Час існування: Пізній крейдяний період
(75 млн років тому)
Скелет протоцератопса
Скелет протоцератопса
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Надряд: Динозаври (Dinosauria)
Ряд: Птахотазові (Ornithischia)
Підряд: Цераподи (Cerapoda)
Інфраряд: Цератопси (Ceratopsia)
Родина: Цератопсиди (Ceratopsidae)
Рід: Протоцератопси
Вид: Protoceratops andrewsi
Біноміальна назва
Protoceratops andrewsi
Granger & Gregory, 1923
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Protoceratops
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Protoceratops
Fossilworks: 38848

Протоцератопси (лат. Protoceratops [ˌprtˈsɛrətɒps]; від грец. πρωτο — «перший», κέρας — «ріг», ωψ — «лице»; дослівно — «Перше рогате лице») — рід рослиноїдних динозаврів із родини цератопсів, що жили в кінці пізнього крейдяного періоду (75 млн років тому) на території сучасної Монголії[1]. Як і трицератопси, вони мали великий шийний виріс для хизування з іншими особами виду та в шлюбних іграх[2]. Уперше останки були знайдені в пустелі Гобі фотографом Дж. Б. Шейклфорд під час експедиції 1922 року[3]. Донині вчені виділяють два види: P. andrewsi та P. hellenikorhinus.

Відкриття[ред. | ред. код]

Реконструйований скелет протоцератопса

Фотограф Дж. Б. Шейклфорд[en] виявив перший скелет протоцератопса в пустелі Гобі (Ґаньсу, Внутрішня Монголія), під час американської експедиції 1922 року, очолюваної Роєм Чепменом Ендрюс[en], метою якої були пошуки предків людини. Хоча останки найдавніших людей не були знайдені, але вдалося зібрати велику колекцію викопних останків роду Protoceratops, поряд зі скам'янілими скелетами тероподів, велоцирапторів, овірапторів і псіттакозаврів[3].

У 1923 році американські палеонтологи Волтер Грейнджер[en] і В. К. Грегорі[en] описали знайдені останки рептилії як типовий вид P. andrewsi, давши ім'я на честь Р. Ендрюса. Викопні рештки походять із Джахотської формації[en] та відносяться до Кампанського ярусу (75-71 млн років тому)[1]. Дослідники відразу відзначили важливість відкриття, бо новий вид був «довгоочікуваним предком трицератопса». Скелети були у відмінному стані, у деяких екземплярів збереглися навіть склеротичні кільця (крихкі кістки очниць)[3].

У 1948 році палеонтологічної експедиції АН СРСР під керівництвом І. А. Єфремова був знайдений повний скелет протоцератопса.

У 1971 році в Монголії були виявлені викопні останки протоцератопса, у якого вчепився велоцираптор. Вважають, що загибель наздогнала їх одночасно, під час битви, у результаті піщаної бурі, або раптового обвалу дюни[4].

У 1975 році польські палеонтологи Тереза Мар'яньська і Гальшка Осмульська описали другий вид протоцератопса з Монголії, який назвали P. kozlowskii[5]. Однак донині вважається, що це останки молодої особини виду Bagaceratops rozhdestvenskyi[6].

У 2001 році був описаний новий вид — P. hellenikorhinus. Він був помітно більше, ніж P. andrewsi, мав дещо іншу форму «коміра» й більш потужні роги. Крім того, два невеликих роги розташовувалися над ніздрями. Передні зуби були відсутні[7].

У 2011 році було виявлено, що протоцератопс зразка 1965 року зберігся з власним відбитком. Це перший випадок збереження даного виду зі слідами[8].

Протоцератопс
← 4600 млн 542 488 444 416 359 299 251 200 145 65 23 2

Опис[ред. | ред. код]

Череп P. andrewsi
Череп P. hellenikorhinus

Протоцератопс чотириногий динозавр[2], що досягав приблизно 1,8 м (6 футів) у довжину та висоти 0,6 м (2 фути). Доросла особина важила близько 180 кг (400 фунтів)[9], а найменші екземпляри 23,7 кг (52 фунти)[10]. Найбільша кількість останків, що була виявлена в одному місці, дає підстави для припущення, що процераптоси жили стадами[9].

Протоцератопс мав порівняно великим для своїх розмірів черепом. Він як для рослиноїдної тварини мав потужні щелепи, якими, при необхідності, міг нанести сильний укус ворогу. Десятки зубів були добре пристосовані для пережовування грубої рослинної їжі[9]. Череп складався зі масивного рострального виступу і чотирьох пар фенестр (кісткових отворів на черепі). Найбільшою зі черепних отворів є носова, що була значно менша, ніж у представників більш пізніх. Очниці у динозавра великі (до 50 мм у діаметрі)[3]. Позаду очниць знаходилися трохи меншого розміру фенестри (так звані «підскроневі фенестри»).

У потиличній області черепа розташовувався кістковий виріст («комір»), у якому були два великих парієтальних отвори; у щічної області — великі виличні кістки. Переважно «комір» був утворений тім'яною кісткою, і частково — лускатою. Розмір і вид «коміра» в різних особин суттєво відрізнилися: у деяких збережених черепів потиличні вирости короткі, тоді як в інших досягають довжини майже половини черепа. Деякі дослідники, включаючи Пітера Додсона[en], пояснюють ці відмінності статевим диморфізмом і віком особин.

Палеобіологія[ред. | ред. код]

Розмноження[ред. | ред. код]

Дитинча P. andrewsi

У 1920-х роках Рой Чепмен Ендрюс уперше виявив скам'янілі яйця динозавра в пустелі Гобі. Поблизу знаходилося безліч останків протоцератопсів, тому утвердилася думка, що яйця належали саме цього виду. Кожне яйце було довжиною у 20 см (8 дюймів). На думку вчених новонароджені особини повинні були досягати в довжину близько 30 см (1 фут).

Уважалося, що овіраптори харчувалися яйцями протоцератопсів, оскільки поруч із гніздом був знайдений скелет овіраптора. Його череп був розбитий, тому зробили припущення, що пошкодження завдала розгнівана самка протоцератопса, що обороняла своє гніздо від хижака. Однак в 1993 році Норрелл виявив зародок усередині яйця, що вважалося яйцем протоцератопса. Під час його вивчення було з'ясовано, що насправді це був ембріон овіраптора[11]. Таким чином, первісна знахідка свідчила скоріше про те, що овірапторам притаманна гніздова поведінка, ніж про невдалу спробу викрасти чуже яйце.

У 2011 році міжнародною командою вчених у Монголії було виявлено гніздо зі скам'янілими рештками 15 дитинчат Protoceratops andrewsi[12], 10 скелетів збереглися повністю. Гніздо у формі чаші та діаметром приблизно 2,3 м, усі останки мають ознаки дитинчат: короткі морди, великі очі, відсутність рогів і «комірок». Відкриття показує, що протоцератопси піклувалися про своїх дітей у гніздах хоча б на ранній стадії дитинства. Також вчені припускають, що і цератопси доглядали за своїм потомством[12].

Додаткові вивчення росту та розвитку проводив фон Ебнера на зубах витягнутих із яєць ембріонів та прийшов до висновку, що в протоцератопсів період інкубації становив три місяці (83,16 дня)[13].

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Великі очі протоцератопса були запропоновані як доказ нічного життя[14]. Проте подальші порівняння між склеральними кільцями протоцератопів та сучасних птахів та плазунів свідчать про більш змішаний спосіб життя та короткочасну активність протягом усього дня. Це свідчить про те, що боротьба між протоцератопсом та велоцираптором (нічний спосіб життя) могла відбутися при сутінках або в умовах слабкого освітлення[15].

Класифікація[ред. | ред. код]

Два скелета та реконструйоване гніздо в Американському музеї природознавства
Залишки протоцератопса та велоцираптора в бою

Протоцератопси були першими названими протоцератопсидами[en], і, отже, дали назву сімейству Protoceratopsidae, групі травоїдних динозаврів більш схожих, ніж пситтакозавриди, але менш схожі, ніж цератопсиди. Група характеризується подібністю до Ceratopsidae, але з більшою вираженими пропорціями кінцівок, з меншими оборками та відсутністю великих рогів.


Leptoceratopsidae

Asiaceratops

Cerasinops

Montanoceratops

Ischioceratops

Prenoceratops

Leptoceratops

Udanoceratops

Zhuchengceratops

Gryphoceratops

Unescoceratops

Graciliceratops

Protoceratopsidae

Bagaceratops

Lamaceratops

Breviceratops

Magnirostris

Protoceratops hellenikorhinus

Protoceratops andrewsi

Ajkaceratops

Zuniceratops

Ceratopsidae


Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Godefroit, Pascal; Currie, Philip J.; Li, Hong; Shang, Chang Yong; Dong, Zhi-ming (2008). A new species of Velociraptor (Dinosauria: Dromaeosauridae) from the Upper Cretaceous of northern China. Journal of Vertebrate Paleontology 28 (2): 432–438. doi:10.1671/0272-4634(2008)28[432:ANSOVD]2.0.CO;2. (англ.)
  2. а б Lambert, D. (1993). The Ultimate Dinosaur Book. Dorling Kindersley, New York. с. 152–167. ISBN 1-56458-304-X. (англ.)
  3. а б в г Dodson, P. (1996). The Horned Dinosaurs. Princeton University Press, Princeton, New Jersey. с. 200–234. ISBN 0-691-05900-4. (англ.)
  4. Carpenter, Ken. (1998). Evidence of predatory behavior by theropod dinosaurs.. Gaia 15: 135–144. Архів оригіналу за 2007-11-17.  [not printed until 2000](англ.)
  5. Maryanska, T.; Osmólska, H. (1975). Protoceratopsidae (Dinosauria) of Asia. Palaeontologica Polonica 33: 133–181. (англ.)
  6. You H. & Dodson, P. 2004. Basal Ceratopsia. In: Weishampel, D.B., Dodson, P., & Osmolska, H. (Eds.). The Dinosauria (2nd Edition). Berkeley: University of California Press. Pp. 478—493.(англ.)
  7. Lambert, O, Godefroit, P, Li, H, Shang, C.-Y. & Dong, Z.-M. (2001). A new species of Protoceratops (Dinosauria, Neoceratopsia) from the Late Cretaceous of Inner Mongolia (P. R. China). Bulletin de l'Institut Royal des Sciences Naturelles de Belgique, Science de la Terre: 5–28. (англ.)
  8. Dinosaur found dead in its tracks. BBC Nature. 2011-09-13. Процитовано 2018-05-09. (англ.)
  9. а б в «Protoceratops.» In: Dodson, Peter & Britt, Brooks & Carpenter, Kenneth & Forster, Catherine A. & Gillette, David D. & Norell, Mark A. & Olshevsky, George & Parrish, J. Michael & Weishampel, David B. The Age of Dinosaurs. Publications International, LTD. p. 118—119. ISBN 0-7853-0443-6(англ.)
  10. Seebacher, F. 2001. A new method to calculate allometric length-mass relationships of dinosaurs. Journal of Vertebrate Paleontology 21 (1). p. 53 (англ.)
  11. http://dallasdino.org/exhibits/dinoworld/Protoceratops.asp Архівовано 2006-02-19 у Wayback Machine.(англ.)
  12. а б Choi, Charles. «15 Infant Dinosaurs Discovered Crowded in Nest». LiveScience.com. 17 листопада 2011. (англ.)
  13. Erickson, G.M.; Zelenitsky, D.K.; Kay, D.I.; Norrell, M.A. (2017). Dinosaur incubation periods directly determined from growth-line counts in embryonic teeth show reptilian-grade development. Proceedings of the National Academy of Sciences. doi:10.1073/pnas.1613716114. (англ.)
  14. Longrich, N. (2010). «The Function of Large Eyes in Protoceratops: A Nocturnal Ceratopsian?», In: Michael J. Ryan, Brenda J. Chinnery-Allgeier, and David A. Eberth (eds), New Perspectives on Horned Dinosaurs: The Royal Tyrrell Museum Ceratopsian Symposium, Indiana University Press, 656 pp. ISBN 0-253-35358-0(англ.)
  15. Schmitz, L.; Motani, R. (2011). Nocturnality in Dinosaurs Inferred from Scleral Ring and Orbit Morphology. Science 332 (6030): 705–8. PMID 21493820. doi:10.1126/science.1200043. (англ.)

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]