Перейти до вмісту

Процес Голла-Еру

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Процес Голла-Еру — основний промисловий процес виробництва алюмінію чистотою 99.5-99.8 %, який полягає у розчиненні оксиду алюмінію (глинозему), отриманого процесом Баєра, у розплавленому кріоліті й електролізі розплаву в спеціальній електропечі за температури 940—980 °C. Процес був винайдений 1886 року одночасно та незалежно французом Полем Еру та американцем Чарльзом Голлом. З огляду на подібність біографій та діяльності їх часто називають «алюмінієвими двійниками»[1].

Виробництво вторинного алюмінію з брухту й відходів відбувається за іншою технологією та потребує набагато менше електроенергії, ніж отримання первинного алюмінію[2].

Етапи процесу

[ред. | ред. код]
Схема електролізера з виробництва алюмінію за процесом Голла-Еру
Промислова лінія з виробництва алюмінію на заводі корпорації Alcoa в Mosjøen (Норвегія)

Оксид алюмінію (температура плавлення 2045 °C), отриманий з бокситу за процесом Баєра, змішується з розплавленим кріолітом Na3[AlF6] (80-90 %), щоб отримати у ванні електролізера евтектику з нижчою температурою плавлення — приблизно 950 °C.[3]

Електролізер складається зі сталевого резервуару, футерованого всередині вогнетривким шаром і вуглецевим матеріалом (графіт/антрацит), який виконує роль катода. Ванна електролізера заповнена кріолітно-глиноземним розплавом, у який занурені графітові аноди. На електроди подається постійний електричний струм напругою 4...5 В, силою струму 80...100 кА і більше[2]. Робоча температура ванни електролізера підтримується без зовнішнього нагрівання за рахунок тепла, яке виділяється від проходження через розплав електричного струму між анодом і катодом і яке компенсує втрати тепла через ендотермічну реакцію відновлення оксиду алюмінію, видалення рідкого гарячого алюмінію з дна ванни та відведення з розплаву гарячих газів. Анод під час електролізу вигорає і його поступово опускають в розплав.[4]

У процесі електролізу в розплавленому електроліті відбувається дисоціація молекул глинозему:

.

На катоді розряджаються тільки катіони алюмінію:

,

який стікає на дно ванни, і його періодично видаляють з електролізера сифонуванням або відсмоктуванням у вакуумні ковші. Таким способом для одержання металевого алюмінію практично витрачається лише глинозем. Із збідненням електроліту глиноземом його періодично довантажують у ванну.[5]

На аноді виділяються монооксид і діоксид вуглецю:

,
,

які у формі бульбашок виходить в атмосферу[6].

Під час процесу можуть виникнути небажані побічні реакції, деякі з яких створюють серйозні екологічні проблеми. Зокрема, утворюється фтороводень, діоксид вуглецю, тетрафторид вуглецю, які посилюють парниковий ефект.

1997 року Американське хімічне товариство визнало процес Голла-Еру національною історичною хімічною пам'яткою на знак визнання важливості цього процесу в комерціалізації алюмінію.[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Maurice Laparra. The Aluminium False Twins. Charles Martin Hall and Paul Héroult’s First Experiments and Technological Options // Cahiers d'histoire de l'aluminium.  2012. Т. 1, вип. 48 (19 червня). С. 84-105.
  2. 1 2 Totten, George E.; MacKenzie, D. Scott (2003). Handbook of Aluminum: Volume 2: Alloy production and materials manufacturing. New York, NY: Marcel Dekker, Inc. ISBN 0-8247-0896-2.
  3. Верховлюк, сс.102-105.
  4. Клименко, с.80.
  5. Клименко, с.81.
  6. Fathi Habashi. Historical introduction to aluminum alloys // Cast aluminium alloys/ The reference guide. — Artecomm, 2002. — P. 7.
  7. Production of Aluminum: The Hall–Héroult Process. National Historic Chemical Landmarks. American Chemical Society. Процитовано 21 лютого 2014.

Джерела

[ред. | ред. код]