Проценко Людмила Андріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Людмила Андріївна Проценко
Procenko L A.jpg
Народилася 19 квітня 1927(1927-04-19)
Київ
Померла 7 вересня 2000(2000-09-07) (73 роки)
Київ
Громадянство СРСР, Україна
Діяльність краєзнавець[d]
Відома історик, архівіст, краєзнавець
Alma mater Київський університет
Київська консерваторія
Батько Проценко Андрій Федорович
Матір Демидова Клавдія Кузьмівна
Чоловік Попов Олексій Миколайлвич

Людми́ла Андрі́ївна Проце́нко (19 квітня 1927, Київ — 7 вересня 2000, Київ) — український історик, архівіст, краєзнавець.

Біографія[ред.ред. код]

Народилася 19 квітня 1927 року в Києві. Батько — флейтист і педагог Андрій Федорович Проценко.

Вищу освіту здобула на історико-архівному відділенні історико-філософського факультету Київського університету (1951) та в Київській консерваторії (1954).

Завідувачка відділу давніх актів Центрального державного історичного архіву УРСР (1952—1967), директор Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва УРСР (1967—1973). Зробила величезний внесок у комплектування архівних фондів, зокрема «непопулярними» в умовах радянської ідеології матеріалами подвижників української культури, релігійних та репресованих діячів.

Після примусового звільнення з архівної системи (травень 1973 року) вчителювала у київських школах №№ 1 і 38. Проводила активну громадську діяльність, була активістом Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. Стояла біля витоків нового дослідницького напряму історичної науки — некрополістики. Більше трьох десятиліть присвятила вивченню історичного некрополя Києва, створила унікальну картотеку персоналій, похованих на київських теренах від доби Київської Русі до 1986 року. Очолювала секцію «Некрополі України» при Головній раді УТОПІК.

Ініціатор створення у 1994 році на території історичного Лук'янівського цивільного кладовища у Києві Державного історико-меморіального Лук'янівського заповідника. Вважається фундатором цього закладу.

Могила Людмили Проценко

Померла 7 вересня 2000 року в Києві. Похована (за заповітом) на Лук'янівському цивільному кладовищі у могилі свого діда — українського актора, співака і хорового диригента Кузьми Прохоровича Демидова (ділянка № 30, ряд 9, місце 8-2).

Праці[ред.ред. код]

Створила понад 80 наукових праць з історії та методики архівної справи. Упорядник збірників архівних документів, картосхеми «Пам'ятки Києва, знищені у ХХ столітті». Автор численних статей у науковій та популярній періодиці, путівників-довідників «Київський некрополь» (1993, присвячений похованням письменників у Києві) та «Лук'янівське цивільне кладовище» (у співавторстві з Ю. Костенком, 1998, друге видання — 2001), монографії «Історія Київського некрополя» (1995).

У 2002 році посмертно був опублікований укладений нею путівник некрополями на Ближніх і Дальніх печерах Києво-Печерської лаври «И до небес рукой подать».

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

2016 року на честь Людмили Проценко було названо вулицю у Києві.

Література[ред.ред. код]

  • Проценки — українські митці // Мистецтво України: Біографічний довідник / Упор.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський. За ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 493.
  • Віктор Жадько. Український некрополь.-К.,2005.-С.271.

Посилання[ред.ред. код]