Прохорович Єрмолай Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прохорович Єрмолай Васильович
Народився 9 (21).08.1884
Болотниця Прилуцький повіт Полтавська губернія
Помер 1983(1983)
Москва
Поховання Москва
Громадянство Україна Україна, СРСР СРСР
Діяльність науковець
Alma mater Київський університет Святого Володимира
Батько Василь Прохорович
Нагороди
Державна премія СРСР Заслужений лікар РРФСР
Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Єрмолай Васильович Прохорович (нар.21 серпня 1884, Болотниця Прилуцький повіт Полтавська губернія—  пом.1983, Москва) — головний лікар Морозовської дитячої лікарні (1942—1963), Заслужений лікар РРФСР, Лауреат Державної премії СРСР.

Життєпис[ред. | ред. код]

Родина[ред. | ред. код]

Народився 9 (21) серпня 1884 року в козацькій родині.

Навчання[ред. | ред. код]

Закінчив Андріївську сільськогосподарську школу, яка розташовувалася у Маяцькій волості Кобеляцького повіту Полтавської губернії.

1905 року допущений до іспитів зрілості у чоловічій гімназії міста Златопіль[1], успішно їх склав і отримав атестат за № 867[2].

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

Морозовська дитяча лікарня

Закінчив медичний факультет Київського університету Святого Володимира.

В історичних архівах згадується як міський лікар міста Владимир з 1914 принаймні по 1916 рік[3][4].

У 1930-ті роки — репресований, чекістські кати катували його лампою, яка яскраво світила в очі. Показів вибити не змогли. До кінця життя йому було боляче дивитися на світло, він постійно сидів із закритими очима, всім здавалося, що він спить.

З 1942 по 1963 рік — Головний лікар Морозовської дитячої лікарні (Замоскворіччя, 4-й Добрининський пров., буд. 1/9). У важкі воєнні роки згуртував колектив лікарні. У 1943 році з його ініціативи було відкрито неврологічне відділення. У повоєнні роки під його керівництвом було організовано низку спеціалізованих відділень: очне, отоларингологічне, відділення новонароджених, ендокринологічне, міська консультативна поліклініка, санаторій для хворих на ревматизм.

Справі організації охорони здоров'я присвятив 50 років.

Сім'я[ред. | ред. код]

Діти:

  • Тетяна Єрмолаївна Прохорович (1909–1996), архітектор;
  • Людмила Єрмолаївна Прохорович (1910–2009), харчовий мікробіолог (МНДІХП), кандидат технічних наук, шахістка;
  • Тарас Єрмолайович Прохорович (1929–1973), шахіст, майстер спорту.

Останні роки життя[ред. | ред. код]

Помер 1983 року у Москві.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Державний архів Кіровоградської області. Список учнів і сторонніх осіб, які бажають скласти іспит зрілості в 1905 році. Ф. 499 опис 1 справа 611 С. 179зв. [Архівовано 30 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  2. ↑ Державний архів Кіровоградської області. Список учнів і сторонніх осіб, які витримали іспит зрілості в 1905 році. Ф. 499 опис 1 справа 582 С. 3 [Архівовано 30 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос. дореф.)
  3. ↑ Адрес-календарь Российской Империи на 1915 г., (часть 1 и 2). Ч. 2 С. 39 [Архівовано 18 жовтня 2016 у Wayback Machine.](рос. дореф.)
  4. ↑ Адрес-Календарь. Общая Роспись начальствующих и прочих должностных лиц по всем управлениям в Российской империи на 1916 год. Часть 1 и 2. Ч. 2 С. 39 [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.](рос. дореф.)

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Прохорович_Єрмолай_Васильович&oldid=40141188