Проценко Людмила Андріївна

Проценко Людмила Андріївна
Народилася	19 квітня 1927(1927-04-19) Київ, Українська СРР, СРСР
Померла	7 вересня 2000(2000-09-07) (73 роки) Київ, Україна
Поховання	Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник :
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	краєзнавиця, necropolis scholar
Галузь	історія України, краєзнавство і некрополістика
Alma mater	КДУ ім. Т. Шевченка (1951) і Київська державна консерваторія імені П. І. Чайковського (1954)
Заклад	Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України
Членство	Українське товариство охорони пам'яток історії та культури
Батько	Проценко Андрій Федорович
Мати	Демидова Клавдія Кузьмівна
Родичі	Демидов Кузьма Прохорович
У шлюбі з	Попов Олексій Миколайлвич
Автограф
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

Проце́нко Людми́ла Андрі́ївна (19 квітня 1927, Київ — 7 вересня 2000, Київ) — український історик, архівіст, краєзнавець.

Біографія

Народилася 19 квітня 1927 року в місті Києві (нині Україна), дочка флейтиста і педагога Андрія Проценка. Вищу освіту здобула на історико-архівному відділенні історико-філософського факультету Київського університету (1951) та в Київській консерваторії (1954).

Завідувач відділу давніх актів Центрального державного історичного архіву УРСР (1952—1967), директор Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва УРСР (1967—1973). Зробила величезний внесок у комплектування архівних фондів, зокрема «непопулярними» в умовах радянської ідеології матеріалами подвижників української культури, релігійних та репресованих діячів.

Після примусового звільнення з архівної системи (травень 1973 року) вчителювала в київських школах № 1 і 38. Проводила активну громадську діяльність, була активістом Українського товариства охорони пам'яток історії та культури (УТОПіК). Стояла біля витоків нового дослідницького напряму історичної науки — некрополістики. Більше трьох десятиліть присвятила вивченню історичного некрополя Києва, створила унікальну картотеку персоналій, похованих на київських теренах від доби Київської Русі до 1986 року. Очолювала секцію «Некрополі України» при Головній раді УТОПіК.

Ініціатор створення у 1994 році на території історичного Лук'янівського цивільного кладовища в Києві Державного історико-меморіального Лук'янівського заповідника. Вважається фундатором цього закладу.

Померла 7 вересня 2000 року в Києві. Похована (за заповітом) на Лук'янівському цивільному кладовищі поряд зі своїм дідом — українським актором, співаком і хоровим диригентом Кузьмою Демидовим (ділянка № 30, ряд 9, місце 8-2).

Праці

Створила понад 80 наукових праць з історії та методики архівної справи. Упорядник збірників архівних документів, картосхеми «Пам'ятки Києва, знищені у ХХ столітті». Автор численних статей у науковій та популярній періодиці, путівників-довідників «Київський некрополь» (1993, присвячений похованням письменників у Києві) та «Лук'янівське цивільне кладовище» (у співавторстві з Ю. Костенком, 1998, друге видання — 2001), монографії «Історія Київського некрополя» (1995).

У 2002 році посмертно був опублікований укладений нею путівник некрополями на Ближніх і Дальніх печерах Києво-Печерської лаври «И до небес рукой подать».

Ушанування пам'яті

2016 року на честь Людмили Проценко було названо вулицю в Києві.

Бібліографія

• Проценко Л. А.. Актові книги як джерело до вивчення спеціальних історичних дисциплін // Історичні джерела та їх використання. — 1964. — № 1. — С. 52-63.

Джерела

• Жадько В. О. Український некрополь: іст. наук. довід. — К. : Жадько, 2005. — С. 271. — ISBN 966-8567-01-3.
• Проценки — українські митці // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 493.

Посилання

• Людмила Проценко. Родовід [Архівовано 18 серпня 2005 у Wayback Machine.]

Посилання

• Проценко Людмила Андріївна // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП».  — С. 484
• Людмила Проценко. Родовід [Архівовано 18 серпня 2005 у Wayback Machine.]