Прохіральність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Прохіральність
An sp2-hybridized carbon atom, with re and si faces.

Прохіральність (англ. prochirality) — геометрична властивість ахірального об'єкта ставати хіральним за один десиметризаційний етап. Отже, ахіральна молекулярна частинка прохіральна, якщо може стати хіральною внаслідок заміщення в ній ахіральної групи (або атома) бiля певного атома (центра прохiральностi) іншою групою. Вона властива ахіральним молекулам, які мають тригональну систему і можуть бути переведені в хіральні введенням у цю систему нового замісника. Пр., приєднання гідрогену до однієї з енантіотопних сторін прохірального кетона СН3СН2СОСН3 дає один з енантіомерів хірального спирту СН3СН2СНОНСН3. Приєднання CN– до однієї з діастереотопних сторін хірального альдегіду перетворює його в один з діастереоізомерів ціангідрину. Дві сторони тригональної системи описуються як Re i Si.

Література[ред.ред. код]

  • Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк: Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0


CHEM: Це незавершена стаття з хімії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.