Прохорівка (Канівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Прохорівка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Канівський район
Рада/громада Прохорівська сільська рада
Код КОАТУУ 7122087001
Облікова картка Прохорівка 
Locator Dot2.gif
Розташування села Прохорівка
Основні дані
Населення 400 осіб (2009)[1]
Поштовий індекс 19023
Телефонний код +380 4736
Географічні дані
Географічні координати 49°42′46″ пн. ш. 31°36′49″ сх. д. / 49.71278° пн. ш. 31.61361° сх. д. / 49.71278; 31.61361Координати: 49°42′46″ пн. ш. 31°36′49″ сх. д. / 49.71278° пн. ш. 31.61361° сх. д. / 49.71278; 31.61361
Середня висота
над рівнем моря
83 м
Водойми річка Дніпро
Відстань до
районного центру
7 км
Найближча залізнична станція Ляплава
Відстань до
залізничної станції
7 км
Місцева влада
Адреса ради с. Прохорівка
Сільський голова Дошка Віталій Григорович
Карта
Прохорівка is located in Україна
Прохорівка
Прохорівка
Прохорівка is located in Черкаська область
Прохорівка
Прохорівка

Прохорі́вка — село в Україні, в Канівському районі Черкаської області, центр Прохорівської сільської ради.

Населення села становить 400 осіб (2009; 405 осіб в 2007).

Історія[ред.ред. код]

Назва села походить або від імені першого поселенця Прохора, або від козацького роду Прохоровичів.

Прохорівка виникла в часи масових утеч закріпаченого селянства Правобережжя на вільні задніпровські землі. Вперше село згадується в люстрації Київського воєводства 1622 року як містечко в складі Канівського староства. Зображено село було також і на мапі Боплана. Спочатку Прохорівка була козацьким поселенням, в 1648 році увійшла до складу Бубнівської сотні, а з 1735 року стала центром окремої сотні.

Під час Північної війни прохорівці у складі Переяславського полку 1701 року взяли участь у бою під Єрестефером. Пізніше вони захищали Полтаву від шведських військ. Тут особливо відзначився козак Михайло Прохоренко (Прохорович). 1708 року він був бубнівським сотником. З 1709 по 1781 рік Прохорівка — місце знаходження Бубнівського сотенного управління.

В 17291731 роках село було «вільне і диспозиції гетьманській належне», в якому налічувалось 25 козацьких дворів. За даними Генерального опису Лівобережної України 17651769 років та ревізії 1767 року в Прохорівці налічувалось 125 дворів та 20 бездвірних хат, населення становило 565 осіб. В поселені діяли 3 винокурні, 2 водяні млини, 4 пасіки. В 17811787 роках село вже нараховувало 241 двір та 674 жителя. Землі належали Івану Максимовичу, Івану Базилевичу, Петру Неверовському, різним казенним людям, козакам та селянам.

В 1861 році тут проживало 1 407 осіб. Поблизу села існував хутір Михайлова Гора, де з 1845 року проживав український вчений-природознавець Михайло Максимович. На початку XX століття в Прохорівці проживало 2 400 осіб в 436 господарствах.

У березня 1919 року в селі було створено перше ТСОЗ, яке об'єднало 20 бідняцьких господарств. 1929 року на основі товариства створено першу сільгоспартіль «Новий шлях». 1930 року засновано перший колгосп «ВУАН», згодом перейменований в імені Чапаєва. В 1952 році обидва господарства об'єднались в колгосп імені Шевченка. В роки Голодомору 1932—1933 років в селі офіційно убито голодом 70 односельців. Пізніше 11 жителів комуністи депортували.

1941 сталіністи втекли із села. З фронтів не повернулось 130 односельців.

До початку 1960-их років в Прохорівці діяла середня школа, яку в 1970-их роках було ліквідовано. В 1959 році місцевий колгосп та сусідній сушківський «Комуніст» об'єднались в єдине господарство імені Шевченка, а пізніше перейменоване в «Росія». З 1965 року Прохорівка у складі Канівського району.

Сучасність[ред.ред. код]

На сьогодні в селі діють пошта, амбулаторія, сільський клуб, аптека, лісництво, декілька баз відпочинку. На землях села працюють ХПП «Гладківщанське» та СТОВ «Богатир».

Персоналії[ред.ред. код]

Декілька разів у селі бували Микола Гоголь і Тарас Шевченко (останній раз з 13 по 26 червня 1859 року). В селі проживав український політик та кінорежисер Юрій Іллєнко з дружиною, де він і похований. На Михайловій Горі також похований перший ректор Київського університету Михайло Максимович. Зараз у селі живуть нащадки українського поета Володимира Миколайовича Сосюри.

В селі народились:

Авіаційні пам’ятники[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]