Протоцький Йосип Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Йо́сип Іва́нович Прото́цький — український педагог, партизан. Автор документальної повісті «Друзі мої партизани» (Київ, 1973).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селі Бережанка Чемеровецького району [1].

До війни працював директором середньої школи в селі Кутківці Чемеровецького району. У вересні 1941 року організував у Чемерівцях підпільну групу, яка з перших днів розгорнула активну роботу [2]. Згодом на базі підпільної групи виник партизанський загін імені Чапаєва. 1942 року в ньому було 26 чоловік. Командиром загону став Михайло Тимофійович Тоскалюк [3].

Після війни працював директором школи у Чемерівцях [4].

1973 року в Києві у видавництві політичної літератури України побачила світ накладом 50 тисяч примірників документальна повість Протоцького «Друзі мої партизани» (літературний запис Є. П'ятигорської).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Паспорт територіальної громади Бережанської сільської ради[недоступне посилання з липня 2019]
  2. Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К., 1971. — С. 49.
  3. Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К., 1971. — С. 580.
  4. Чемеровецький НВК № 1. Архів оригіналу за 7 липня 2012. Процитовано 7 липня 2012. 

Література[ред. | ред. код]

  • Протоцький Й. І. Друзі мої партизани: Документальна повість. Літературний запис Є. П'ятигорської. — К.: Політвидав України, 1973. — 142 с.